... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №3
Розвиток спадкових відносин не стоїть на місці, тому актуальним питанням є регулювання спадкових відносин у міжнародному приватному праві, а саме уніфікація цих норм, за допомогою яких відбувається регулювання спадкових відносин. Наприкінці XIX століття значно зросла міграція населення, що, серед інших наслідків, привело до збільшення кількості спадкових справ з іноземним елементом. Ця тенденція посилилась і в XX ст. та стала наслідком світових війн і регіональних збройних конфліктів. У другій половині XX ст. різко збільшилась трудова міграція та кількість економічних біженців. Неминучим наслідком пересування населення є спадкові справи з іноземцями.
Особливого аналізу заслуговує ситуація, яка з’явилась після утворення незалежних держав на території колишнього СРСР. Відмінності в розвитку національного спадкового права, в тому числі в рамках міжнародного спадкового права, в пострадянських державах, приводять до різноманіття практики в цій галузі та труднощів, які можуть з’явитись при вирішенні конкретних спадкових справ з іноземним елементом. Це проявляється в тому, що неоднаково визначається коло спадкоємців за законом і за заповітом, встановлюються різні вимоги, які пред’являють до форми заповіту, існують різні системи поділу спадкового майна тощо. Не можна не звернути увагу на таку проблему, як колізії законодавства в галузі спадкування [1].
Питання міжнародного спадкового права досліджувалися як вітчизняними, так і іноземними вченими. З українських авторів проблему міжнародного спадкового права вивчали В.І. Кисіль, О.О. Кармаза, А.А. Степанюк, О.В. Гренкова, Н.В. Орлова та інші.
У сучасних умовах багато держав ідуть шляхом розширення галузі використання саме уніфікованих матеріально-правових норм. Однак, в ряді випадків більш ефективним у цій галузі є використання колізійного методу, в тому числі на основі уніфікованих колізійних норм, які містяться як у багатосторонніх конвенціях, так і в двосторонніх договорах про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах та в інших угодах.
Тому аналіз особливості використання норм міжнародних угод до відносин спадкування, які виникають між громадянами пострадянських держав, вивчення доцільність участі України в багатосторонніх угодах в галузі спадкування має практичний та теоретичний інтерес.
У галузі спадкових відносин прийняті різні міжнародні угоди, направлені на уніфікацію як матеріально-правових, так і колізійних норм. Уніфікація норм у сфері спадкування здійснюється на рівні багатосторонніх конвенцій, регіональних угод. На думку А.А. Рубанова, багатосторонні угоди з питань спадкування є найбільш адекватною юридичною формою для регулювання відносин зі спадкування з іноземним елементом [2, с. 23-24].
Таким чином, регулювання спадкових відносин з іноземним елементом здійснюється за допомогою міжнародних договорів трьох (а не двох, як вважає О.О. Кармаза [3, с. 216]) видів: багатосторонніх універсальних конвенцій, регіональних конвенцій та двосторонніх договорів. Така класифікація важлива з точки зору співвідношення положень цих договорів у випадку участі в них України.
Перш за все, це угоди, безпосередньо присвячені питанням майнових відносин подружжя і спадкування. До них належить, зокрема, Гаазька конвенція про право, що підлягає застосуванню до спадкування 1989 р. Безпосередньо проблемі форми заповіту присвячена Гаазька конвенція про колізію законів, що стосується форми заповідальних розпоряджень, 1961 р. Процедуру встановлення застосовного права регулюють норми Гаазької конвенції про право, що застосовується до майна, розпорядження яким здійснюється на засадах довірчої власності і про його визнання 1985 р. [3, с. 206].
Матеріально-правовій уніфікації присвячена Вашингтонська конвенція щодо форми міжнародного заповіту 1973 р. Конвенція містить Додаток І, у якому міститься текст модельного закону про форму міжнародного заповіту.
Особливу групу складають двосторонні угоди, які  саме містять норми з питань спадкування. Україна бере участь у двох видах таких угод: договорах про надання правової допомоги та консульських угодах. Україна уклала договори про надання правової допомоги у цивільних справах (договори про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, договори про правові відносини та правову допомогу у цивільних справах, договори про надання правової допомоги у цивільних, шлюбно-сімейних та кримінальних справах) з двадцятьма державами. Норми деяких договорів торкаються національного режиму спадкування, визначення права, яке застосовується до форми заповіту. Друга група договорів містить уніфіковані колізійні та матеріальні норми, норми про юрисдикцію у спадкових справах, про засоби охорони спадкового майна та інтересів спадкоємців. Деякі положення щодо дій консульських установ з охорони прав громадян України в галузі спадкових відносин містяться у консульських конвенціях України.
Отже, міжнародні угоди з уніфікації норм сфери спадкових відносин можна кваліфікувати на: багатосторонні універсальні конвенції, регіональні конвенції та двосторонні договори; такі, що направлені на уніфікацію матеріально-правових норм, колізійних норм та змішані; такі, що встановлюють право, яке застосовується до спадкування, відносно змісту, форми, реєстрації заповіту, управління успадкованим майном, пов’язані зі спадковими відносинами (захист неповнолітніх); угоди з процесуальних питань щодо легалізації та передання офіційних документів, юридичної допомоги тощо.
 
Список використаних джерел:
1. Горбункова И. Отдельные международно-правовые аспекты правоохранительной деятельности в сфере обеспечения права наследования. «Закон»: Интернет-журнал Ассоциации юристов Приморья. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.proknadzor.ru/analit/show_a.php?id=903&pub_na
2. Рубанов А.А. Наследование в международном частном праве (отношения между социалистическими странами) / А.А. Рубанов. – М.: Наука, 1972. – 420 с. 
3. Кармаза О.О. Міжнародне спадкове право: Науково-практичний посібник / О.О.Кармаза. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. – 235 c. {jcomments off}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція