... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 10.12.20 - СЕКЦІЯ №1
Литовські статути, які вважаються найвизначнішою пам’яткою права Великого князівства Литовського, досліджуються не перше десятиліття. Вони є взірцем законодавства феодальної доби, що закріплювало привілейованість шляхти. Саме шляхта і була ініціатором створення всіх трьох статутів, джерелами яких були: звичаєве литовське, білоруське, українське право, місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав.
Литовські статути, безумовно, мали немалий вплив на сучасне право України. На це було багато причин. По-перше, прогресивність статутів, яку можна помітити, порівнюючи статути із законодавством інших країн Європи епохи Середньовіччя. Причиною такого твердження можна вважати той факт, що Литовські статути узаконювали не тільки кримінальні норми, а й положення цивільного, сімейного, земельного, військового, кримінального, процесуального права, а у їхніх структурі є чітких поділ на розділи і статті.
Варто зазначити, що це законодавство декларувало рівні права кожному корінному жителю Великого князівства Литовського, незважаючи на стан чи конфесію.
По-друге, Литовські статути були головними збірниками права на території сучасної України з XVI століття до 40-х років XIX століття, тобто до їхнього скасування указом царя Миколи І. Через таку довготривалу чинність цих документів, вони стали джерелами не тільки козацького права, а й джерелом прусських кодифікаційних проектів, збірника «Права, по которым судится малороссийский народ» (1744 року) та приватних кодифікаційних проектів України: «Поцесса краткого…» (1734 року), «Акцесса» (1743 року), «Суда и расправы…» (1750 року), «Книги Статуту та інших прав малоросійських» (1764 року). 
Перший Литовський статут запроваджував найбільше нововведень у правову систему, тому не дивно, що деякі дослідники вважають статути 1566 і 1588 років редакціями Статуту 1529 року. Його особливістю було вищезгадане зрівняння прав всіх суспільних станів. Статут проголошував, що «усі особи, як злиденні, так і багаті, повинні були судитися на основі норм, викладених у статуті» [1, с.408]. 
Іншим великим кроком у законотворчості можна вважати часткове відділення від церковних норм і відсутність у Першому Литовському статуті згадки про образу церкви чи релігії. Це є досить контрастним у порівнянні із церковно-схоластичними теоріями, які панували в інших країнах Європи у період прийняття аналогічних феодальних кодексів. Ще однією особливістю Статуту 1529 року є майже повне розуміння злочину як суспільного зла, а покарання – як публічної і страхітливої кари за це зло [2, c.233]. Тобто мета покарання змінилася із простого відшкодування на превенцію майбутніх злочинів. 
Литовський статут 1529 року закріпив право вільного розпорядження землями, однак обмежив його щодо родового і вислуженого майна. Власник мав право продавати, міняти, відчужувати, дарувати лише третину такого майна, щоб не залишити нащадків без спадку. Це право підтвердили в Другому Литовському статуті 1566 року, проти чого шляхта протестувала. Остаточно усі обмеження шляхетської земельної власності були скасовані Третім Литовським статутом 1588 року. Ці зміни дали поштовх до активного розвитку договорів купівлі-продажу, оренди, міни.
Другий Литовський статут не просто затверджував звичаєве право, як більшість законодавчих актів XVI століття. У ньому відобразились зміни, що відбулися в державі за 1529-1556 роки. Норми права, встановлені в Другому статуті, визначали територію Великого князівства Литовського, порядок утворення, роботи і повноважень державних органів, що свідчить про високий рівень розвитку держави [3].
Третій Литовський статут, незважаючи на оформлення в ньому закріпачення основної частини сільського населення і суттєве збільшення привілеїв шляхти, у своїй передмові передбачав, що в державі діє верховенство закону, а держава, у свою чергу, зобов’язується піклуватись про весь свій народ. Саме Третій Литовський статут, завдяки професійності авторів, які були випускниками провідних університетів світу, став одним із найдосконаліших законодавств у тогочасній Європі .
Систематизація і об’єднання в одному законодавчому акті майже всіх необхідних для тогочасного суспільства галузей права була здійснена в усіх трьох статутах. Порівнявши всі три редакції Литовських статутів, можна відзначити помітне удосконалення законодавчої техніки. Завдяки статутам період панування звичаєвого права був завершений, адже більшість сфер життя людини регулювалися статутами. При цьому самі Литовські статути були здебільшого розроблені на основі звичаєвого права, «Руської Правди», головним джерелом якої був правовий звичай.
Отже, Литовські статути стали великим кроком до розвитку систематизованого законодавства, дія якого охоплювала всю територію держави і всі суспільні стани. Вони вплинули безпосередньо на сучасний вигляд законодавчих актів, стали головними джерелами як козацького, так і польського, і російського права. 
    
Список використаних джерел:
1. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х т. Київ, 1993. Т. I.
2. История государства и права Украинской ССР. В 3 т. Киев, 1987. Т. I.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
April
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція