ЗАКОНОДАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Wednesday, 14 December 2022 21:50 | Written by ЛЕТНЯК ІРИНА АНДРІЇВНА, студентка юридичного факультету Західноукраїнського національного університету (м. Тернопіль) | 
| 
|
| Міжнародна науково-практична конференція 14.10.22 - СЕКЦІЯ №7 |
Постановка проблеми. У наш непростий для держави і суспільства час є досить актуальним дослідження подій, які відбувалися на теренах України, зокрема Української революції 1917-1921 років. Важливою у цей період є законодавча діяльність Західноукраїнської Народної Республіки (далі – ЗУНР), яка є предметом дослідження багатьох науковців. Варто зазначити, що у той період законодавча діяльність ЗУНР була обумовлена станом її правової системи, яка перебувала тоді у процесі свого становлення та активного розвитку. Важливим є і те, що вагому роль в законодавчій діяльності ЗУНР відіграли міжнародні відносини, оскільки визнання Західноукраїнської Народної Республіки самостійною державою було пріоритетним предметом міжнародних конференцій, договорів та численних переговорів, в яких також брали участь представники ЗУНР.
Даною тематикою цікавилися та досліджували багато авторитетних вчених, зокрема: Ю. Бисага, І. Бойко, О. Вівчаренко, О. Копиленко, М. Костицький, М. Кравчук, В. Кульчицький, О. Маланій, О. Мироненко, А. Мицак, В. Пилипів, Б. Тищик, В. Чехович, І. Усенко, В. Ухач та інші дослідники.
Метою дослідження є найважливіші аспекти законодавчої діяльності ЗУНР, вирішальні кроки та риси цього процесу на тлі Української революції 1917-1921 років.
Виклад основного матеріалу. Дослідження законодавчої діяльності ЗУНР, на нашу думку, слід розпочати із окреслення умов такої діяльності. Тут доцільно виділити, що з моменту створення ЗУНР опинилася у складних військово-політичних та міжнародних умовах, які значно ускладнювали процес врегулювання внутрішньої політики в державі. Тогочасні відносини у суспільстві потребували чіткого та правильного врегулювання, а тому ЗУНР спочатку використовувала законодавство Австро-Угорщини у тих випадках, якщо воно не суперечило принципам, інтересам української держави.
М. Кравчук справедливо зазначив: «У цей час найбільшого розвитку набув «національно-визвольний рух», претендуючи на створення власної держави, який зініціював «процес демократизації армії, що почав набувати відкритої збройної боротьби»» [6, с. 74]. Початком законодавчої діяльності ЗУНР стала ухвала 13 листопада 1918 року Тимчасового Основного закону про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської імперії. Даний законодавчий акт ставив на меті перебрання виконавчої влади Державним секретаріатом, а Українська Національна Рада (далі – УН Рада) зберегла законодавчу і контрольну владу. Відповідно до п’ятого артикула цього закону, гербом ЗУНР став золотий лев на синьому полі, який був обернений у праву сторону, а державним прапором – синьо-жовтий стяг, а сама державна печатка складалася з герба, який мав напис навколо нього «Західноукраїнська Народна Республіка».
Саме це стало початком законодавчої діяльності ЗУНР як самостійної держави. Далі уряд ухвалює низку законів: про організацію Української Галицької Армії (УГА) (13 листопада 1918 р.), про тимчасову адміністрацію ЗУНР (15 листопада 1918 р.) та про тимчасову організацію судів (16 листопада 1918 р.), які відгравали досить важливу роль на той час [1, с. 17-18].
Важливий вклад у законодавчу діяльність ЗУНР вніс К. Левицький, який перебував на посаді голови Державного Секретаріату, за професією правник, адвокат. Саме він був серед авторів низки законопроектів про основи державного устрою, військову, грошову, аграрну та інші реформи, які були ухвалені вже після його відставки. Ключовими законами, які були прийняті за його активної участі, були закони ЗУНР «Про Сойм», «Про громадянські права», Земельний закон тощо [1, с. 26]. Також за його ініціативи було прийнято низку рішень, які стосувалися державного будівництва на території ЗУНР. Під його впливом сформовано досить чітку систему місцевих органів влади і управління. Приблизно у той же час К. Левицький забезпечив правове регулювання військово-адміністративних інститутів, а також існуючих національно-територіальних самоуправ Східної Галичини. Такий важливий крок дозволив уникнути надмірного бюрократизму та правового нігілізму в ЗУНР.
Згодом, у 1919 році економічно-зруйнований війною регіон перебував перед загрозою голоду. Саме тому влада ЗУНР створила так званий продовольчий сектор, який враховував запаси всіх продуктів, а також предметів першої необхідності та організував їх розподіл між населенням. Заборона вуличного харчування, запровадження дводенної дієти (без м’яса) на тиждень, відкриття дешевих і безкоштовних їдалень для бідних, дітей і старих. У той же час відбулися значні зміни у сферах охорони здоров’я та освіти. Були відкриті лікарні, поліклініки, школи. Обов’язковими предметами в школі стали українська мова, українська географія та історія. Також передбачено право етнічних меншин навчатися рідною мовою. Закон «Про шкільництва» від 13 лютого 1919 року надав школам державний статус, дозволивши при цьому створювати приватні школи. Також в галузі освіти був виданий закон «Про полегшення учителів середніх шкіл при іспитах», розпорядження «В справі приватних шкіл» та багато інших важливих нормативно-правових актів.
Досить важливим на міжнародній арені та не менш значущим для ЗУНР, стає оприлюднений у квітні 1919 року закон про громадянство та правовий статус іноземців, а також наказ, що містив перелік особливих вимог до працівників державних органів. Тобто, ними могли бути лише громадяни України, які «поводились бездоганно», володіли українською мовою та принаймні однією мовою національних меншин і «віком не старше сорока років на момент вступу на роботу». Даний закон зазначав, що не могли стати державними службовцями ті, хто притягувався до кримінальної відповідальності, ті, хто порушував громадський порядок, мораль чи приватні інтереси, ті, хто мав борги, ті, чиї дії «викликали суспільне обурення». Як бачимо, у даний період уже були позитивні зрушення в регулюванні відносин у суспільстві. Прийняті на роботу державні службовці повинні пройти річне стажування, а потім скласти усні та письмові іспити на знання законодавства, вміння користуватися законодавством, вміння складати відповідні документи, знати свої права та обов’язки.
Згодом була видана резолюція УН Ради, згідно з якою, на теренах ЗУНР мало вживатися старе австрійське законодавство в галузі цивільного, кримінального та процесуального права, якщо воно не суперечило інтересам Української Держави. Законодавча система Австрійської імперії по праву вважалася однією з основних щодо забезпечення стабільності країни до моменту прийняття власного законодавства.
Характерною рисою законодавчої діяльності ЗУНР є її соціальна спрямованість. Одним із найважливіших соціально-економічних питань у державі залишалося земельне питання та його правове вирішення. Аграрне питання ЗУНР мало не лише економічне, а й політичне значення. Земельна реформа на селі була започаткована Законом «Про привласнення великих фабулярних посілостей». Він встановлював порядок конфіскації землі великих поміщиків. Зокрема, державні землі було передано у тимчасове управління районним земельним комітетам і виділено селянам. Важливим є те, що закон «Про земельну реформу» від 14 квітня 1919 року мав завершити процес вирішення земельної проблеми ЗУНР, який дійсно врегулював її на досить тривалий час.
У системі законодавчих актів ЗУНР варто також виділити проєкт Конституції ЗУНР. Він був підготовлений на замовлення уряду Є. Петрушевича С. Дністрянським і став значним кроком у розбудові правової, демократичної держави. Конституційний проект мав досить оригінальну структуру для того часу: 130 параграфів логічно об’єднаних у три глави: «Держава і право», «Державна влада» та «Право народів на самовизначення» [10, с. 288]. Варто зазначити, що досить подібними із сучасними є погляди на те, якою має бути держава, відповідно до проєкту Конституції ЗУНР. Зокрема, ЗУНР мала стати правовою, демократичною державою, а також основою піклування держави були права та свободи людини, поділ влади на три гілки (законодавчу, виконавчу та судову).
Висновки. Отже, враховуючи вищезазначене, вважаємо, що історичний досвід ЗУНР у сфері законодавчої діяльності варто використати у сучасній науці й практиці законотворчості України, оскільки серед нормативно-правових актів важливе місце посідали закони, якість яких була достатньо високою. Крім того, необхідно підкреслити, що в період війни державна влада ЗУНР надавала переваги законодавчому регулюванню суспільних відносин, а не принципу доцільності. Разом з тим, доцільно виділити і недоліки законодавчої діяльності ЗУНР. По-перше, способи закріплення процедури реалізації законів у ЗУНР потребували вдосконалення. По-друге, закони ЗУНР були б досконалішими, якби належно був врегульований законодавчий процес, закріплені правила і процедури законодавчої техніки.
Науковий керівник: Кравчук М. В., к. ю. н., доц., доктор права Українського вільного університету, завідувач кафедри теорії та історії держави і права ЗУНУ, Заслужений юрист України
Список використаних джерел:
1. Західно-Українська Народна Республіка та її місце в історії українського державотворення (до 100-річчя проголошення): збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції (м. Львів, 1 листопада 2018 р.). Львів, 2018. Вип. 2. 280 с.
2. Кравчук М.В. Армія в державотворенні Західноукраїнської народної Республіки: організаційно-правові основи. Актуальні проблеми правознавства. Збірник наукових праць ЮФ ТНЕУ. Тернопіль. 2017. Випуск 3. С.25-30.
3. Кравчук М.В. Військова політика в державотворенні Західноукраїнської Народної Республіки. І Всеукраїнські наукові читання, присвячені пам’яті академіка С. Дністрянського. «Західноукраїнська Народна Республіка п’ємонт українського державотворення» (до 100-річчя Західноукраїнської Народної Республіки). Матеріали Всеукраїнського круглого столу (м. Тернопіль, кафедра теорії та історії держави і права Тернопільського національного економічного університету 13 квітня 2018 р.). Тенденції і перспективи розвитку інститутів права та держави: збірник матеріалів юридичної науково-практичної Інтернет-конференції «Актуальна юриспруденція», (м. Київ, 19 квітня 2018 року). Тези наукових доповідей. К., 2018. С. 216-222.
4. Кравчук М.В. Організаційно-правові засади державного будівництва в період ЗУНР Актуальні питання права та правової держави: наукова дискусія: збірник матеріалів юридичної науково-практичної Інтернет-конференції «Актуальна юриспруденція», (м. Київ, 11 грудня 2013 року). Тези наукових доповідей. К., 2013. С. 301-318.
5. Кравчук М. В. Теорія держави і права (опорні конспекти): навчальний посібник для студ. вищ, навч. закл. 3-є вид., змін. й доп. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 524 с.
6. Кравчук М. В. Уроки російсько-українських війн на початку ХХ ст. (історико-правове дослідження). Російсько-українська війна: право, безпека, світ: матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції, (м. Тернопіль, Західноукраїнський національний університет, 29-30 квітня 2022 р.). Тернопіль: ЗУНУ, 2022. С. 72 - 79.
7. Стечишин А. В. Державотворча діяльність К. Левицького в умовах становлення і розвитку ЗУНР. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького, №7, 2019.С. 54-62.
8. Стечишин А. В. Кость Левицький – творець національного інституту жандармерії ЗУНР. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія: Право 2017. №3. С. 115-122.
9. Ухач В. З. «Найголовніша жура нашої власти»: земельна реформа у державотворенні ЗУНР (ЗОУНР). Актуальна юриспруденція. 2018. URL: https://legalactivity.com.ua/index.php?option=com
10. Фігун Н.І. Правова характеристика проекту Конституції ЗУНР Станіслава Дністрянського. Актуальна юриспруденція. Київ-Тернопіль : ТНЕУ, 2018. С. 288-290.
11. Чубата М. В. Особливості становлення законодавства за доби Західно-Української Народної Республіки у науковому доробку м. Чубатого та м. Лозинського. PublishingHouse «BaltijaPublishing», 2020. С. 72-76.
| < Prev | Next > |
|---|
| - |
 | 2023 |  |
 | December |  |
| Mo | Tu | We | Th | Fr | Sa | Su |
| 1 | 2 | 3 | ||||
| 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
| 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
| 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.
Лічильники і логотипи
