... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 10.12.20 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. Як відомо, Україна стоїть на шляху до побудови справжньої правової і демократичної держави, що передбачає наявність тісної взаємодії з громадянським суспільством. Загалом, необхідно відзначити, що в Україні законодавчо передбачено умови для побудови дієвої системи взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інституцій громадянського суспільства. Однак важливо з’ясувати роль і значення недержавних організацій у становленні механізму такої взаємодії, у забезпеченні її ефективності. 
Метою дослідження є аналіз сутності й актуальності діяльності громадських об’єднань, обґрунтування їх значення як посередників взаємодії громадськості із державою.
Варто розпочати із визначення понятійного апарату, й зокрема таких понять як: держава, громадянське суспільство, громадські організації.
Держава ⸻ це особлива організація політичної влади соціально-неоднорідного суспільства, що розміщується на певній території, характеризується суверенітетом, здійснюється шляхом діяльності системи спеціальних органів, наділена правом приймати загальнообов’язкові правила поведінки і застосувати легітимний примус [1, с. 57].
Громадські об’єднання, за законодавством, ⸻ це «добровільні, неприбуткові об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів» [2].
Громадянське суспільство, на наш погляд, ⸻ це демократична форма незалежної від держави самоорганізації суспільства.
Як зазначає В.М. Кравчук, лише суспільство, де існує достатній масив будь-яких недержавних організацій, можна вважати громадянським. Адже взаємовідносини та взаємодія між державою й громадянським суспільством визначаються насамперед наявністю механізмів цієї взаємодії ⸻ громадськими об’єднаннями [3].
Вплив держави на громадські об’єднання полягає у тому, що держава видає загальнообов’язкові юридичні норми і регулює за їх допомогою створення і функціонування громадських об’єднань, тобто створює «правила гри» і взаємодіє з громадськими об’єднаннями тільки через правові форми [4].
У демократичних країнах влада намагається максимально гарантувати незалежність громадських об’єднань, які у свою чергу допомагають державі вирішувати завдання соціально-економічного і культурного характеру. 
Ефективне функціонування різноманітних за сферою діяльності громадських об’єднань у межах єдиного правового поля об’єктивно забезпечує як мінімум два завдання: через посередництво громадських об’єднань держава може результативно розв’язувати різного роду проблеми усіх соціальних груп; виявлення різних настроїв, оприлюднення своїх інтересів та позицій громадськими об’єднаннями сприяє своєчасному реагуванню і коректуванню державними структурами процесу формування та реалізації державної політики.
Завдяки громадським об’єднанням громадяни сприяють суспільству у нормальному функціонуванні і розвитку; через ці об’єднання громадяни мають можливість виражати і відстоювати свою позицію щодо управління в державі, що загалом має позитивний вплив на розвиток громадської відповідальності   [5, с.76]. 
На характер взаємодії суттєво впливає вид самого громадського об’єднання, адже всі вони, незалежно від назви, можуть поділятися за організаційно-правовою формою утворення на громадські організації або громадські спілки. За своєю суттю політичні партії також є громадськими об’єднанням, хоч їх правовий статус і врегульовано спеціальним законом. Зважаючи на це, значимість і роль громадських об’єднань як «рупорів» громадської думки стає очевидною. Отож, вони виступають своєрідними артеріями взаємодії громадянського суспільства і держави.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть залучати громадські об’єднання до процесу формування і реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення, зокрема, шляхом проведення консультацій з громадськими об’єднаннями стосовно важливих питань державного і суспільного життя, розробки відповідних проектів нормативно-правових актів, утворення консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів при органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в роботі яких беруть участь представники громадських об’єднань [2].
Висновок. Отже, громадяни через громадські об’єднання мають змогу вплинути на ситуацію в суспільстві, беруть участь у житті держави і взаємодіють із нею. На наше переконання, громадські об’єднання є однією з найефективніших артерій взаємодії держави і суспільства. Вони є формою підтримки зв’язків між громадянським суспільством і державою. Громадські об’єднання не залежать від держави, вони здатні впливати на державні інститути і водночас захищати суспільство від необґрунтованого втручання держави в громадське життя. Їх паритетні взаємовідносини обов’язково повинні базуватися на взаємній повазі та обопільному врахуванні інтересів кожного. 
    
Список використаних джерел:
1. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 3-є вид., змін. й доп. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 524 с.
2. Про громадські об’єднання: Закон України № 4572-VI від 22.03.2012. Редакція від 28.04.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text
3. Кравчук В.М. Взаємовідносини громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти): дис. канд. юр.наук: 12.00.01 URL: https://cutt.ly/phxuaUa 
4. Болдирєв С.В. Питання взаємодії громадських об’єднань з органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Актуальні проблеми державного будівництва та місцевого самоврядування в контексті конституційної модернізації : зб. наук. ст. за матеріалами наук.-практ. семінару, м. Харків, 14 жовтня 2016 р. Харків, 2016. С. 11–16. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/11499/1/Boldirev.pdf
5. Кравчук В.М. Громадські організації і держава: взаємовідносини в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти): Монографія. Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2011. 260 с.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
June
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція