...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 10.12.20 - СЕКЦІЯ №5
Найважливішою умовою високоякісного судочинства є законність усіх процесуальних рішень, що ухвалюються в перебігу кримінального провадження. Традиційно в науці кримінального процесу вимогу законності кримінальних процесуальних рішень (далі – КПР) вчені пов’язують із суворою відповідністю форми і змісту конкретного процесуального акта нормам чинного матеріального і кримінального процесуального законодавства та правильним його застосуванням щодо конкретної ситуації. 
У КПК закріплений принцип законності (ст. 9 КПК), проте відсутнє нормативне відзначення загального поняття законності КПР, його тлумачення дається лише стосовно вироку суду як вимоги щодо його ухвалення компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (ч. 2 ст. 370 КПК).
Важливим для комплексного з’ясування критеріїв стандарту законності є розуміння того, що вимога законності є багатоаспектною, оскільки стосується як форми КПР і взаємопов’язаних з нею умов та строків його ухвалення, так і його змісту, що й дозволяє виділити нам два аспекти законності КПР: формальний та змістовий, а також розглянути один з них в межах цієї роботи.
З точки зору змісту КПР дотримання вимоги законності обумовлює необхідність правильного застосування норм матеріального та процесуального законодавства. Цей аспект законності КПР тісно взаємопов’язаний із формальним, адже документ як форма вираження суті КПР знаходиться в нерозривному зв’язку з тими правовими та моральними вимогами, яким має відповідати зміст КПР для визнання його законним.
В умовах стрімкого розвитку права необхідною вимогою до ефективного правозастосування у правовій державі є заповнення особою, що приймає рішення (далі – ОПР), прогалин законодавства. З огляду на це застосування правової аналогії (аналогії закону та аналогії права) в сфері кримінального провадження для всіх осіб, що приймають КПР, є не тільки їхнім правом, а й обов’язком, що для слідчого та прокурора встановлюються принципом публічності, а для слідчого судді та суду – вимогою щодо ефективного захисту прав людини.
Відповідно, випадки правомірного застосування у практиці органів досудового розслідування, прокурорів та суддів правової аналогії мають вважатися одними з важливих позитивних показників, що свідчать про істинно правовий та конструктивний характер діяльності правозастосовних органів. Водночас застосування будь-якої аналогії буде позбавлене сенсу без врахування специфіки правових питань, для вирішення яких застосовується аналогічна норма чи загальноправові принципи.
Вимога обґрунтованості у випадках застосування правової аналогії, на наш погляд, вимагає наведення в КПР не тільки посилання на конкретні правові принципи, керуючись якими ОПР дійшла висновку про можливість, зокрема, застосування саме цієї правової норми за аналогією, а й пояснення їх значення щодо конкретного випадку. Останній аспект, на жаль, не завжди відображається у мотивувальних частинах відповідних КПР, в яких застосовується правова аналогія.
Безпосереднє значення для правильного застосування обраної правової норми, є її правильне тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні будь-якого правового питання. Тлумачення закону в жодному разі не може спричиняти невиправданих обмежень конституційних прав та свобод учасників кримінального процесу. Це прямо випливає з принципу верховенства права та положень ч. 5 ст. 9 КПК, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України слід застосовувати з урахуванням практики ЄСПЛ, яка за своєю суттю є еталоном, зразком тлумачення основоположних прав людини та свобод, що мають бути забезпечені в сфері кримінального провадження. У свою чергу визнання людини, її прав та свобод найвищою цінністю вимагає з двох однаково можливих варіантів тлумачення правової норми віддавати перевагу тому, за якого права та свободи людини будуть забезпечені у спосіб, який є найбільш сприятливим для особи. Можна сказати, що справедливість є керівною засадою тлумачення правових норм, які містять оціночні поняття, у разі прогальності чи колізійності законодавства.
Певна складність, що виникає через правову невизначеність чи колізійність правового регулювання на етапі обрання належної правової норми при ухваленні конкретного КПР обумовлює той факт, що ОПР в межах наданої їй правової компетенції не тільки має право, а й зобов’язана реалізувати дискреційні повноваження щодо обрання належної правової норми, в тому числі в результаті застосування правової аналогії та її розширювального тлумачення щодо конкретного випадку з урахуванням загальних засад кримінального провадження та практики ЄСПЛ.
Рішення, прийняті за результатом реалізації таких повноважень, належать до групи КПР із підвищеним рівнем дискреції. Відповідно, гарантіями правомірності таких рішень буде дотримання ОПР певних меж застосування аналогії та розширювального тлумачення, а також достатня обґрунтованість КПР. Вбачається, що обмежувачі застосування аналогії в кримінальному провадження іманентно випливають із самої суті принципу верховенства права, який виключає можливість допущення будь-яких невиправданих обмежень прав та свобод людини (найвищих цінностей, що визначають зміст і спрямованість діяльності держави), не потребують спеціальної нормативної регламентації, а мають усвідомлюватися в контексті загальної правозахисної ідеології кримінального процесу.
Крім того, технологія такого «атипового» правозастосовного процесу передбачає розширення критеріїв законності КПР (через більшу деталізацію показників змістовної законності) та меж обґрунтування КПР, зокрема наведення у тексті такого КПР вичерпних правових мотивів, що пояснюють правильність правової кваліфікації конкретної ситуації, демонструють розкриття «ситуативного» змісту певної норми та переконують кожного професійного учасника кримінального провадження, хто знайомиться із прийнятим КПР, в тому, що обрана правова норма застосована цілком правомірно. При цьому будь-яке перефразування тексту правової норми слід розцінювати як варіант його правового тлумачення, відповідно саме ці твердження є предметом оцінки в контексті визначення правильності тлумачення норм закону, а отже, обов’язково мають бути текстуально зазначені у сукупності з відповідними правовими мотивами, що наводяться на обґрунтування ухваленого КПР. Водночас роз’яснення правозастосовником закону стосовно конкретної ситуації виключає будь-яке «перекручування» суті нормативних приписів.
При цьому значення обґрунтування КПР, прийнятого під час атипового правозастосування, може й виходити за межі конкретного провадження. Адже належним чином обґрунтовані у КПР випадки застосування правової аналогії чи тлумачення норм з оціночними поняттями стосовно конкретних обставин провадження можуть слугувати певними орієнтирами для вирішення правових питань у схожих правових та фактичних ситуаціях, а отже, мати певне стандартизаційне значення для правозастосовної діяльності в сфері кримінального провадження.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція