... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 25.11.21 - СЕКЦІЯ №1
Актуальність проблеми дослідження. Принципи права – «це провідні засади, ідеї права, які в конкретному вигляді характеризують його зміст, визначають спрямованість правового регулювання», серед яких принцип «верховенства права» є одним з найважливіших при розбудові та становленні правової держави. Можна стверджувати про фундаментальний вплив принципу «верховенства права» при державотворенні в Україні, саме тому аналіз останнього має велике значення при практичному застосуванні правових норм та розвитку теорії права.
Рівень розробки теми. Висвітлення вказаного принципу знайшло своє опрацювання у наукових розробках таких вчених, як: Горобець К., Альбова А.П., Бойко В.В., Ісмайлов. К, Новгородцев П.І., Лукашук І.В. та інші.
Метою наукової розвідки є філософсько-правовий аналіз принципу верховенства права, а також розкриття філософсько-правової сутності принципу верховенства права й окреслення його впливу на державотворення України.
Завдання дослідження з’ясувати філософську-правову сутність, основні риси принципу «верховенства права» та його вплив на державотворення України на основі останніх розробок вчених.
Предмет дослідження. Особливості та специфіка філософсько-правової сутності принципу верховенства права, його значення в національній і світових правових системах.
Перш за все необхідно з’ясувати, над чим право панує і здійснює своє верховенство. Принцип «Верховенства права» закріплено в ч.1 ст.8 Конституції України, оскільки він є одним з провідних засад конституційного ладу будь-якої сучасної демократичної, соціальної, правової держави [1].
Отже, створення демократичної, правової держави без врахування і реалізації принципу «верховенства права» буде не повноцінним.
Сутність принципу «верховенства права», полягає в наступному: у забезпечені прав та основоположних свобод людини; у реалізації презумпції невинуватості; у запровадженні юридичної рівності усіх осіб незалежно від соціального, майнового статусу, релігійних уподобань у реальному житті тощо; у гарантованому судовому механізмі реалізації та захисту прав людини [4].
Із погляду філософії права принцип верховенства права є одним із головних надбань європейської цивілізації, яка стала основою функціонування багатьох національних правових систем сучасності. Сьогодні складно знайти філософсько-правове дослідження, яке б не зверталося до проблематики верховенства права. Верховенство права є не тільки способом осмислення права в усіх його виявах, а й важливим, якщо не ключовим, складником його функціонування [2].
Принцип верховенства права передбачає можливість виходу за межі формальної законності, інакше поняття верховенства права позбавлене будь-якого матеріального змісту, будь-які держави незалежно від форми правління будуть уважатися такими, що застосовують принцип верховенства права. Верховенство права не заперечує принцип законності, а розвиває його від формальних вимог «дотримання закону» до «надпозитивних» вимог змісту права [2, с. 27].
У сучасній філософії права все більшого поширення набуває ідея верховенства права як верховенства природних прав і свобод людини, що саме вони визначають зміст і спрямованість розуміння верховенства права як доктрини, принципу, ідеалу [3, с. 5]. Це розуміння права є не досить вдалим, оскільки, за таким твердженням, право має утворюватися поза законотрворчим процесом і діяльністю органів державної влади.
Принцип «верховенства права» є базовим стрижнем правової матерії, провідною ідеєю, яка має пронизувати всю державну політику України, яка спрямовує, у першу чергу, державу у відповідне русло, визначає пріоритети цієї політики та, головним чином, працює в інтересах суспільства. Відповідно закріпленням даного принципу в Основному Законі підтвердило прагнення власної держави будувати свою правову систему на основі засад, які є фундаментальними ціннісними критеріями демократичної, соціальної, правової, держави. І ще, важливо, що змістовним елементом «верховенства права», дієвим інструментом регулювання суспільних відносин виступило гарантування прав людини і основоположних свобод, що окреслило зміст державотворення України.
Українська державність сьогодні тільки стає на шлях законодавчого осмислення й удосконалення механізмів правового регулювання з урахуванням міжнародних стандартів і принципів, зокрема принципу верховенства права. Однак, як зазначає В. Семиноженко, таке регулювання в будь-якому випадку має передбачати такі імперативи: 1) права і свободи людини є не окремою частиною законодавства, а ціннісним складником, що зумовлює загальний напрям розвитку нормативно-правової системи. Отже, не повинно існувати жодного закону, вільного від цензу прав і свобод людини, і кожний законопроект, що приймається, підлягає перевірці на їх дотримання; 2) захист прав і свобод людини має бути максимально поширеним, належати до компетенції як влади, так і громадських об’єднань, правозахисних організацій, політичних партій; 3) дотримання прав і свобод людини є частиною високої правової культури й суспільної свободи. Правова держава не сумісна з тлумаченням прав людини як категорії належного, а не дійсного, як нездійсненної цілі, а не природних надбань кожної людини [4].
Висновки. Отже, постійний стрімкий розвиток сучасного суспільства, зміни в ньому, трансформації, міжнародна співпраця сприяють модернізації й принципу верховенства права, аксіологічна сутність якого зводиться до того, що все нове національне законодавство має створюватися, враховувати міжнародні принципи і стандарти, ґрунтуватися на міжнародних принципах і стандартах, які визнані світовою спільнотою; на державному рівні права людини повинні визнаватися найвищою соціальною цінністю, одним із основних пріоритетів, що визначають зміст і напрями діяльності держави; дотримання міжнародних конвенцій, договорів, декларацій, висновків, рішень Європейського суду щодо прав і свобод людини має сприяти усвідомленню глибинного змісту прав людини. Верховенство права – не просто абстрактна категорія, основні засади, що регулюють суспільні відносини, а й складник самого права, законотворчої діяльності, цілісного суспільства, в межах якого воно діє, функціонує та розвивається.
    
Список використаних джерел:
1. Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. №. 30. Ст. 141. В редакції від 01.01.2020 р (дата звернення 29.10.2020 р.)
2. Беликов С. Я. Беккариа и значение его в науке уголовного права. Журнал Министерства юстиции. 1863. Т. XVII. C. 69–108.
3. Верховенство права: сучасні інтерпретації. URL. http://www.juris.vernad skyjournals.in.ua/journals/2013/2-1-1_2013/22.pdf (дата звернення 29.10.2021 )
4. Костенко О.М. Конституція і ідеологія: проблема співвідношення. Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики: Зб-к наук, статей. Київ: Ін-т держави і права  ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. С. 87-93.
5. Вульферт А. К. Чезаре Беккариа. Журнал Министерства юстиции. 1894. № 1. C. 11–44. 
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
November
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція