... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Міжнародна науково-практична конференція 25.11.21 - СЕКЦІЯ №1
Постановка проблеми. Принципи права в правовій реальності, правовому житті відіграють ключову роль. За словами М. Кравчука, «принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв’язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджений світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна називати стрижнем правової матерії» [3, с. 205]. Саме тому, принципи права є важливим нормативним критерієм на рівні з нормами права.
Значення права та закону як його форми було предметом наукового інтересу та доктринального дослідження ще до того, як виникла юридична наука як така. Це все й актуалізує тему даної публікації, оскільки кожна епоха висуває свої вимоги до розуміння і втілення тієї чи іншої ролі права у суспільстві.
На сьогодні питання реального дотримання принципу верховенства права є одним із наріжних каменів на шляху побудови по-справжньому правової, демократичної держави та громадянського суспільства.
Однак, враховуючи історично сформовану політичну кон’юнктуру в сучасній Україні, наша держава швидше демонструє антипод, а не приклад дотримання принципу верховенства права. 
Через це розгляд проблемних моментів та перспективних моделей виходу із такої ситуації є одним із найважливіших питань суспільно-політичного життя України.
Рівень розробки. Питанням про важливість права як регулятора суспільних відносин та засобу досягнення внутрішньо-соціальної гармонії займалися вчені, мислителі, починаючи ще з часів античності. Ця проблема знайшла своє висвітлення і в наукових розробках сучасних науковців, зокрема, це праці: С. Андрощука, С. Головатого, М. Козюбри, М. Кравчука, І. Музики, М. Марченко, У. Нерсесянца, Ю. Оборотова, П. Рабіновича, О. Скакун, С. Шемчушенка та ін. 
Об’єкт дослідження – це суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення верховенства права в Україні. 
Предметом дослідження є теоретико-правові аспекти принципу верховенства права в Україні.
Завданням статті є визначення особливостей реалізації принципу верховенства права в сучасній Україні, а також встановлення перспектив його генезису через розкриття основних напрямів подальшої наукової розробки цього питання.
Виклад основного матеріалу. Верховенство права є одним із основоположних принципів права, відповідно до якого, ніхто не може бути вищим за закон, всі рівні перед законом, і ніхто не може бути покараний державою окрім, як за порушення закону і в установленому законодавством порядку.
Історичні передумови виникнення цього принципу та його доктринальне та практичне становлення є детермінованими соціально-політичними проблемами, в основі яких лежало прагнення людей знайти точку опори у визначенні рамок індивідуальної свободи в умовах взаємодії один з одним в суспільстві.
Принцип верховенства права йде у розріз із основними ідеями Римського права, в яких влада лідера ставилася понад закон. 
Незважаючи на те, що поняття «верховенство права» почало використовуватися лише у XVII ст., сама концепція верховенства права є значно давнішою. Як приклад, про це може свідчити вираз давньогрецької філософа Аристотеля як те, що «закон повинен правити». Схожих поглядів дотримувався і давньоримський філософ Цицерон, зі своїм відомим виразом «усі ми – раби законів» [1].
Існує ряд обставин, які вказують на те, що концепція даного принципу сягає давнини. Так, правителі ще в середні віки усвідомлювали необхідність справедливо правити людьми, доказом чого може служити Англійська Велика хартія вольностей 1215 р., яка зобов’язала короля дотримуватися ряду належних правових процедур. 
Великим проривом були буржуазні революції, які проходили у XVII-XIX ст. у Європі, які сприяли значним змінам в галузі права, а також до формування нового правового порядку. Це пов’язано з капіталістичним розвитком, який відбувався на той час, а також із становим розподілом людей. Завдяки даним революціям та відходженню від феодальних та рабовласницьких устоїв вдалося закріпити значення закону загалом і верховенства права зокрема.
Виділяють наступні концепції верховенства закону: формальну та змістову («тонку» та «товсту» в англійській традиції, що пов’язані з теоріями правового позитивізму та природного права відповідно). 
Формальне трактування верховенства закону не робить судження про справедливість самих норм, а визначає процедурні атрибути, які має мати правова система. Даний підхід прагне ізолювати ефективність та передбачуваність роботи системи законодавства від етичних питань. 
«Змістовне трактування верховенства права висуває вимоги до змісту законів та включає фундаментальні права людини, які, як стверджують дані концепції, випливають із принципів законності, моралі та справедливості» [1].
Не заглиблюючись у давню історію, зупинимося на новітній історії держави, яка пропонує нам достатню кількість прикладів щодо розбіжності формальної та змістовної сторін верховенства права. 
Почнемо з революції 1917 р., з її диктатури пролетаріату, встановлення фашистського режиму в Німеччині з гаслом Гітлера «я звільняю вас від поняття «совість»», згадаємо також період боротьби сталінського режиму з «ворогами народу», партійні чищення комітетами комуністичної партії СРСР у повоєнні роки та, нарешті, приклади із новітньої історії України: рішення Конституційного Суду України про дозвіл Кабінету Міністрів України, всупереч чинному Закону, не виплачувати заборгованості за пенсіями «афганцям», так звані «політичні процеси» тощо. 
Це говорить про те, що протягом всього відрізка історії, формальна та змістовна частина верховенства права значно розходяться. 
Таким чином, перед політиками і народом України при побудові демократичної держави стоїть завдання зробити так, щоб верховенство права, максимальним збігом формальної та змістовної його сторін, було б переважаючим правилом життя суспільства.
Аналізуючи наукову літературу, приходимо до висновку, що багато дослідників, розглядаючи дане питання, здійснюють тлумачення принципу верховенство права кожен по-своєму, однак головні їх погляди полягають у тому, що верховенство права має розглядатися як пріоритетність основних прав і свобод людини та громадянина. 
Так, М.В. Кравчук акцентує увагу на позиції П.М. Рабіновича, що «принцип верховенства права не тотожний із принципом верховенства закону, відмінність між ними є пов’язаною із розбіжністю у розумінні права і закону. Панування закону – це, у першу чергу, верховенство правового закону, оскільки не кожний закон є саме таким» [2, с. 100].
Ми погоджуємось з даним підходом, оскільки цілком очевидно, що ототожнення таких понять як «право» та «закон» є помилковим. Через різноманітність суспільних відносин існує проблема у закріпленні права на законодавчому рівні, тому що, по-перше, неможливо врахувати варіативність усіх життєвих ситуацій; і по-друге, не завжди закон є правовим. 
Так, І. Музика підкреслила через призму бачення М. І. Козюбри, що «у західноєвропейській думці принцип верховенства права традиційно ототожнюється загалом із верховенством фундаментальних прав і свобод людини, а його зміст безпосередньо пов’язаний із такими термінами як справедливість, свобода, гуманізм» [4, с. 112]. 
Дану позицію підтримує і С.П. Головатий, який, у свою чергу, вказав, що «принцип верховенства права має ідею винятково природного права, тобто ідею, що виникла на визнанні такого факту: людина як істота природна з’являється на світ із певними правами і свободами, яких їй ніхто не дає і ніхто не має права в неї відібрати» [5, с. 85-86]. 
  Отже, враховуючи різноманітні думки науковців стосовно тлумачення верховенства права, під цим терміном варто розуміти основоположний принцип правової держави, що ґрунтується на провідних ідеях юридичної теорії та практики та визначає підстави забезпечення та реалізації основних прав і свобод громадян, їх правове положення в суспільному розвитку держави.
Висновки. По-перше, у цій публікації проведено короткий аналіз сутності принципу верховенства права, історичні передумови виникнення і генезису цього принципу, а також різні підходи вчених до цього питання. Також розглянуто проблемний ракурс застосування та недотримання цього принципу в Україні. Залишаються перспективними питання впливу принципу верховенства права на суспільне життя, практичної побудови моделей держави та формування громадянського суспільства як результату реалізації даного принципу. По-друге, реальне впровадження принципу «верховенство права» буде запорукою побудови правової, демократичної, соціальної держави, формування розвиненого громадянського суспільства.
    
Науковий керівник: к.ю.н., доц., доктор права УВУ, завідувач кафедри теорії та історії держави і права ЗУНУ, Заслужений юрист України, Кравчук Микола Володимирович.
    
Список використаних джерел:
1. Андрощук С. Принцип верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення та реалізації. Юридичний журнал № 11. 2005.
2. Кравчук М. В. Проблеми теорії держави і права (опорні конспекти): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. 3-тє вид., змін. й допов. Тернопіль: Екон. думка, 2016. 420 с.
3. Кравчук М. В. Теорія держави права (опорні конспекти): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Вид. 3-є, переробл. й доповн. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 524 с 
4. Музика І. В. Принцип верховенства права: сучасний погляд на проблему крізь призму кантівського праворозуміння. Проблеми філософії і права. 2008-2009. Т. УІ-УІІ. С. 112-116. 
5. Головатий С. П. Верховенство права: юридичний принцип, який в Україні офіційно визнано та який має діяти. Українське право. 2006. №1. С. 85-90.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція