... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 15.04.21 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. Сьогодні людство не може обійтися без глобальної мережі Інтернет, яка стала невід’ємною частиною кожної людини у всьому світі. Усі ми потребуємо доступу до цієї всесвітньої глобальної мережі задля пошуку і споживання все нової та актуальної інформації, завдяки якій формуємо власні погляди на певні життєві ситуації, що виникають в суспільстві, генеруємо цікаві ідеї, спілкуємося на відстані та шукаємо нових друзів. Інтернет створює можливість простого, вільного та швидкого інформаційного обміну, він є цінністю для людини, держави та людства в цілому. Це не лише місце для пошуку інформації, а й простір, в якому особа може здійснювати чималу кількість прав. Серед них: авторські права, право на свободу вираження поглядів, право власності, право на освіту, право на охорону здоров’я, право на особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.
Проте із шаленим розвитком Інтернету, який проникає у всі сфери нашого життя, перед нами постають нагальні проблеми щодо врегулювання відносин, які виникають в ньому. Для багатьох країн залишається питання необхідності правової регламентації права на доступ до Інтернету і Україна серед них не є винятком. Тому все вищезгадане зумовлює актуальність вибору теми цього наукового дослідження. 
Стан наукового дослідження теми. Серед вітчизняних науковців тема, пов’язана з правом на доступ до Інтернету, не висвітлена повною мірою, однак вже є праці українських науковців, у яких вони приділяють увагу різним аспектам цієї актуальної тематики. І в науковій юридичній літературі все частіше використовуються такі поняття, як: «інтернет-відносини», «інтернет-право» тощо. Такі вчені-юристи, як О.П. Васильченко, О.А. Гончаренко, М.Г. Дворовий, Д.В. Крилова, І.В. Мукомела, Ю.С. Размєтаєва, О.В. Супрун та ін. намагаються концептуально визначити місце інтернет-права у системі права та приділяють увагу питанням визнання і реалізації окремих прав людини в інтернеті.
Метою публікації є визначення поняття та змісту права на доступ до Інтернету, обґрунтування потреби в закріпленні права на доступ до Інтернету у законодавстві України.
Виклад основного матеріалу. У XXI столітті значення інтернету як у приватному житті людини, так і в публічній сфері, що охоплює не лише внутрішньодержавні, а й міжнародні суспільні процеси, стрімко зростає. Право на доступ до Інтернету створює можливості здійснення прав та свобод людини. Право на доступ до Інтернету – це право соціальне. Саме так, за твердженням І. Мукомели, охарактеризував Інтернет його засновник Тім Бернес-Лі. Він відзначив, що «мережа – це більше соціальне, ніж технічне явище. Задумав я її для досягнення соціального результату – допомоги людям працювати разом, – а не як технічну іграшку. Найзагальніша мета Мережі – підтримка і поліпшення нашого існування у світі» [1, с. 78]. 
Цінності, які формувалися протягом тривалого часу на попередніх етапах розвитку людства, завдяки інформаційному суспільству набувають нового прояву. Зміщуються акценти в правах, де особливу роль починає відігравати право на доступ до Інтернету. Інтернет став важливим засобом комунікації, джерелом отримання і поширення інформації та публічною інфраструктурою. Він дозволяє кожній людині отримувати доступ до культурних, освітніх, громадських, політичних та інших ресурсів, різноманітних послуг. Саме це дає підстави стверджувати, що право на доступ до Інтернету є фундаментальним правом людини [1].
Вважаємо, що право на доступ до Інтернету – це невід’ємне право кожної людини, незалежно від приналежності до громадянства конкретної держави, на доступ до мережі Інтернет, яке забезпечується державою та міжнародною спільнотою (міжнародні міжурядові та приватні організації), зміст цього права визначається рівнем розвитку суспільства в конкретних історичних умовах, а також економічними та технічними можливостями користувача Інтернету, приватних компаній та держави, та яке здійснюється користувачами з метою реалізації прав та свобод [2, с.53-61].
Право на доступ до Інтернету, по суті, є похідним щодо інших основних прав таких, як: право на приватне життя, право на здоров’я, право на інформацію. Наприклад, право на доступ до Інтернету перебуває в тісному взаємозв’язку з правом на свободу слова та свободу інформації, яке закріплене в Загальній декларації з прав людини та Міжнародному пакті про громадянські та політичні права. В рішенні ЄСПЛ «Ченгіз та інші проти Туреччини», підкреслено, що Інтернет відіграє важливу роль у розширенні доступу громадськості до новин та сприянні поширення інформації загалом. Можливості, які Інтернет надає користувачам для самовираження через створюваний ними контент, служать унікальною платформою для реалізації ними права на свободу самовираження [3].
На сьогоднішній день Інтернет відіграє важливу роль у житті кожної людини в усьому світі. Використання всесвітньої мережі Інтернет відкриває перед нами безліч нових можливостей для отримання інформації. Проте варто зауважити, що розвиток Інтернету поставив питання щодо правового врегулювання відносин, що виникають між Інтернет-користувачами та державою в цілому.
Право на доступ до інтернету визнається і законодавчо регламентується у розвинутих державах, його обов’язковість та невід’ємність обговорена та визнана на рівні ООН. Наприклад, ще у 2000 році Естонія внесла право на доступ до Інтернету до законодавчого переліку гарантованих загальнодоступних телекомунікаційних послуг для своїх громадян. У 2011 році Греція доповнила Конституцію статтею 5А і поклала обов’язок зі спрощення доступу до інформації, що надається онлайн. Фінляндія встановила мінімально допустимий рівень швидкості з’єднання в 1 Мб/сек у 2009 році [4].
Це спонукає Україну діяти в напрямку вирішення проблеми врегулювання цього питання на законодавчому рівні, адже ми бажаємо йти шляхом розбудови життєздатного інформаційного суспільства. На жаль, сьогодні ми досі не маємо нормативної бази щодо права на доступ до Інтернету, але 16 квітня 2014 р. було зареєстровано Проєкт Закону «Про внесення доповнень до Цивільного кодексу України (щодо гарантування права фізичної особи на доступ до інтернету)» № 4715. Цей законопроєкт був відкликаний, тому сьогодні в Україні доступ до мережі Інтернет не є таким, який гарантується державою на рівні з іншими правами людини. Але позитивним вважаємо вже той факт, що це питання привертає увагу законодавця. 
Отже, вітчизняне законодавство у цьому контексті потребує належного юридичного закріплення та концептуальних доповнень і реалізація права повинна забезпечуватися позитивними діями держави. Важливо не лише зафіксувати це право, але і передбачити обов’язки держави щодо його дотримання, а також механізми захисту, зокрема, шляхом звернення до Європейського Суду з прав людини.
Висновок. З плином часу цінності суспільства набувають нового змісту. Розвивається четверте покоління прав, де особливу роль відіграє право на доступ до Інтернету. Інтернет став засобом реалізації низки загальновизнаних прав, зокрема свободи слова, право на доступ до інформації, право на вільний розвиток своєї особистості, право на таємницю листування та телефонних розмов. Інтернет став важливим засобом комунікації, джерелом отримання й поширення інформації та публічною інфраструктурою. Він дає змогу кожній людині отримувати доступ до культурних, політичних, громадських, освітніх ресурсів, різноманітних послуг Тому впевнено можна стверджувати, що саме право на доступ до Інтернету є основним правом людини.
Правова система України знаходиться на шляху побудови інформаційного суспільства, а тому закріплення права на доступ до Інтернету на рівні Основного закону є важливою необхідністю сьогодення, це сприятиме реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина. Адже Інтернет є одним з найпотужніших джерел просвіти, яке винайшло людство.
    
Список використаних джерел:
1. Мукомела І.В. Право на доступ до Інтернету: проблеми визначення та забезпечення. Вісник Національної академії правових наук України. Харків, 2016. № 4 С. 77-85. URL: http://visnyk.kh.ua/web/uploads/pdf/ilovepdf_com-77-85.pdf (дата звернення 05.04.2021)
2. Тарасенко Л.Л. Право на доступ до Інтернету. Інтелектуальна власність, інформаційне та корпоративне право. Вісник Львівського університету. Львів, 2020. Випуск 71. С. 53–61. 
3. Access to Internet and freedom to receive and impart information and ideas. URL: https://unba.org.ua/assets/uploads/aaa7938c2fa6987dfecf_file.pdf (дата звернення 07.04.2021).
4. Дворовий М.Г. Чи будемо ми говорити про право на Інтернет в Україні? Детектор медіа: веб-сайт. URL: https://detector.media/infospace/article/172446/2019-11-15-chy-budemo-my govoryty-pro-pravo-na-internet-v-ukraini/ (дата звернення 10.04.2021).
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція