... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 10.12.20 - СЕКЦІЯ №5
Боротьба із проявами корупції є обов’язковою передумовою для євроінтеграції України та однією із ознак європейського вектору розвитку нашої держави. Стаття 3 Угоди про Асоціацію, укладеної 21 березня 2014 року, визначає боротьбу з корупцією одним із головних принципів для посилення відносин між сторонами Угоди [1].
Втілення цього принципу у життя відбувається через низку заходів: зокрема, були внесені ґрунтовні зміни до українського законодавства щодо запобігання корупції, запроваджені нові механізми та інститути, підсилена відповідальність за корупційні правопорушення, введені нові склади правопорушень. 
Одним із нових інститутів стало запроваджене у 2016 році електронне декларування. Для закріплення гарантій виконання законодавчих вимог щодо електронного декларування Кримінальний кодекс України був доповнений статтею 366-1 «Декларування недостовірної інформації». Згідно із цією статтею, максимальною санкцією за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у електронній декларації або за умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації було позбавлення волі на строк до двох років [2]. 
27 жовтня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020 (393/20) («Рішення»), яким визнав статтю 366-1 Кримінального кодексу України такою, що не відповідає Конституції України.
Конституційний Суд України вказав, що за своєю правовою природою подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання декларації хоч і свідчать про порушення вимог антикорупційного законодавства, однак такі діяння не здатні заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі в обсягах, необхідних для визнання їх суспільно небезпечними відповідно до вимог статті 11 Кримінального кодексу України.
Конституційний Суд України вважає, що встановлення кримінальної відповідальності за декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання суб’єктом декларування декларації є надмірним покаранням за вчинення цих правопорушень. Негативні наслідки, яких зазнає особа, притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених статтею 366-1 Кримінального кодексу України, непропорційні шкоді, яка настала або могла настати у разі вчинення відповідних діянь.
Підсумовуючи вищенаведене, Конституційний Суд України зазначив, що, на його думку, декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання суб’єктом декларування декларації мають бути підставою для інших видів юридичної відповідальності (очевидно, не кримінальної) [3].
Таким чином, статтю 366-1 Кримінального кодексу України було визнано неконституційною, тому її застосування з метою притягнення до відповідальності стало неможливим.
Для того, щоб відновити скасовану Конституційним Судом України кримінальну відповідальність, Верховна Рада України розглянула проєкт Закону України № 4460-д від 3 грудня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» («Законопроєкт») та прийняла його 4 грудня 2020 року [4]. Після підписання Президентом України Законопроєкт набере сили закону.
Аналіз тексту Законопроєкту показує, що Верховна Рада України не у всьому погодилася із висновками Конституційного Суду України. Так, замість статті 366-1, виключеної із Кримінального кодексу України, Законопроєкт вводить статтю 366-2, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Частина друга статті 366-2 Кримінального кодексу України передбачає кваліфікований склад злочину – у разі, якщо задекларовані відомості відрізняються від достовірних на суму понад 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. 
Таким чином, порівняно зі статтею 366-1 Кримінального кодексу України, стаття 366-2 вносить такі зміни:
1. кримінально караним є внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації, якщо вони відрізняються від достовірних на суму від 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідальність за статтею 366-1 наставала, якщо відомості про майно або інший об’єкт декларування, що має вартість, відрізнялися від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
2. кримінально караним є лише умисне внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей. У статті 366-1 така ознака, як «умисне», була відсутня. 
Крім того, склад злочину «умисне неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» був виділений у окрему статтю 366-3 Кримінального кодексу України (раніше він був частиною статті 366-1).
Значних змін зазнали санкції за внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації та неподання декларації: згідно із Законопроєктом, статті 366-2 та 366-3 Кримінального кодексу України передбачають лише такі види покарання, як штраф, громадські роботи, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Такий вид покарання, як позбавлення волі, у наведених статтях, на відміну від статті 366-1, відсутній. У цьому питанні очевидним є вплив висновків, викладених Конституційним Судом України у Рішенні. 
Таким чином, незважаючи на Рішення Конституційного Суду України, подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання декларації залишатимуться кримінально караними (у разі підписання Законопроєкту Президентом України). Однак Рішення Конституційного Суду України мало значний вплив на санкції, передбачені для згаданих злочинів, а також на ознаки складу злочину «подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації». 
    
Список використаних джерел:
1. Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони у редакції станом на 30.11.2015 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text. 
2. Кримінальний кодекс України у редакції станом на 21.05.2015 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/ed20150521#Text. 
3. Рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020(393/20) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v013p710-20#n92. 
4. Проєкт Закону № 4460-д від 3 грудня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70586.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція