... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 15.04.21 - СЕКЦІЯ №1
Концепція правової політики як особливого напряму державної діяльності зародилася наприкінці ХІХ століття. Свій внесок в формування цієї концепції зробили українські вчені, що розглядали правову політику як важливий метод формування націєтворення, захисту інтересів держави та прав людини. 
Теорія правової політики постала з позитивізму в соціології, і виникнення цього поняття пов’язане з ім’ям відомого соціолога О. Конта. На його переконання, позитивна філософія приходить на зміну теологічної і метафізичної філософії у вигляді доказового, заснованого на спостереженні дійсних фактів, а не умоглядних сутностей знання. Позитивне мислення протиставляється О. Контом метафізичному, як реальне на противагу химерному, достовірне на відміну від сумнівного, точне на противагу смутному. Як відзначав філософ, «умоглядна логіка досі являла собою мистецтво більше-менш вправно міркувати згідно невиразним принципам, які, будучи недоступними скільки-небудь задовільному доказуванню, порушували постійно нескінченні суперечки. Відтепер вона визнає як основне правило, що будь-яка пропозиція, що недоступна точному перетворенню в просте пояснення окремого чи загального факту, не може мати реального та зрозумілого сенсу. Основний поворот, що характеризує такий стан змужніння нашого розуму, по суті, полягає в повсякденній заміні недоступного визначення причин у власному розумінні слова простим дослідженням законів, тобто постійних відносин, що існують та спостерігаються між явищами. Про що б не йшлося, про найменші, або найважливіші наслідки, про зіткнення і тяжіння, або про розумові і моральні речі, - ми можемо дійсно знати лише різні взаємні зв’язки, властиві їхньому прояву, не будучи ніколи в змозі проникнути в таємницю їхнього утворення» [цит. за 8, с. 119].
Як відомо, О. Конт був, в першу чергу соціологом, і концепція політики права виникла в рамках соціологічного напрямку досліджень. В подальшому, зазначена концепція була сприйнята іншими науками та адаптована до їхніх особливостей. Цей соціологічний напрямок права був охоче сприйнятий багатьма правознавцями з різних країн Європи, в тому числі і з України, що в ті часи входила до складу Російської Імперії. І хоча українські науковці перебували, як правило, в рамках загальноімперського наукового дискурсу, ними було висловлено ряд оригінальних ідей щодо політики права і її використання для цілей національного і державницького розвитку.
Так, за концепцією Б. Кістяківського, держава виступає як свідома форма організації суспільства, народу та нації, що створюється і захищається людьми у власних інтересах. Отже завданням держави є турбота про добробут народу. Така турбота є передумовою збереження держави, що повинна виступати провідником солідарних інтересів людей. Державницькі політики мають будуватися в інтересах спільного добробуту, який є «формулою в якій стисло зафіксоване завдання і мета держави». Досягти такого добробуту здатна лише правова держава. На думку Б. Кістяківського, «правова держава – найліпша форма державного буття, яку відпрацювало людство, як реальний факт» [10, c. 8]. З цих позицій Б. Кістяківський стверджував, що право є явищем соціального характеру, що існує в динаміці та має інструментальний характер, тобто повинно слугувати інтересам соціуму. Призначення правової політики держави за Б. Кістяківським полягає в сприянні формуванню конкретних правовідносин, що охороняли б інтереси людини, і захищали б такі законні права і інтереси від порушень [4, c. 248-258]. 
Б. Кістяківський розглядав сутність права з огляду на динаміку його розвитку, яка залежить, в свою чергу, від стану суспільства, і конкретизується в конкретних правових приписах, пов’язаних з виконанням державницьких функцій. Як пише сучасна дослідниця З. П. Гоменюк, для Б. Кістяківскього обмежувачем функціонування держави виступали права і свободи особи, а «функціонування правової держави неможливе в суспільстві, усі члени якого перетворилися на опікуваних та сподіваються лише на милосердя» [1, c. 7]. 
Аналогічні погляди висловлював Л. Й. Петражицький. На його переконання, в ученнях Канта, Гегеля, Краузе та інших видатних мислителів переважною точкою зору є «не тільки теоретична, скільки практична, політична, і головний їх недолік - змішування цих двох різних точок зору» [5, c. 51]. З цього приводу професор С. П. Рабінович підкреслює, що попри її, здавалося б, суб’єктивний, психологічний характер, ідея політики права Л. Й. Петражицького ґрунтується «на емпіричних засадах доцільності та ефективності» [6, c. 71]. 
Не дивно, що і Л. Й. Петражицький, який стояв біля витоків науки політики права, і Г. Еллінек, який зробив значний внесок в обґрунтування політики як частини науки про державу, власне політичному напрямкові приділяли не так багато уваги. Основний акцент вони робили на розвитку загальнотеоретичного вчення про державу і право, вважаючи, що саме в ньому існує явний дефіцит.
Розвиток концепції Л. Й. Петражицького можна побачити в роботах українського академіка С. С. Дністрянського, зокрема у виданій ним вже в еміграції в м. Прага роботі «Загальна наука права і політики» [2]. Вчений виходив з того, що право є первинним по відношенню до політики природним станом існування людини, що виходить з потреб суспільного життя, а виникнення держави є результатом інституціоналізації суспільних зв’язків. Проте сама держава є все ж самостійним явищем, і здатна діяти окремо від суспільства як в його інтересах, так і всупереч таким інтересам. Головним завданням держави стає ведення політики саме в інтересах суспільства, а не проти таких інтересів. Яскравим проявом поглядів С. С. Дністрянського на державу і право став розроблений ним на прохання уряду Є. Петрушевича проект Конституції Західноукраїнської Народної Республіки [7, c. 67-70]. 
Можна сказати, що політика права, за задумом її творців, перестає у вигляді науки, що сприймає позитивні риси як позитивістської, так і філософсько-правової (природно-правової) теорії і методології. Передбачалося, зокрема, що дана дисципліна візьме на себе політичну, критико-прогресивну функцію природного права, але здійснювати її буде на основі нового, справді наукового (зокрема, психологічного) вчення про право. Спираючись на висновки позитивної теорії права щодо того, що є право і як воно діє, політика права повинна була формулювати науково обґрунтовані уявлення про правові ідеалі (цілі права) і пропонувати шляхи і засоби їхнього досягнення. У такому вигляді зазначена дисципліна дозволяла поєднувати природне прагнення до здійснення ідеалів розумного, справедливого, гуманного права з емпірично встановленими фактами, закономірностями, тенденціями, що характеризують право як реально діюче, емпірично дане, тобто позитивне, явище.
    
Список використаних джерел
1. Гоменюк З. П. Концепція правової держави Б. Кістяківського: Філософсько-правові виміри. Автореф. дис. канд. юрид. наук. 12.00.12. Львів, 2018. 19 с. 
2. Дністрянський С. С. Загальна наука права і політики. Т. 1. Прага: Наклад Українського університету у Празі, 1923. 400 с. 
3. Кистяковский Б. В защиту права. Интеллигенция и правосознание. Наше наследие. 1990. № IV (16). С.7-9.
4. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. Москва: М. и С. Сабашниковы 1916. 708 с. 
5. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности в 2 ч. Часть 1. Москва: Издательство Юрайт, 2019. 237 с. 
6. Рабінович С. П. Природно-правові засади юридичного регулювання суспільних відносин в України. Дис. докт. юрид. наук. 12.00.12. Львів, 2010. 440 с. 
7. Стецюк Н. Академік Станіслав Дністрянський і його проект Конституції Західноукраїнської Народної Республіки. Український часопис конституційного права. 2016. № 1.
С. 67-70. 
8. Тарасов Н. Н. Методологические проблемы юридической науки. Екатеринбург: Издательство гуманитарного университета (УрГЮА), 2001. 264 с.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
April
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція