УРОКИ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІЙН: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Tuesday, 02 August 2022 14:36 | Written by ВІВЧАРЕНКО ОЛЕГ АНТОНОВИЧ, д.ю.н., доцент, професор кафедри трудового, екологічного та аграрного права Навчально-наукового юридичного інституту ПНУ ім. В. Стефаника, Заслужений юрист України (м. Івано-Франківськ) | 
| 
|
| Міжнародна науково-практична конференція 14.10.22 - СЕКЦІЯ №7 |
Сьогодні Україна потерпає від жорстокої війни Росії, але якщо поглянути трохи глибше, то можна зрозуміти, що Росія вже не вперше намагається стерти нашу державу, знищуючи її культурну та історичну спадщину. Російсько-українське протистояння має глибоке історичне коріння.
Становлення та формування української держави на всіх історичних етапах супроводжується різноманітним впливом з боку сусідніх держав як на її внутрішні, так і на зовнішні відносини. Географічне розташування українських кордонів завжди знаходилось між територіями могутніх імперій на світовій арені, що певним чином ускладнювало побудову незалежної держави. Невизнання з їх сторони та намагання розірвати українські кордони із подальшим залученням їх до імперських територій відіграли не аби яку роль у формуванні світогляду української нації в цілому. Російська імперія в цьому питанні відіграла найвпливовішу роль. Намагання українців створити власну державу та відокремитись від кремля протягом всієї історії спільного існування зазнавали придушення та пригнічення останніх. В сучасному цивілізованому світі завдання російської сторони в цьому питанні не змінились. Змінились лише методи та засоби досягнення своєї мети [1].
Росія за останні 20 років неодноразово починала збройні конфлікти та війни.
Чи перемогла в них бодай один раз — це складне запитання. Загалом з XIII по XV століття москва програла понад 70% війн з 50, які вела на півночі і заході.[2]. За останнє десятиліття Російська Федерація двічі напала на Україну.
Війна України з Росією — це третій і останній епізод світової війни, яка почалась у 1914 році. Цей висновок здається на перший погляд неочевидним. Але розгляд нинішньої війни в контексті дозволяє розкрити її дійсні причини, передумови, і, на жаль, неминучість.
Саме 24 лютого Україна і світ увійшли у новітню історичну добу – епоху війни за тотальний перегляд нинішнього світоустрою.[3]. 24 лютого життя кожного українця перевернулось і перевертається щодня, вже понад 157 днів, ми боремось за нашу вільну та незалежну Україну.
Можна називати багато політичних, психологічних і технічних причин цієї війни. Але здається, що в самій їх суті лежить те, що двадцять два роки тому Росія намертво застрягла в минулому.
У той час, як світ пішов уперед, навіть не зважаючи на криваві теракти і локальні конфлікти на основі релігійної чи етнічної ненависті, Росія пішла назад. Росія стала ізгоєм. І кожен день поглиблює прірву, яку «силовики» викопали для своєї країни [4].
Тому те, що зараз відбувається на наших очах — це крах імперії. Більше імперій не залишилося. Тож доки Росія існує у сучасному стані імперії, мир з нею неможливий, можлива лише відкладена війна. Це зумовлено не ворожістю до країни, а аналізом самої її сутності. Ми повинні розуміти, що Росія обов’язково програє війну, Україна стає вбивцею імперії і провідником у трансформацію.
Список використаних джерел:
1. Комарчук О. О. Історичний аналіз передумов гібридної війни в Україні. Наукові праці. Політологія. Випуск 272. Том 284. С. 21–25.
2. Майданюк В. Програні війни Росії та справжні «архітектори» російських перемог. 30.03.2022. URL: https://lviv.media/prohrani-viyny-rosii-ta-spravzhni-arkhitektory-rosiyskykh-peremoh/
3. Смолій В. Історик і війна. 23 березня 2022. URL: https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=8855
4. Афян А. Україна — вбивця останньої імперії? Історична правда. 2 серпня 2022. URL: https://www.istpravda.com.ua/columns/2022/04/22/161245/
| < Prev | Next > |
|---|
| - |
 | 2023 |  |
 | December |  |
| Mo | Tu | We | Th | Fr | Sa | Su |
| 1 | 2 | 3 | ||||
| 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
| 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
| 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.
Лічильники і логотипи
