... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 10.12.20 - СЕКЦІЯ №1
Людина – істота соціальна, яка повноцінно може існувати лише в колективі, у спілкуванні з іншими людьми. Особливі суспільні відносини, які між ними виникають на підставі правових норм або ними врегульовуються, є правовими відносинами. 
Дослідженням правовідносин, їх окремих аспектів, в межах своїх наукових інтересів займалися такі науковці: А. Аверін, О. Бандурка, Д. Бахрах, В. Бевзенко, Ю. Битяк, Ю. Гревцов, В. Коваленко, М. Козюбра, М. Кравчук, Ю. Козлов, А. Комзюк, О. Кузьменко, М. Марченко, Д. Овсянко, Ю. Педько, В. Перепелюк, В. Протасов, I. Сердюк, О. Скакун, М. Тищенко та інші. Проте дискусії з приводу основних класифікацій правовідносин тривають і дотепер.
Отож, метою публікації є дослідження видів правовідносин, а також визначення основних критеріїв та підходів їх класифікації.
Виклад основного матеріалу доцільно розпочати із уточнення поняття правовідносин. Як зазначає М.В. Кравчук, правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами права, що виникають між двома і більше суб’єктами, які мають правосуб’єктність [1, с.317]. М.I. Козюбра виокремлює такі характерні риси правових відносин: 1) вони є суспільними відносинами; 2) вони є юридичною формою різноманітних суспільних відносин; 3) вони становлять собою індивідуалізований та конкретизований правничий зв’язок; 4) виникають, припиняються або змінюються на підставі принципів і норм права; 5) суб’єкти правових відносин пов’язані між собою правами й обов’язками [2, с.226]. О.Ф. Скакун додає до вказаних ознак ще й такі, згідно з якими правові відносини: 1) є ідеологічними відносинами – результатом свідомої діяльності (поведінки) людей; 2) є вольовими відносинами – в них втілюються воля або всіх їх учасників (наприклад, договір купівлі-продажу), або лише одного з учасників (наприклад, проведення обшуку); 3) охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу аж до примусу [3, с.384-385].
Щодо різновидів правовідносин, то здійснивши аналіз навчальних і наукових джерел, констатуємо, що критеріїв класифікації правовідносин є велика кількість. Це пов’язано в першу чергу з тим, що самих правовідносин є багато, всі вони мають свої особливості і різний характер, тому виробити якийсь універсальний і єдиний підхід до класифікації є складно. Тай не ставить ніхто питання в такому ракурсі. Адже науковці здійснюють такий поділ завжди з якоюсь конкретною метою, реалізуючи свої наукові завдання. Ми ж висвітлимо ті підходи і критерії, які вважаємо найбільш важливими і доцільними.
Одним з найбільш простих і найбільш відомих критеріїв є класифікація правовідносин залежно від галузевої приналежності норм (за предметом правового регулювання). Використовуючи цей критерій правовідносини, відповідно до функціонального призначення галузі, можна поділити на матеріальні і процесуальні. Матеріальні правовідносини базуються на основі норм матеріального права: адміністративні, кримінальні, цивільні, трудові, сімейні, фінансові, господарські, земельні і т. д. Процесуальні правовідносини – на основі норм процесуального права: кримінально-процесуальні, цивільно-процесуальні, господарсько-процесуальні, адміністративно-процесуальні.
Кожен різновид правовідносин за галузевою приналежністю в свою чергу можна ще класифікувати за інститутами, підгалузями, використовуючи таким чином комплексний підхід. Так, підвидами цивільних правовідносин є майнові та особисті немайнові; речові та зобов’язальні, спадкові тощо. У сфері трудового права Д. Карпенко виділяє такі види правовідносин: правовідносини із забезпечення зайнятості та працевлаштування; трудові правовідносини працівника з роботодавцем; колективні правовідносини (трудового колективу і профкому з роботодавцем і його адміністрацією); правовідносини з професійної підготовки працівників безпосередньо на виробництві; правовідносини з нагляду за дотриманням норм трудового законодавства; правоохоронні правовідносини [4, с.48–52]. 
Можливе застосування й інших критеріїв для поділу галузевих правовідносин на підвиди. Наприклад, правовідносини, що складають предмет трудового права, залежно від пріоритету у правовому регулюванні, поділяють на вихідні (основні) та похідні (додаткові). А залежно від підстав виникнення – правовідносини, підставами виникнення яких є: трудовий договір, адміністративно-правовий акт, факт обрання на відповідну посаду, факт фактичного допуску працівника до роботи, момент виникнення індивідуального або колективного трудового спору, факт погодження з відповідними особами.
Достатньо поширеною і загальною є також класифікація правовідносин за функціональною спрямованістю. Так, виділяють регулятивні (коли поведінка суб’єктів правовідносин відповідає нормам права) та охоронні (виникають з фактів неправомірної поведінки як негативна реакція держави на правопорушення у формі державного примусу). Регулятивні, своєю чергою, за змістом поведінки суб’єктів поділяються на правовідносини активного (виконання обов’язків) та пасивного (утримання від конкретних дій) типів. 
За рівнем індивідуалізації суб’єктів (ступенем визначеності) правовідносини можуть бути відносними (в них точно визначені права і обов’язки учасників, так само, як і самі учасники) та абсолютними (визначена лише одна сторона – уповноважена, а всі інші – невизначене коло суб’єктів – є зобов’язаними відносно цієї особи). 
За кількістю суб’єктів правовідносини бувають прості (беруть участь два суб’єкти – це мінімум) та складні (правовідносини між трьома і більше суб’єктами). 
Залежно від розподілу прав і обов’язків між суб’єктам розрізняють односторонні та двосторонні правовідносини. Односторонніми називають правовідносини не тому, що в них бере участь лише один суб’єкт (як було вказано, мінімальна кількість учасників правовідносин –два), а тому, що лише один суб’єкт має право, а інші/ий – лише обов’язки. Втім, зазвичай правовідносини мають двосторонній характер, залежність прав і обов’язків сторін є взаємною.
Окрім вказаних критеріїв, правовідносини поділяють ще за часом тривалості – короткочасні та триваючі; за урегульованістю законодавством – врегульовані та природні правовідносини; за методом правового регулювання – договірні та управлінські (владні); за характером відносин, які можуть регулюватися національною системою права і нормами міжнародного права – внутрішні правовідносини та міжнародні правовідносини (зовнішні) [1, с.315-316].
Таким чином, на даний час в юридичній науці існує багато видів правовідносин, оскільки в основу будь-якої класифікації, щоб поділ був правильним за логічними законами, покладається лише один критерій. Вибір критерію для класифікації правовідносин залежить від цілей, які перед собою ставить класифікатор. Найбільш значимими вважаємо такі критерії поділу правовідносин, як предмет правового регулювання, функціональна спрямованість та ступінь індивідуалізації. Одне й те саме правовідношення може бути одночасно охарактеризоване з різних напрямів і класифіковане за різними критеріями. Використання для класифікації правовідносин кількох критеріїв є комплексним підходом, що дозволяє якнайповніше їх охарактеризувати.
    
Список використаних джерел:
1. Кравчук М. В. Теорія держави і права (опорні конспекти): навч. посіб. Для студ. вищ. навч. закл. Вид. 3-є, перер. й доп. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 524 с.
2. Загальна теорія права: підручник / за заг. Ред. М. І. Козюбри. Київ: Ваіте, 2015. 392 с.
3. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: підручник. Київ: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. 520 с.
4. Карпенко Д. О. Основи трудового права: навч. посіб. К.: Видавництво А.С.К., 2003. 656 с.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
November
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція