... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 10.12.20 - СЕКЦІЯ №1
Актуальність дослідження поняття «правова поведінка» пов’язана з тим, що теоретичних розробок цієї проблематики на даний час бракує. Сам термін «правова поведінка» почав уживатися відносно недавно, але швидко увійшов в науковий обіг і активно використовується як в юриспруденції, так і в соціології права, філософії права тощо. Дослідження правової поведінки мають значимість для юриспруденції, оскільки саме в правовій поведінці реалізується кінцева мета всього правового регулювання – втілення правових приписів в життя. 
Серед науковців, які спрямовували свою увагу на дослідження правової поведінки, можна відзначити роботи В. Кудрявцева, В. Лазарєва, В. Оксамитного, Є. Ковальової, Г. Свириденко, А. Штанько, А. Лещенко та ін.
Метою даної публікації є аналіз обсягу понять правова і правомірна поведінка та визначення їх співвідношення.
Для початку варто осмислити, що саме означають ці два пароніми. Правова поведінка – це юридично значуща (тобто врегульована нормами права) поведінка особи, що зумовлює якісь юридичні наслідки. Правова поведінка – це будь-яка поведінка щодо норми права. Правова поведінка відрізняється від інших видів поведінки тим, що вона здатна викликати виникнення, зміну або припинення правовідносин, в тому числі і пов’язаних з юридичною відповідальністю.
Аналізуючи правову поведінку, необхідно відзначити, що вона охоплює два види поведінки: правомірну і її протилежність – протиправну поведінку [1, с.284]. Тільки правомірна поведінка є поведінкою нормативною (в сенсі відповідності правовим нормам). Протиправна ж поведінка є антинормативною (хоча вона в деяких випадках може відповідати нормам певних соціальних груп, які не мають правового характеру). 
  Деякі вчені вважають, що потрібно виключити неправомірну поведінку з обсягу поняття «правова поведінка», оскільки перша суперечить вимогам норм права, а отже не може бути складовою правової поведінки. Тобто правову поведінку вони ототожнюють тільки з правомірною поведінкою [2, с.465].
Така позиція має право на існування, однак, на нашу думку, вона не достатньо обґрунтована. Вважаємо, що правова поведінка включає в себе як норму, так і патологію поведінки в сфері права, тобто всі види людської поведінки, що тягнуть юридичні наслідки. Натомість правомірна поведінка – це вольова поведінка суб’єкта права (дія чи бездіяльність), яка відповідає приписам правових норм, не суперечить основним принципам права і гарантується державою. 
Це означає, що ми живемо в країні, де для кожного нашого соціально значимого негативного або позитивного вчинку існує визначене правило, яке буде тягнути за собою певний наслідок. У нас залишається вибір: підкоритися правилу чи порушити його.
Іван та Олександр Котюки висловилися у своїй публікації так: «Коли закони починалися словами «Rem Publicum Constituere…», тобто «Римський Народ ухвалив…», значить у цього народу були причини вважати, що ці закони виражають його волю, а тому є справедливими. Якщо ж із врегульованих даними законами відносин виникали сумніви, то в римській державі їх розв’язували суди, які іменувалися органами юстиції на підставі того, що слово «юстиція» (лат. justitia) означає справедливість, правосуддя. Але чи є підстави в народу сподіватися на те, що закони його держави є справедливими і висловлюють його волю тоді, коли їх ухвалюють «його слуги», та ще й «в турборежимі»? І чи можуть чинити правосуддя, а відтак і мати підстави називатися органами юстиції, тобто справедливості, суди, які формуються тими ж слугами, з таких же слуг, і служать тим же слугам? І чи не саме це у «правовій державі» зумовило появу поняття «неправовий», тобто незаконний, закон? Якщо ж при цьому згадати І. Канта, який зазначав, що закон може використовуватись і як засіб обмеження свавілля, і як засіб розтоптування волі людини, то слід визнати, що зазначені тенденції в Україні набувають загрозливого характеру, а тому й вимагають зміни світоглядних критеріїв оцінки і поведінки, і діяльності [3].
А ось бачення Г. Свириденко з цієї теми: «Різні епохи висували різні фактори як рушійні сили прогресу, серед них культура, релігія, міфологія, філософія, і, безумовно, право. Саме право (навіть зародкове, архаїчне) визначає систему цінностей, норм і переконань членів суспільства. У нормативній системі суспільства важливе місце в соціальній регуляції займають правові норми і ідеали, що відображають специфіку правової ментальності цивілізації різних історичних епох. Цей процес включає усвідомлення необхідності суворого виконання вимог суспільного порядку, згодом – законності, законодавства, ступеня втілення начал «вселюдськості». 
Отже, правомірна поведінка в найбільш загальному, широкому розумінні – це поведінка, що визначена на певних соціальних рівнях правильною по іншому праведною, справедливою, такою, яка пов’язана із сакральними елементами буття. Водночас правомірна (справедлива) поведінка – це така поведінка, яка співпадає з Божою волею. Справедливий вчинок, справедлива людина увідповіднені із законом Божим. Ще раз зазначимо, що мірилом справедливого у поведінці слугують різні вимоги різних суспільств. Так, у австралійських племен є припустимим з’їсти власних батьків, тоді, як у Європі такий вчинок є відображенням вищого ступеня «протизаконного». Безумовно, традиції, обряди, табу суттєво відрізнялися в різних племенах, у різних народів. У такий спосіб соціальний і правовий розвиток вимагає певної «ідеальної» основи для визначення припустимої і належної поведінки в суспільстві. Справедливим вважається такий вчинок, який співпадає з ідеєю, з ідеалом, що є вічним, незмінним (Платон)» [4, с.49-60].
О. Сидоренко тлумачить поняття правової і правомірної поведінки через способи впливу на поведінку суб’єктів, з яких право і мораль є основоположними елементами щодо регулювання та впорядкування відносин у суспільстві. Правовий вплив та правове регулювання є суттєвими і необхідними умовами людського цивілізованого життя, нормального спілкування, гармонійної і результативної життєдіяльності людей. Загальноприйнятим у науковій літературі є те, що взятий у єдності та різноманітті увесь процес впливу права на суспільне життя, поведінку і свідомість суб’єктів за допомогою правових і неправових засобів необхідно розуміти як правовий вплив. Такий вплив здійснюються не лише нормами права, а й іншими соціальними засобами і формами впливу на поведінку суб’єктів. А правове регулювання – це здійснюване державою за допомогою права та сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх закріплення, охорона та розвиток [5].
Отже, підсумовуючи, зазначимо, що категорія «правова поведінка» є узагальнюючою категорією, яка об’єднує правомірну поведінку та неправомірну (протиправну) поведінку. Ототожнювати правову поведінку лише з правомірною поведінкою немає підстав, тому співвідносяться ці категорії як загальне і часткове. 
Держави, які прагнуть стати правовими, прагнуть побудувати справжнє, а не уявне демократичне громадянське суспільство, завжди зацікавлені в активній правовій позиції своїх громадян, націлених на правомірну поведінку, тобто таке волевиявлення, яке відповідає праву, його ідеалам, принципам і нормам, і його реалізації в суспільних відносинах, що має на меті задоволення суспільних або особистих потреб та інтересів. У зв’язку з цим доцільним є регулювання соціально значущих відносин, сфери безпеки життєдіяльності за допомогою різного роду дозволів та заохочень з боку держави, що стимулює прояв розумної ініціативи громадян за їх активної правомірної поведінки. Однак все це досягається тільки за умови наявності високого рівня правосвідомості і правової культури суспільства в цілому.
    
Список використаних джерел:
1. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 3-є вид., змін. й доп. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 524 с.
2. Лещенко А.В. Содержание и объем понятия правового поведения. Актуальні проблеми держави і права. 2011. Вип.60. С. 462-470. URL: http://www.apdp.in.ua/v60/66.pdf 
3. Котюк І., Котюк О. Правомірність як об’єктивний критерій оцінки поведінки і діяльності учасників правовідносин. Юридичний вісник України. URL: https://lexinform.com.ua/dumka-eksperta/pravomirnist-yak-ob-yektyvnyj-kryterij-otsinky-povedinky-i-diyalnosti-uchasnykiv-pravovidnosyn/ 
4. Свириденко Г. В. Правомірна поведінка: теоретико-прикладні засади. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Київ, 2017. 215 с. URL: http://idpnan.org.ua/files/sviridenko-g.v.-pravomirna-povedinka-_teoretiko-prikladni-zasadi_-_d_.pdf 
5. Сидоренко О. Право та мораль як основні способи правового впливу на поведінку суб’єктів. Правовий вплив на неправомірну поведінку: актуальні грані. URL: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/6679/Sidorenko%20Pravo.pdf;jsessionid=
C9E87C8ACAB78EFCAC1DEDA08F2D7F54?sequence=1
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція