... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 10.12.20 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. Сьогодні доволі актуальним є питання взаємодії держави і громадських об’єднань, оскільки наша держава є державою соціально-демократичної орієнтації. Саме тому важливим є визначення ролі громадських інституцій у політичній системі суспільства, поступовому формуванні громадянського суспільства, становленні та розвитку демократії і правової держави.
Стан наукового дослідження. Проблема дослідження правових форм взаємовідносин держави і громадських об’єднань була предметом дослідження багатьох вчених-науковців, політологів, соціологів та правників, серед них О. Ващук, Н. Гаєва, І. Кичко, В. Кравчук, О. Максименко, О. Мороз та інші. 
Метою даної роботи є дослідження взаємовідносин держави і громадських об’єднань в Україні, правове регулювання їх взаємодії.
Виклад основного матеріалу слід розпочати із з’ясування сутності поняття держави та громадських організацій. Держава, за визначенням О. Скакун, – це суверенна політико-територіальна організація суспільства, що наділена владою, яку здійснює державний апарат на основі юридичних норм та забезпечує захист і узгодження суспільних, групових та індивідуальних інтересів, за необхідності застосовуючи примус [1].
Громадським об’єднанням, за Законом України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 року, визначається добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів [2].
Варто зазначити, що останнім часом роль громадських об’єднань в Україні значно зростає. Держава та громадські об’єднання – взаємопов’язані суб’єкти політичної системи, що забезпечують розвиток один одного, здійснюючи при цьому взаємний контроль.
Оскільки держава функціонує в інтересах всього населення, а державна влада поширюється на всіх, хто знаходиться на її території, то тільки держава уповноважена обмежувати права і свободи в тій мірі, в якій це необхідно для стабільності та гармонійного розвитку суспільства. Такі кроки з боку держави є цивілізованим способом врегулювання свободи громадських організацій, оскільки лише держава є офіційним представником всього суспільства, а об’єднання громадян – тільки його частиною. 
Вважаємо, що регулювання діяльності громадських організацій з боку держави є доцільним. Держава, однак, повинна зберігати розумний баланс між свободою громадських організацій та вимогами захисту демократії, бо будь-які порушення цього балансу, які можливі як з боку держави, так і з боку громадських організацій, є загрозою для демократії [3, с.99].
Визначальним обов’язком правової держави є невтручання як у реалізацію громадянами права на свободу об’єднання, так і в діяльність самого об’єднання, за винятком обмежень, встановлених в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення чи захисту прав і свобод інших людей (ч. 1 ст. 36 Конституції України) [4]. Це виключні підстави втручання держави в реалізацію права громадян на свободу об’єднання.
Аналізуючи законодавство, можна встановити, що правовими формами впливу держави на громадські об’єднання є:
1) встановлення правових положень, які визначають порядок їх легалізації і, власне, реєстрації об’єднань громадян;
2) здійснення нагляду за діяльністю цих об’єднань;
3) встановлення відповідальності за порушення законодавства;
4) створення умов для їх функціонування.
Громадські об’єднання є своєрідними осередками груп інтересів і подекуди групами впливу. У процесі суспільного розвитку і державного реформування, вони впливають на вирішення певних завдань і функцій держави. Так, громадські об’єднання беруть активну участь у виробленні, моніторингу та формуванні суспільної думки про напрями реалізації державної політики в різних сферах. Ці соціальні інституції стають ефективною основою консолідації зусиль з одного боку – членів соціуму, а з іншого – держави та громадян.
Посилення ролі громадських об’єднань в Україні є певною закономірністю, зумовленою потребою людей у колективній діяльності, соціальній активності, розвитку ініціативи, здібностей, а відтак визначальним показником становлення та розвитку громадянського суспільства.
Формами впливу громадських об’єднань на державу є [5, с.152]:
1) допомога державі у вирішенні її завдань і функцій;
2) прийняття спільних політичних рішень;
3) участь у різних видах політичної діяльності, в тому числі шляхом створення спільних комісій, громадських консультативних органів, включення представників громадських об’єднань до державних колегіальних органів;
4) внесення пропозицій до органів влади;
5) громадський контроль;
6) формування громадської думки, проведення масових заходів.
Висновки. Отже, громадські об’єднання виступають рушійною силою, засобом змін у правовій державі, природним фундаментом демократії, ефективним інструментом реалізації та захисту спільних інтересів, що охороняються та гарантуються Конституцією України. У свою чергу, держава забезпечує діяльність цих об’єднань.
Перспективним напрямом розвитку правової держави є налагодження ефективної співпраці держави та суспільних інститутів у площині взаємозацікавленого партнерства, від якого державна влада може отримати більше користі, що проявиться не тільки в посиленні її авторитету серед громадян, але й зростанні їхньої довіри до влади.
    
Список використаних джерел:
1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : Підручник. / Пер. з рос. Харків: Консум,2006. 656 с.
2. Про громадські об’єднання: Закон України № 4572-VI від 22.03.2012. Редакція від 28.04.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text 
3. Кравчук В.М. Взаємовідносини громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти): дис. … канд. юр. наук: 12.00.01. Київ, 2008. 229 с.
4. Конституція України від 28.06.1996. Редакція від 01.01.2020. URL: https://cutt.ly/rhx2jNt 
5. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 3-є вид., змін. і доп. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 524 с.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція