СОЦІАЛЬНИЙ ЕФЕКТ ТА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА: РЕЗУЛЬТАТ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ЯК ІНВЕСТОРА З ОСОБЛИВИМ СТАТУСОМ
Wednesday, 26 October 2022 18:44 | Written by ШУЛЯК НАДІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА, магістр правознавства, пошукач юридичного інституту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (м.Київ) | 
| 
|
| Міжнародна науково-практична конференція 14.10.22 - СЕКЦІЯ №3 |
У відповідності до Закону України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність» [1] інвестиційна діяльність визначена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій з метою отримання доходу або прибутку. Вона здійснюється на основі:
• приватного інвестування, яке здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;
• державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управління України, а також державними підприємствами та установами;
• іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;
• спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав.
Визначення інвестицій є різноманітним, найпростіше, – це переклад. Інвестиції в перекладі з англійської (іnvestments) означають «капіталовкладення». В цей же час, онлайн словник Кембріджу визначає інвестиції набагато ширше, – як акт вкладення грошей, зусиль, часу тощо в щось для отримання прибутку чи переваги, або гроші, зусилля, час тощо. [2]
У вітчизняному та зарубіжному законодавстві і літературі є декілька визначень інвестицій.
У ч. 1 ст. 326 ГК України [3] визначає, що інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту. У свою чергу, Податкового кодексу України [4] (п. 14.1.81.) закріплено, що інвестиції – господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.
На думку О. М. Вінник, інвестиції визначаються як майнові та інтелектуальні цінності, що мають грошову оцінку і вкладаються в об'єкти господарської діяльності та інших сфер суспільної діяльності (науку, культуру, охорону здоров’я та ін.) з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в тому числі отримання прибутку [5].
У свою чергу, Р.Б. Шишка, аналізуючи правову природу інвестицій, узагальнює, що інвестиції за своєю суттю є нічим іншим як майновими або речовими правами, які передаються одним власником іншому для організації, підтримки або вдосконалення виробництва, в більшості випадків для отримання прибутку [6].
Науковці виділять наступні ознаки інвестицій:
а) форма вираження. Необхідно зазначити, що інвестиції можуть мати матеріальну (кошти, рухоме та нерухоме майно) або інтелектуальну форму (торгова марка, ноу-хау, винаходи, розробки, інвестиційні проекти та ін.). Це твердження можна обґрунтувати ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», в якій прямо вказується, що до інвестицій необхідно відносити грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що становить собою матеріальний вираз і майнові права, які випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності, до яких можна віднести сукупність технічних, технологічних та інших знань;
б) інвестиції є цінностями, вартість яких може бути виражена в грошовому еквіваленті. Але цей факт не повинен приводити до того, що інвестиції повинні вкладатися лише у вигляді грошових сум. Під цим твердженням розуміється те, що інвестиції в обов’язковому порядку повинні проходити певне оцінювання, тобто під час зарахування їх на баланс підприємства вони повинні мати грошове вираження;
в) інвестиції завжди спрямовані на відтворення, тобто об’єктами вкладення інвестицій є об’єкти господарської діяльності або інших сфер суспільного життя (наука, культура, соціальна сфера) й основною метою такого залучення інвестицій є покращення роботи цього суб’єкта господарювання;
г) інвестиції вкладаються з метою отримання прибутку або досягнення іншого соціального ефекту. Ця ознака передбачає одержання кінцевого результату проведення інвестиційної діяльності, тобто отримання результату, який планувався під час здійснення інвестицій. Однак виникає питання з приводу доцільності застосування «соціального ефекту» як мети розміщення інвестиції. Поняття відповідної категорії у вітчизняному законодавстві не закріплено. У загальному розумінні соціальний ефект передбачає будь-який результативний вплив на суспільство як позитивний, так і негативний. З цього приводу О.Р. Кібенко зауважує, що, безперечно, у п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» мається на увазі позитивний соціальний ефект, що, іншими словами, можна означити як суспільно-корисну діяльність інвестора. Очевидним прикладом такої діяльності, продовжує вчений, є благодійна діяльність [7].
Найбільш прямим та «профільним» визначенням є таке, що міститься у ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р., в якій пропонується таке визначення інвестицій: «Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект». Якщо керуватись таким визначенням, то інвестиції мають наступні ознаки:
1. Інвестиціями можуть бути всі види всі види майнових та інтелектуальних цінностей (форма інвестицій).
2. Інвестиції вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності (об’єкт інвестицій).
3. В результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект (мета інвестицій).
Якщо особливо зупинитись на результатах, меті інвестицій, то в результаті успішного здійснення інвестиційної діяльності, повинене отримуватись прибуток (дохід) або досягатись соціальний ефект.
Соціальний ефект, як результат сприяння тій або іншій соціально значущій проблемі, є водночас оцінкою впливу інвестицій на поліпшення рівня і якості життя людини. Соціальний ефект є комплексним, тому повинен включати, крім соціальних наслідків реалізації інвестиційного процесу, і аналіз впливу умов його здійснення на результат.
Актуальність проблеми визначення змісту та оцінки соціального ефекту інвестицій зумовлена посиленням впливу соціальних факторів на динамічний розвиток економічної системи країни та налагодження конкурентоспроможного виробництва. За таких умов великого значення набуває облік впливу позитивних факторів на загальну (частіше економічну) ефективність інвестицій. Визначення розміру соціального ефекту інвестицій повинно впливати на відбір оптимального інвестиційного проекту та одночасно сприяти покращенню соціальної ситуації в галузі, куди спрямовані інвестиції, а також у «споріднені» сфери діяльності, які також відчувають ефекти від інвестицій.
Соціальний ефект є своєрідним аналогом економічного ефекту в традиційних підходах до оцінки інвестицій. Він не завжди може розраховуватися за принципом «вкладення – витрати – вигоди – прибуток». Проте з огляду на те, що соціальний ефект є результатом перетворень у соціальній сфері, його обчислення повинно бути спрямоване на чіткий результат. З цією метою індикатори ефекту визначаються через натуральні показники інвестиційної діяльності на соціальне благо громадян і суспільства в цілому. Аналізуючи зміст соціального ефекту інвестицій, зазначимо, що останній може бути двох видів: особистий та суспільний. Особистий соціальний ефект досягається при звичайних споживчих відносинах. Суспільний – не має індивідуального характеру і поширюється на необмежене (чи визначене) коло осіб. Слід погодитися з Г. Виноградовою стосовно того, що суспільний соціальний ефект досягається при здійсненні інвестування з основною метою – отримання прибутку. У цьому значенні суспільний соціальний ефект проявляється у створенні (збереженні) робочих місць, підвищенні ефективності виробництва (сфери послуг), розбудові необхідної інфраструктури, збільшенні надходжень до державного бюджету тощо [8].
Необхідно зазначити, що така позиція щодо особливості досягнення соціального ефекту при наявності основної мети – економічного ефекту, а особливо у випадку, коли інвестором є держава, є суперечливою.
Якщо звузити об’єкт дослідження мети інвестиційної діяльності до мети здійснення інвестиційної діяльності з боку держави, то можна виявити наступну кореляцію соціального ефекту із здійсненням соціальної політики.
Соціальний ефект та соціальна політика є взаємопов’язаними питаннями, оскільки по суті соціальна політика реалізується, в тому числі, в результаті інвестиційної діяльності держави у формі здійснення державних інвестиційних програм, фінансування витратних статей бюджету України, створення суб’єктів господарювання, установ, як продовжують фінансуватись державою. Зокрема, держава має наступні методи впливу на розвиток соціальної сфери:
• правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;
• прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);
• соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;
• впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;
• прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;
• встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;
• державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);
• державний вплив на ціни та цінотворення;
• обов'язкове соціальне страхування в різних формах;
• пенсійне забезпечення;
• розвиток державного сектору економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;
• підготовка та перепідготовка кадрів;
• організація оплачуваних громадських робіт;
• соціальне партнерство.
Якщо проаналізувати зміст кожного методу, то він по своїй суті є напрямком інвестиційної діяльності або передбачає інвестиційну складову. При чому, в результаті таких капіталовкладень обов’язково досягається соціальний ефект.
На користь запропонованого бачення кореляційного взаємозв’язку соціального ефекту як результату інвестиційної діяльності держави та соціальної політики, свідчить також наведений далі перелік органів держави, що реалізують соціальну політику.
Суб’єкти соціальної політики України
Держава в особі відповідальних за вироблення і здійснення такої політики органів законодавчої і виконавчої влади
1) Уряд
2) Верховна Рада України
3) Міністерство праці та соціальної політики
Міністерство охорони здоров’я
Міністерство освіти і науки
Міністерство культури і мистецтв
Інші міністерства, комітети, відомства
Органи місцевого самоврядування.
З наведеного очевидно, що органи держави, що здійснюють соціальну політику, в переважній більшості випадків реалізують інвестиційні проекти, основною метою яких є досягнення соціального ефекту. В цей же час не можна звужувати коло суб’єктів, при реалізації повноважень яких досягається соціальний ефект як результат інвестиційної діяльності, проте як правило, в таких випадках, соціальний ефект є побічним результатом інвестиційної діяльності, а не основним.
Зважаючи на наведене, держава є особливим суб’єктом інвестиційної діяльності. Звичайно, існують інвестиційні проекти з метою отримання доходу (прибутку), проте більшість державний проектів є реалізацією соціальної функції держави та її соціальної політики. Суб’єкти соціальної політики та суб’єкти здійснення державного інвестування з метою досягнення соціального ефекту співпадають.
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. № 1560–XII (зі змінами та доповненнями) // Відомості ВР України. – 1991. – № 47. – Ст. 646 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/1560–12
2. Онлайн словник Кембріджу, [електронний словник] https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/investment
3. Господарський кодекс України [Текст]: Закон України від 16.01.2003 р. № 436 - ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144
4. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://portаl.rаdа.gov.uа/
5. Вінник О. М. Інвестиційне право: навч. посіб. / О. М. Вінник. – К.: Юридична думка, 2005. – С. 7.
6. Шишка Р. Б. Инвестиционное право Украины: учеб. пособие / Р. Б. Шишка. – X.: Эспада, 2000. – С. 52.
7. Кибенко Е.Р. Особенности правового регулирования иностранных инвестиций в Украине (международно-правовой аспект):дис…канд. юрид.наук:12.00.03/Е.Р. Кибенко.-Х.,1998.-с.35-36
8. Маркова С.В. Соціальний ефект інвестицій [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://web.znu.edu.ua/herald/issues/2010/Vest_Ek5-1-2010-PDF/032-37.pdf. – Загл. з екрану
| Next > |
|---|
| - |
 | 2023 |  |
 | December |  |
| Mo | Tu | We | Th | Fr | Sa | Su |
| 1 | 2 | 3 | ||||
| 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
| 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
| 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.
Лічильники і логотипи
