... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 25.11.21 - СЕКЦІЯ №4
У суспільстві, побудованому на ринкових засадах, інвестиційна діяльність є вільною і регулюється загальними економічними процесами. Держава бере участь у інвестиційній діяльності. При цьому, державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність держави по суті є формою здійснення державно-владної компетенції, з одного боку, а з іншого – методом державного управління.
Для більш детального вивчення цього питання необхідно звернутись до поняття методу державного управління.
Проблема управління державною власністю та її адміністративно-правового регулювання не є новою в науці адміністративного права. У 40–80-ті роки ХХ століття адміністративно-правовий аспект такого управління досліджували в спеціальних роботах О.П. Альохін, С.М. Братусь, А.В. Венедиктов, Ю.М. Козлов, В.Ф. Опришко; розгляду проблем адміністративно-правової охорони та захисту державної власності були присвячені роботи І.П. Голосніченка, В.В. Луньова, В.Л. Мусіяки, З.М. Рахліна, В.Д. Резвих, В.В. Чернікова. І на сьогодні дана тема є актуальною та потребує детального вивчення, термінологічного уточнення.
Метод у широкому філософському значенні визначається як спосіб досягнення цілі, певним чином упорядкована діяльність. Найбільш загальним, пов’язаним із суттю управлінської діяльності, є підхід, який базується на виявленні об’єктивних закономірностей. 
У цьому випадку метод може бути визначеним як інструмент (прийом) приведення в дію об’єктивних закономірностей співіснування явищ, спосіб їх використання. 
Методи державного управління численні та різноманітні, що пояснюється багатоманітністю управлінських функцій. 
Методи прийнято тлумачити як способи здійснення організуючого впливу у стосунках між суб’єктами та об’єктами управління. 
Метод управління – це спосіб, прийом впливу суб’єкта на поведінку об’єкта управління для досягнення поставленої мети. Головна мета такого впливу активізація діяльності працівників для досягнення цілей організації шляхом різнобічної мотивації їх інтересів і потреб.
Методи являють собою важливу складову процесу державного управління. Наявність прогресивних методів та їх вміле використання є передумовою ефективності державного управління. Методи державного управління – складна система способів і прийомів, які якісно розрізняються між собою. 
Адміністративно-правові методи (інша назва організаційно-розпорядчі) зорієнтовані на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття обов’язку, відповідальності, прагнення людини працювати у певній організації, розуміння можливості адміністративного покарання тощо. Цим методам притаманний прямий характер впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний акт підлягає обов’язковому виконанню. Адміністративні методи повинні відповідати правовим нормам, що діють на певному рівні управління, а також актам вищестоячих органів управління. 
Економіко-правові методи мають непрямий характер управлінського впливу: не можна розраховувати на автоматичну дію цих методів, досить важко визначити їх вплив на кінцевий результат. 
Існують і більш деталізовані класифікації, а зокрема, за специфікою управлінських функцій, принципів управління, можна визначити такі групи методів: організаційно-розпорядчі (адміністративні), економічні, правові, соціально-психологічні. Дана класифікація не є такою, що вдається обґрунтованою, оскільки будь-які організаційно-розпорядчі та/або економічні методи за участю органів державної  влади або за участю об’єктів права державної власності регламентуються відповідними нормами права, а тому правовий  метод, як окремий, виділяти недоцільно, на нашу думку, як такий. Крім цього, якщо слідувати наведеній логіці, то усі ці методи можна назвати одним терміном, видом, а саме – «правовим методом», оскільки дана класифікація передбачає прийняття адміністративних рішень або рішень економічних за своїм змістом, проте всі вони  реалізуються у межах правового поля, врегульованого законодавством України.
З цієї точки зору цікавим економіко-правовим та адміністративно-правовим методом є інвестиційна діяльність держави. Зважаючи на наведене, очевидно, що інколи методи застосовуються одночасно і застосування одного методу доповнює застосування іншого, що свідчить про можливість визначенні третього виду методів державного управління – змішаного, що являє собою метод як економіко-правовий, так і адміністративно-правовий.
Саме інвестиційна діяльність держави відображає дію як економічних, так і адміністративних методів.
Відповідно до профільного закону [2], інвестиційна діяльність провадиться, в тому числі, на основі:
- державного інвестування, що здійснюється органами державної влади за рахунок коштів державного бюджету, позичкових коштів, а також державними підприємствами та установами за рахунок власних і позичкових коштів;
- державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів.
Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.
Інвестиційний проект – це комплекс заходів (організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних), визначених на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку національної економіки та спрямованих на розвиток окремих галузей, секторів економіки, виробництв, регіонів, виконання яких здійснюється суб’єктами інвестиційної діяльності з використанням цінностей відповідно до положень згаданого Закону. 
Відповідно до постанови ПКМ України від 22 липня 2015 р. № 571 «Деякі питання управління державними інвестиціями» [3] із змінами та доповненнями, було вирішено створити Міжвідомчу комісію з питань державних інвестиційних проектів, а також затверджено Положення про згадану комісію. 
Відповідно до  п. 3 згаданого Положення,  саме Міжвідомча комісія з питань державних інвестиційних (надалі – Комісія) проектів має основним завданням відбір державних інвестиційних проектів, розроблення та реалізація яких здійснюється з використанням державних капітальних вкладень (крім тих, що здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій, та проектів, що реалізуються за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку) (далі – державні інвестиційні проекти).
Важливість такого питання та ролі такої комісії досить яскраво ілюструє склад такої Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економіки, голова Міжвідомчої комісії, Міністр розвитку громад та територій, заступник голови Міжвідомчої комісії, Заступник Міністра економіки, заступник голови Міжвідомчої комісії, Директор департаменту, який забезпечує формування та реалізацію державної політики з управління державними інвестиціями, Мінекономіки, секретар Міжвідомчої комісії, Міністр фінансів, Міністр інфраструктури, Міністр захисту довкілля та природних ресурсів, Міністр енергетики, Міністр охорони здоров’я, Міністр соціальної політики, Народні депутати України, члени Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (за згодою).
Відповідно до Протоколу засідання  Комісії від 08.07.2021 року, загальний обсяг фінансування 22 проектів, передбачених Державним бюджетом на 2020 рік, становить 6 829,7 млн. грн., з яких: «1 219,8 млн. грн. – загальний фонд (17 проектів), крім того 1 642,3 млн. грн. – співфінансування 2-х проектів транспортної інфраструктури за рахунок спеціального фонду та інших бюджетних програм; З 967,6 млн. грн. – за рахунок коштів французького, польського та угорського кредитів (5 проектів).
Із загального обсягу фінансування 17 проектів у сумі 1 219,8 млн. грн. вибірка коштів склала 98% або 1 197,1 млн. грн. (тоді як у 2016 році вибірка коштів становила 75% або 748 млн. грн. із загального обсягу фінансування 1 000 млн. грн., у 2017 році – 82% або 1 564 млн. грн. із загального обсягу фінансування 1 850 млн. грн., у 2018 році – 96,3 % або 1 756, 663 млн. грн. із загального обсягу фінансування 1 824,6 млн. грн., у 2019 році – 91% або 2 249, 841 млн. грн. із загального обсягу фінансування 2 539,433 млн. грн.). [4]
При цьому, якщо проаналізувати напрямки такої інвестиційної діяльності, то очевидно, що інвестування здійснюється у соціально незахищені сфери – ремонт лікарень, фінансування проектів, пов’язаних із охороною здоров’я; ремонт місць, де утримуються особи, позбавлені волі; фінансову забезпечення екологічних проектів; ремонт доріг, інших об’єктів інфраструктури. 
Наприклад, проект «Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» передбачає фінансування  ДНІ – 4 984 492,468 тис. грн. 
Фінансування – 99,69 % із доведених Мінфіном за 2020 рік – 500 000,00 тис. грн., профінансовано на суму – 498 441,30 тис. грн., виконання – 98,65% (виконано будівельні роботи, проектні роботи та придбано обладнання на суму – 493 231,795 тис. грн.). Зрозуміло, що метою такого проекту є забезпечення реалізації прав на здоров’я дітей як членів українського суспільства, створення здорової української нації. Якщо проаналізувати суть даної діяльності, то така діяльність держави є реалізацією її соціальної функції та спрямована на отримання соціального ефекту.
Зважаючи на наведене, інвестиційна діяльність – це важливий напрямок діяльності держави, який, по суті, спрямований на реалізацію її  функцій. Зважаючи на те, що державна інвестиційна діяльність є сукупністю практичних та юридичних дій, які спрямованих на реалізацію інвестицій з боку держави та досягнення, в тому числі, соціального ефекту, то така діяльність є змішаним економіко-адміністративним методом державного управління.
    
Список використаних джерел:
1. О.Ю. Бобровська, Т.О. Савостенко, О.Ю. Матвеєва, В.К. Лебедєва «Державне та регіональне управління», Дніпро ДРІДУ НАДУ, 2018, с. 16.
2. Закон України «Про інвестиційну діяльність». Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №47. Ст.646
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 р. № 571 «Деякі питання управління державними інвестиціями». Офіційний вісник України. – 2015. – №64. – ст. 249
4. Офіційний сайт Міністерства економіки; https://www.me.gov.ua /Documents/Detail?lang=uk-UA&id=6c3fa305-be03-4766-b87f-e6826e8d740 b&title=ProtokolZasidanniaMizhvidomchoiKomisiiZPitanDerzhavnikhInvestitsiinikh ProektivVid08-07-2021

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
January
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція