... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 24.02.2012 - Секція №6
В умовах активних глобалізаційних процесів повстає проблема ефективного розмежування гілок влади, визначення їх місця, можливостей і способів дії заради забезпечення стабільності та оперативної організації суспільних справ з врахуванням свободи особи, людини і громадянина.
У сучасному інформаційному суспільстві держава і її складові елементи мають діяти пропорційно, тобто вирішувати проблеми з такою швидкістю, з якою вони виникають при чому ефективно: без втрати будь-яких ціннісних попередніх надбань людства у сфері держави і права, а відкриваючи якісно нові шляхи поступального розвитку людства.
До слова, відомий український правознавець Василь Костицький влучно зазначав, що сучасна держава не може не бути правовою [1]. В нашому розумінні це означає, що всі процеси розвитку держави і суспільства напряму пов’язані з розвитком права, правової системи і всіх супутніх їх явищ. 
Саме тому, в умовах глобалізації правова система і її здатність до змін визначає і характеризує особливості, напрямки розвитку державної влади.
Закладений в правових системах принцип розподілу державної влади на три гілки станом на сьогодні не забезпечує можливість державі сповна та якісно організовувати справа суспільства, які кардинально змінилися з моменту формування класичних теорії розподілі влад, зокрема, Ш.Л.Монтеск’є. 
Ці проблеми вирішуються, якщо в правовій системі закладено здатність до динамічності, в протилежному випадку - такі процеси видаються малоймовірними.
З теоретичної точки зору, найбільш цікавою для нас у цих процесах є судова влада, її місце роль, значення та, особливо, межі, оскільки саме ця влада стоїть на сторожі стабільності, міцності і ефективності правової системи. Важливе значення судової влади у поступальному розвитку державно-правових явищ підтверджується обґрунтуванням в літературі існування окремої галузі права – судового права [3, с.28]. 
У цілому, у взаємовідносинах з будь-якими іншими суб’єктами судова влада має «внутрішні» (відносини між гілками влади) і «зовнішні» (відносини з індивідом, суспільством, державою) межі.
Як стверджує один із співавторів проекту ухваленої 28 червня 1996 року Конституції України професор В. Костицький, що тоді була допущена методологічна помилка, яка і зараз є причиною політичних протистоянь та збоїв у роботі державного апарату, адже принцип щодо поділу влади на три гілки зараз не охоплює всіх функціональних гілок державного механізму [1]. 
Опрацьовуючи порушену проблематику, вчений-правознавець В.Костицький відносить судову владу до третього рівня влади, який, на його думку, має похідний від влади народу характер поряд з виконавчою, контрольно-наглядовою та атестаційною владами [2]. За цього підходу «внутрішні» межі судової влади встановлюються народом, який встановлює її мінімальні і максимальні можливості прояву у відносинах з іншими гілками влади і навпаки: максимальні і мінімальні можливості інших гілок влади втручатися у діяльність судової влади.
Які ж загальні межі судової влади або ж чим же обмежується судова влада? За теорією В.Костицького судова влада має обмежуватися законом і правом та здійснювати свою діяльність у встановлених Конституцією межах, відповідно до законів, які узгоджуються з Основним Законом [2]. 
На нашу думку, обмеження судової влади законом і правом, говорить про те, що судова влада поширюється на всі правовідносини, на які поширюється право і закон. Зрештою, формулювання право і закон надає можливість судовій владі діяти у тих моментах, коли закон перестає бути правовим і через положення такого закону намагаються встановити штучні межі судової влади. В такому випадку, судова влада підкоряється праву і може припиняти дію законів, визнаючи їх не правовими, зокрема: неконституційними.
Недаремно автор такої моделі поділу державної влади зазначив в проекті статті Конституції України про те, що судова влада здійснює свою діяльність у встановлених Конституцією межах і відповідно до узгоджених з нею законів. 
Таким чином реальні межі діяльності і функціонування судової влади у взаємовідносинах з всіма іншими гілками влади визначаються в Основному Законі, в ньому ж і закладаються мінімальні і максимальні прояви судової влади у взаємовідносинах тріади особа, суспільство, держава, а також з усіма іншими гілками влади.
Закріплення меж здійснення судової влади відрізняється в різних правових системах. Адже, у тих державах де відсутні конституції, як єдині писані акти, існує судова влада з її межами, функціями тощо, що сформувалися історично і закріплені у правовій системі іншим способом. До прикладу: в англо-саксонській правовій сім’ї зазвичай межі судової влади формувалися під впливом традицій, місцевих звичаїв та конкретних фактичних обставин справи.
Отже, природа, вставлення, визначення та окреслення меж судової влади (мінімальних та максимальних проявів) у системі державної влади, у системі взаємовідносин між особою, державою, суспільством напряму залежить від правової системи, правової традиції та культури кожної окремо взятої держави.
 
Список використаних джерел:
1. Костицький В. Проблеми ренесансу в сучасній теорії права / В. Костицький // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). – 2009. – №1-2. – С. 8. 
2. Костицький В. Конституція України (Основний Закон України) (проект) / В. Костицький. – К.: Інститут законодавчих передбачень та правової експертизи. – 2006. – С. 6-7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kostytsky.com.ua/upload/doc/konst.pdf
3. Прилуцький С.В. Вступ до теорії судової влади (Суспільство. Правосуддя. Держава): [монографія] / С.В. Прилуцький. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012. – 317 с. {jcomments on}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Травень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція