... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №3
Юридичні особи є активними суб'єктами міжнародного приватного права. Ними вважаються підприємства, організації, установи, створені відповідно до законодавства певної держави. Проте поняття юридичної особи не в усіх правових системах є нормативно визначеним. 
Під юридичною особою в правовій доктрині розуміють будь-яку організацію, що не залежить від її учасників та володіє властивими тільки їй майновими правами. Навести вичерпне визначення юридичної особи складно. Законодавство деяких країн йде просто шляхом перерахування основних, найсуттєвіших ознак юридичних осіб або містить тільки їх класифікацію. Ця складність має просте пояснення: конструкція юридичної особи, що опосередковує відносини майнового обороту, застосовується до форм утворення та існування не тільки комерційних юридичних осіб, а й некомерційних, у тому числі за участю держави. У сучасній доктрині здебільшого визнається, що юридична особа – це організація, що створюється в порядку, передбаченому законодавством, має власне найменування, характеризується організаційною єдністю, має відокремлене майно, права та обов'язки, переважно майнові, самостійно (від свого імені) виступає у цивільних правовідносинах та господарському обороті, відповідає за зобов'язаннями договорів та деліктів. 
Поняття особистого закону юридичної особи та проблема визначення її національності досліджувалися як в Україні, так і за її межами, вже неодноразово. Багато уваги цьому питанню приділяли такі правознавці як В.І. Кисіль, В.Л. Чубарев, О.О. Мережко А.О.Ладиженський та інші.
У світовій практиці внаслідок цих протиріч існує декілька основних критеріїв, які дозволяють визначити національність юридичної особи. Відповідно розрізняють теорії інкорпорації, осілості, центру експлуатації та контролю. Проблема виникає у випадку, коли юридична особа зареєстрована в одній країні, здійснює свою діяльність на території іншої, однак критерії визначення її правого статусу різняться в цих двох країнах. Так прийнятий в Україні Закон “Про міжнародне приватне право” поєднує у собі одразу два принципи: осілості та інкорпорації юридичної особи.
Відповідно до теорії інкорпорації особистим законом юридичної особи буде визнаватися право держави, де її засновано, та зареєстровані її установчі документи. Ця теорія набула найбільшого поширення в країнах англосаксонської правової системи, однак використовується й на території Росії, Казахстану, Чехії, Словаччини та інших країн. В Скандинавських країнах діє правило, згідно з яким юридична особа повинна підпорядковуватися закону тієї країни, де зроблено перший запис про її реєстрацію [1, с. 99]. У більшості випадках це буде співпадати із законом держави, відповідно до якого така компанія була створена, оскільки обов'язок першого запису у реєстр пов'язаний з наділенням цієї юридичної особи правосуб'єктністю. Тут слід також підкреслити, що в деяких із цих країн цей принцип не є єдиним і обирається для конкретної мети. Так, наприклад, у США принцип інкорпорації застосовується лише для визначення підсудності, а ось у сфері оподаткування застосовується принцип центру експлуатації [2, с.127].
Згідно з теорією осілості особистим законом юридичної особи визнається закон місця знаходження її адміністративного центру. Якщо відповідна юридична особа змінює місце свого адміністративного органу, вона обов'язково повинна змінити й власний статут. Цей принцип поширений в таких країнах як Франція, Іспанія, Бельгія, Люксембург, Німеччина та деяких інших країнах континентального права. Вважається, що визначення правового статусу певної юридичної особи відповідно до цього принципу є достатньо зручним, адже тоді дуже легко перевірити її місцезнаходження та отримати відомості про її правосуб’єктність. Однак на практиці різних країн саме поняття "осілості" тлумачиться неоднаково. Іноді тут мається на увазі так звана статутна осілість, тобто місце, визначене самими засновниками в статуті. Таким чином, юридичні особи наділяються своєрідною автономією волі, що зводить нанівець значення критерію національності юридичної особи. Недолік цієї теорії полягає в тому, що подібно до принципу інкорпорації, відповідно до якого засновники певної юридичної особи можуть довільно обирати місце її реєстрації і навіть не здійснювати там свою діяльність, принцип осілості дозволяє юридичним особам також змінювати місце розташування своїх центральних органів і, таким чином, змінювати свою національність в обхід закону [3, с. 249].
Різноманітність критеріїв визначення національності юридичної особи дає змогу на внутрішньодержавному рівні варіювати між критеріями визначення національності юридичних осіб в залежності від сфери регулювання певних суспільних відносин. Однак на практиці зустрічаються й випадки використання такої різноманітності критеріїв з боку засновників юридичних осіб на власну користь. Тоді держави стикаються із проблемою обходу закону, зокрема це може призвести до створення компаній в так званих “податкових оазисах”, внаслідок чого такі держави залишаються без відповідних податкових надходжень у власний бюджет. На жаль, й спроби встановлення однакового критерію для визначення національності юридичних осіб на міжнародному рівні не увінчалися успіхом, а отже, доведеться й далі вирішувати усі пов'язані із цим спори в рамкам відповідних міжнародних судів.
 
Список використаних джерел:
1. Жушман В.П. Міжнародне приватне право: підр. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / за ред. В.П. Жушмана та І.А. Шуміло. – Х.: Право, 2011. – 350 с.
2. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник / М.М. Богуславский. – 2-е изд., перераб. И доп. – М.: Междунар. Отношения, 1997. – 416 с.
3. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації / В.І. Кисіль. – 2-е доповн. і перероб. вид. – К.: Україна, 2005. – 480 с. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція