... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 25.11.21 - СЕКЦІЯ №2
Постановка проблеми. Актуальність даної теми зумовлюється тим, що основним підґрунтям сучасної демократичної України виступає громадянське суспільство, яке завдяки своєму розвитку надає можливість створити правову державу. За допомогою громадянського суспільства держава набуває ознак справді правової, в якій гарантується духовна і матеріальна незалежність людини від держави, шляхом правової гарантії такої незалежності, захисту особистих і загалом суспільних інтересів людей та активізуються процеси політичної демократизації. 
Стан наукового дослідження теми. На даний час питання громадських організацій, громадського життя, та загалом громадянського суспільства є досить актуальним. Дослідженням цього питання займалися такі відомі українські мислителі минулого, як М. Драгоманов, В. Липинський, М. Грушевський, Б. Кістяківський, І. Франко, а також сучасні науковці, правники та політологи: О. Ващук, Н. Гаєва, В. Кравчук, О. Максименко, О. Мороз, М. Патей-Братасюк, М. Шаповал та ін.
Метою публікації є дослідження громадських об’єднань як інституту громадянського суспільства. 
Виклад основного матеріалу. Для початку дамо визначення поняттю «громадянське суспільство» та схарактеризуємо еволюцію цього поняття. Поняття «громадянське суспільство» є одним із ключових у політико-правовій думці. Основною метою мислителів кожної історичної епохи було вирішення проблеми взаємовідносин між людиною, державою і суспільством. Поняття «громадянське суспільство» сформувалось не зразу, а поступово розкривалося на основі ідей античної філософії, християнського вчення про рівність усіх перед Богом, римського права, філософії гуманізму доби Відродження та просвітницьких ідей Нового часу. 
За кількасот років своєї історії концепт «громадянське суспільство» став полісемантичним, у різних країнах та в різні епохи йому надавали різних значень. Отож, еволюція поняття «громадянське суспільство»:
1) сукупність громадян, що проживають в полісі і дотримуються законів (Арістотель);
2) спільнота людей, що протистоїть державі і об’єднує неполітичні сфери життя: працю, кохання, сім’ю та ін. (Н. Макіавеллі);
3) впорядковане культурне співжиття громадян з існуванням договірної держави (Т. Гоббс);
4) добровільне об’єднання громадян для захисту прав, свобод і власності (Дж. Локк); 
5) республіка з ідеями парламентаризму, законності та поділу влади (Ш. Л. Монтеск’є); 
6) демократична держава з безумовним повновладдям народу (Ж.-Ж. Руссо).
Трансформація цього концепта зі зміною епох сформувала сучасне трактування, за яким «громадянське суспільство» – це спільність вільних, рівноправних людей, які проживають на визначеній території, об’єднаних системою суспільних відносин, що служать основою реалізації їхніх загальних і особистих інтересів, забезпечених державою [1, c.66]. Громадянське суспільство  найоптимальніша на даний час форма суспільної організації, яка наділена гуманістичними ознаками та є базою демократизації суспільного життя.
У повсякденному вжитку термін «громадянське суспільство», як вказує В. Кравчук, часто розуміють як «мережу неурядових інституцій, об’єднань та організацій, створених самими громадянами для виявлення й здійснення різноманітних громадських ініціатив, задоволення своїх суспільних потреб та обстоювання своїх колективних інтересів, саморегульовану систему недержавних інституцій, через які громадяни реалізують свої громадські інтереси» [2, с. 62].
Потрібно визнати, що в основі будь-якого розвинутого громадянського суспільства лежить активна діяльність громадських інститутів [3], а точніше, громадських об’єднань. Громадське об’єднання, за законодавством, – це «добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів» [4].
Окремі впливові формування, що об’єднують багато учасників, можуть здійснювати певний тиск на державу, наприклад організовуючи ті самі страйки, мітинги, демонстрації або голодування, а відбувається це тому, що вони прагнуть захистити людину від напору держави та звернути увагу суспільства на гострі проблеми. 
Громадські об’єднання класифікуються: а) за порядком утворення та формами діяльності: громадські організації, органи громадської самодіяльності, політичні партії, громадські рухи; б) за критеріями членства: з формально фіксованим членством, з нефіксованим членством; в) за внутрішньою структурою: централізовані і нецентралізовані; г) за соціальною сферою діяльності: політичні, економічні, наукові, екологічні, творчі, національно-культурні, вікові і т. д.; д) за територією діяльності: місцеві, загальнодержавні, міждержавні, міжнародні; ж) за соціально-правовим статусом: легальні, долегальні і нелегальні [1, c.144-145].
Громадські організації в політології називають «групами інтересів» та «групами тиску» [5]. Групи інтересів – це об’єднання людей, які виходячи з певних інтересів або потреб, висувають вимоги до інших груп суспільства чи суспільства в цілому, з метою підтримати або поліпшити свої позиції, досягти певних цілей [6, с. 98]. 
Існують різні типології груп інтересів. Найчастіше групи інтересів класифікують за сферами їх діяльності: 
1) в економічній сфері – об’єднання підприємців, профспілки; (Всеукраїнська громадська організація «Союз захисту підприємництва» тощо); 
2) у соціальній сфері – об’єднання по захисту соціальних прав (Всеукраїнська громадська організація «Наукове товариство інвалідів «Інститут соціальної політики»), об’єднання соціальних досягнень (благодійні організації: благодійний фонд «Серце до серця»); 
3) у суспільно-політичній сфері – правозахисні, екологічні, жіночі, молодіжні; (Національний екологічний центр України, Спілка Української Молоді (СУМ) тощо);
4) у сфері дозвілля і відпочинку – спортивні об’єднання; (громадська організація «Спортивний клуб «Прогрес», Федерація футболу України тощо); 
5) групи взаємодопомоги (громадська організація «Об’єднання дружин і матерів бійців учасників АТО» тощо);  
6) гуртки для спілкування і реалізації хобі; групи інтересів у сфері релігії, науки, культури. 
Групи тиску – це громадські об’єднання, які прагнуть задоволення власних інтересів через вплив на органи державної влади або політичні партії [6, с. 99]. Групи тиску можуть діяти на всіх рівнях влади і прагнуть впливати на всі три гілки влади (законодавчу, виконавчу, судову) і громадську думку.
В основному громадські формування, як видно з їх класифікації, мають різноманітні цілі та завдання, територію на яку поширюється їх діяльність, проте це не змінює того, що всі вони допомагають людям у розв’язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення хоча б якоїсь ініціативи та гарантують здійснення функцій самоврядування. Однак, як зазначає В. Кравчук, «щоби громадські організації посіли дійсно належне їм місце в суспільному житті, стали дієвим інститутом громадянського суспільства, вони повинні своєю професійністю і конкретними діями завоювати повагу до себе і позитивний авторитет» [7, с. 104; 8].
Висновок. Шляхом об’єднання люди мають всі можливості діяти разом, щоб в подальшому забезпечити вдосконалення суспільства, покращити його управління, поліпшити загальний добробут, але перш за все, реалізувати та захистити свої інтереси. Вони допомагають суспільству ефективно функціонувати і розвиватися, адже розвинуте громадянське суспільство та ріст громадських об’єднань це передумова демократичного врядування, оскільки їх наявність полегшує захист індивідуальних і громадянських інтересів громадян, стримує узурпацію влади, забезпечує підзвітність влади суспільству. Громадські організації в Україні тільки розвиваються. У нас є всі можливості, треба лише безупинно працювати, та не стояти на місці.
    
Список використаних джерел:
1. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 3-є вид., змін. й доп. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 534 с.
2. Кравчук В.М. Взаємовідносини громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти): дис. … канд. юр. наук: 12.00.01. Київ, 2008. 229 с.
3. Семьоркіна О.М. Характеристика громадських формувань як інститутів громадянського суспільства. Міністерство юстиції України. URL: https://minjust.gov.ua/m/str_33565
4. Про громадські об’єднання: Закон України № 4572-VI від 22.03.2012. Редакція від 22.05.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17#Text 
5. Політологія: теорія та історія політичної науки: Навч. посіб. / П. Шляхтун. Київ: Либідь, 2005. 472 с.
6. Політологія: навч. посіб. / Т. В. Гончарук-Чолач, О. М. Рудакевич, В. Я. Томахів, Гурик М. І., Чигур Р. Ю. за ред. Т.В. Гончарук-Чолач. Тернопіль: Економічна думка ТНЕУ, 2019. 230 с.
7. Кравчук В. М. Місце і роль громадських організацій у громадянському суспільстві. Підприємництво, господарство і право. 2003. № 9. С. 102—105.
8. Кравчук В.М., Кравчук К.Г. Громадські об’єднання у світлі нового законодавства. Актуальні проблеми правознавства. Науковий збірник ЮФ ТНЕУ. [Ред. кол. М. О. Баймуратов та ін.]. Тернопіль: Вектор, 2013. С. 44–51.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція