... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 25.11.21 - СЕКЦІЯ №1
Актуальність проблеми дослідження. Принципи права – «це провідні засади, ідеї права, які в конкретному вигляді характеризують його зміст, визначають спрямованість правового регулювання» [1, с.207], серед яких принцип «верховенства права» є одним з найважливіших при розбудові та становленні правової держави. Можна стверджувати про фундаментальний вплив принципу «верховенства права» на державотворення в Україні, саме тому аналіз останнього має велике значення при практичному застосуванні правових норм та розвитку теорії права.
Рівень розробки теми. Висвітлення вказаного принципу знайшло своє опрацювання у наукових розробках таких вчених, як: А. Альбова, В. Бойко, К. Горобець, К. Ісмайлов, М. Кравчук, І. Лукашук, П. Новгородцев, У. Олійник, К. Трихліб та інші.
Метою наукової розвідки є філософсько-правовий аналіз принципу верховенства права, а також розкриття філософсько-правової сутності принципу верховенства права й окреслення його впливу на державотворення України.
Завдання дослідження з’ясувати філософську-правову сутність, основні риси принципу «верховенства права» та його вплив на державотворення України на основі останніх розробок вчених.
Предмет дослідження. Особливості та специфіка філософсько-правової сутності принципу верховенства права, його значення в національній і світових правових системах.
Перш за все необхідно з’ясувати, над чим право панує і здійснює своє верховенство. Принцип верховенства права закріплений в ч.1 ст.8 Конституції України, оскільки він є одним з провідних засад конституційного ладу будь-якої сучасної демократичної, соціальної, правової держави [2].
Отже, створення демократичної, правової держави без врахування і реалізації принципу верховенства права буде не повноцінним.
Сутність принципу верховенства права, полягає в наступному: у забезпеченні прав та основоположних свобод людини; у реалізації презумпції невинуватості; у запровадженні юридичної рівності усіх осіб незалежно від соціального, майнового статусу, релігійних уподобань у реальному житті тощо; у гарантованому судовому механізмі реалізації та захисту прав людини [3].
Із погляду філософії права принцип верховенства права є одним із головних надбань європейської цивілізації, яка стала основою функціонування багатьох національних правових систем сучасності. Сьогодні складно знайти філософсько-правове дослідження, яке б не зверталося до проблематики верховенства права. Верховенство права є не тільки способом осмислення права в усіх його виявах, а й важливим, якщо не ключовим, складником його функціонування [4].
Принцип верховенства права передбачає можливість виходу за межі формальної законності, інакше поняття верховенства права позбавлене будь-якого матеріального змісту, будь-які держави незалежно від форми правління будуть уважатися такими, що застосовують принцип верховенства права. Верховенство права не заперечує принцип законності, а розвиває його від формальних вимог «дотримання закону» до «надпозитивних» вимог змісту права.
У сучасній філософії права все більшого поширення набуває ідея верховенства права як верховенства природних прав і свобод людини, що саме вони визначають зміст і спрямованість розуміння верховенства права як доктрини, принципу, ідеалу [4]. Це розуміння права є не досить вдалим, оскільки, за таким твердженням, право має утворюватися поза законотворчим процесом і діяльністю органів державної влади.
Принцип «верховенства права» є базовим стрижнем правової матерії, провідною ідеєю, яка має пронизувати всю державну політику України, яка спрямовує, у першу чергу, державу у відповідне русло, визначає пріоритети цієї політики та, головним чином, працює в інтересах суспільства. Відповідно закріпленням даного принципу в Основному Законі підтвердило прагнення власної держави будувати свою правову систему на основі засад, які є фундаментальними ціннісними критеріями демократичної, соціальної, правової, держави. І ще, важливо, що змістовним елементом «верховенства права», дієвим інструментом регулювання суспільних відносин виступило гарантування прав людини і основоположних свобод, що окреслило зміст державотворення України.
Українська державність сьогодні тільки стає на шлях законодавчого осмислення й удосконалення механізмів правового регулювання з урахуванням міжнародних стандартів і принципів, зокрема принципу верховенства права. Однак, як зазначає В. Семиноженко, таке регулювання в будь-якому випадку має передбачати такі імперативи: 1) права і свободи людини є не окремою частиною законодавства, а ціннісним складником, що зумовлює загальний напрям розвитку нормативно-правової системи. Отже, не повинно існувати жодного закону, вільного від цензу прав і свобод людини, і кожний законопроект, що приймається, підлягає перевірці на їх дотримання; 2) захист прав і свобод людини має бути максимально поширеним, належати до компетенції як влади, так і громадських об’єднань, правозахисних організацій, політичних партій; 3) дотримання прав і свобод людини є частиною високої правової культури й суспільної свободи. Правова держава не сумісна з тлумаченням прав людини як категорії належного, а не дійсного, як нездійсненної цілі, а не природних надбань кожної людини [5, с. 265].
Висновки. Отже, незмінний швидкий розвиток сучасного суспільства, зміни в ньому, перетворення, міжнародне співробітництво сприяють модернізації принципу верховенства права, сутність якого зводиться до того, що все нове національне законодавство має формуватися, враховуючи міжнародні підходи і стандарти, які визнані світовою спільнотою; на національному рівні права людини повинні визнаватися найбільшою соціальною цінністю, одним із основних пріоритетів, що визначають зміст і спрямування діяльності держави; дотримання міжнародних актів, рішень Європейського суду прав людини має сприяти осягненню глибинного змісту прав людини. Верховенство права – не просто абстракція, а компонент самого права, законотворчої діяльності, цілісного суспільства, в межах якого воно діє, функціонує та розвивається.
    
Список використаних джерел:
1. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 3-є вид., змін. й доп. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 534 с.
2. Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. В редакції від 01.01.2020 р (дата звернення 29.10.2020 р.)
3. Костенко О.М. Конституція і ідеологія: проблема співвідношення. Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики: Зб-к наук, статей. Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. С. 87-93.
4. Трихліб К.О. Верховенство права: сучасні інтерпретації. URL. http://www.juris.vernadskyjournals.in.ua/journals/2013/2-1-1_2013/22.pdf (дата звернення 29.10.2021)
5. Олійник У.М. Філософсько-правове осмислення сутності принципу верховенства права в сучасному суспільстві. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. №3. С. 262−265. 

 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція