РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІ ВІЙНИ ЯК ЗІТКНЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ПОГЛЯД
Wednesday, 14 December 2022 21:59 | Written by БУТРИН ЮЛІЯ ЮРІЇВНА, студентка юридичного факультету Західноукраїнського національного університету (м. Тернопіль) | 
| 
|
| Міжнародна науково-практична конференція 14.10.22 - СЕКЦІЯ №7 |
Постановка проблеми. Живим історичним прецедентом стало російське військове вторгнення в Україну спочатку в Крим, потім на Донбас, яке почалося 20 лютого 2014 року в прихованій (гібридній) формі і триває досі з порушенням норм міжнародного права в сучасному світі, а пізніше, 24 лютого 2022 року і на всю територію України. Зробивши історичну ретроспективу, можна побачити, що російсько-українська війна триває більше 300 років, починаючи від Гетьманщини з різними часовими проміжками воєнних дій. Проаналізувавши досвід минулого, можна уникнути помилок, а саме толерування шовіністичних поглядів росії, мирних угод з нею, на невигідних умовах, які призводять до поновлення майбутніх конфліктів. Міжнародна спільнота змушена переглянути своє ставлення до Російської Федерації. Оскільки бойові дії на території України ще тривають, запропонована тема є надзвичайно актуальною через її близькість у часі. Російська агресія проти України – це фактично початок нової третьої світової війни.
Стан розробки даної теми. Історіографія російсько-української війни 2014-2022 рр. перебуває на стадії свого становлення. Вона репрезентована низкою українських науковців, таких як А. С. Баскакова, П. Гай-Нижник, В. В. Головко, А. М. Дацюк, Л. Л. Залізняк, М.В. Кравчук, А. А. Соболєв С.С. Троян, Л. В. Чупрій, які в своїх дослідженнях висвітлюють історичні витоки та цивілізаційні передумови російсько-української війни, українсько-російські відносини в контексті геополітичного протиборства, політичні чинники московської агресії проти України та становище України в умовах антитерористичної операції та російської збройної агресії.
Мета дослідження: проаналізувати та висвітлити причини і особливості російсько-українських війн. Завдання дослідження: зрозуміти, чому уроки російсько-українських війн є важливими; дослідити та обґрунтувати думки щодо того, чому російська агресія присутня і до сьогодення.
Виклад основного матеріалу дослідження. Характерною рисою української дійсності періоду незалежності є невизначеність пріоритетів геополітичної орієнтації країни. Україна вже чверть століття розривається між Заходом і Сходом, між Європою і Росією, що є прямим наслідком відсутності єдності політичної еліти. Промовисті слова Й. Сліпого: «Внутрішні непорозуміння і дух незгоди — це одна з найголовніших причин нашого упадку... Тому провідною думкою є за всяку ціну втримати єдність». Нажаль, як свідчить історія, чим вищий рівень загрози нашому суверенітету і незалежності, тим більше ми консолідуємось навколо національної ідеї. Складається враження, що значна частина українського суспільства, зокрема деякі керівники нашої держави, не до кінця розуміють справжні причини українсько-російської війни з 2014 року, зводячи їх до патологічної агресивності Путіна чи злочинної маніпуляції громадськістю. Але причини глибші, фундаментальніші. Природа конфлікту полягає у бажанні російської владної еліти та суспільства знищити свого екзистенційного ворога . Політика росії щодо України спрямована на тотальне знищення її незалежності, державності, етнічної ідентифікації, культурної самобутності. Росія як така з’явилася саме після поглинання українських земель. Саме поступове знищення української козацької держави стало початком народження імперії. Далі були століття імперської політики, мета якої — розчинити українців в імперському морі чи то болоті. Для цього використовувалися різні способи: від привабливої для української еліти інкорпорації нащадків козацької старшини в російське дворянство, до системного знищення української мови та культури, що кидала виклик імперії.
На початку ХХ століття росія була змушена боротися вже з розвиненим українським національним рухом. Ослаблення російської імперії привело до того, що цей рух спромігся на національну революцію, а відтак і на створення національної держави.
Проголошена в 1917 році Українська Народна Республіка майже одразу опинилася в стані війни з новим імперським російським проєктом під керівництвом більшовиків, які була проти створення Армії УНР. Відіграв негативну роль і розбрат серед українських владних еліт, а саме пацифізм деяких представників проводу. Проти створення Українських Збройних Сил виступив В. Винниченко який говорив: «Не своєї армії нам, соціал-демократам, і всім щирим демократам, треба, а знищення всяких постійних армій» [1, с. 75]. Українці програли цю чотирилітню війну. Саме з нею можна провести чітку паралель сьогоденній збройній агресії. Риторика ж В. Путіна щодо нової української влади в Києві – «хунта», «неонацисти», «фашисти» – виразно перегукується з не менш одіозними звинуваченнями більшовиків у бік Центральної Ради, що прикриваючись національними фразами вона здійснює непевну державну політику, яка полягає в невизнанні радянської влади в Україні. Як бачимо, війна рф проти України, не є звичайним зіткненням сусідніх народів за володіння спірними територіями. Для українців, які захищають свою Батьківщину від російської агресії, це, безперечно, боротьба за свободу і подальше існування. Ця війна має чіткі ознаки збройного зіткнення вищого порядку, яку можна називати війною цивілізацій. Під останнім ми розуміємо гостре зіткнення між суспільствами з принципово відмінною ментальністю, культурною орієнтацією, історичною пам’яттю та традицією.
Несприйняття росією європейських цінностей пояснюється створенням Московського царства в лоні Чингізидів як улусу Золотої Орди, яка була азійською деспотією з відповідним тоталітарним менталітетом. К. Маркс у своїй праці «Таємна дипломатична історія XVIII століття», яка так і не була повністю опублікована в Росії, писав: «Московська держава народилася в принизливих умовах монгольського рабства і є типовим прикладом східної деспотії». Основоположник такого популярного серед сучасної кремлівської еліти євразійства білоемігрант князь Микола Трубецькой у 1921 році писав: «Московська держава створилася завдяки татарському ярму. Російський цар став спадкоємцем монгольського хана. Скидання татарського ярма полягало в заміні татарського хана православним царем і перенесенні його долі до Москви. Навіть особисто значний відсоток бояр та інших слуг московського царя складали представники татарської знаті» [2, с.4-5].
На відміну від росії, Україна здавна була органічною складовою європейської цивілізації, про що писала переважна більшість українських істориків від М. Костомарова до І. Лисяка-Рудницького та Р. Шпорлюка. «Найбільша частина національних відмінностей між Україною та Москвою пояснюється тим, що Україна до XVIII ст. (тобто до встановлення російських урядів) була більше пов’язана із Західною Європою в соціальному та культурному процесі», – писав Михайло Драгоманов у 1883 р. [2, с.5]. Азійська ментальність росіян не сприймає європейських цінностей і вороже ставиться до їх носіїв, особливо українців, які неодноразово демонстрували свої європоцентричні пріоритети, особливо на Майдані 2004 та 2014 років.
Висновки. Таким чином, проблема, яку ми розглядаємо, є перспективною в плані визначення причин російсько-українських війн і потребує подальшого поглибленого дослідження. Аналіз джерел дає можливість зробити висновок, що загарбники прагнуть створити свою державу завдяки нашій історії та культурі, присвоюючи собі наші здобутки, привласнюючи нашу землю та матеріальні цінності. Ми повинні раз і назавжди засвоїти уроки цієї споконвічної боротьби, оскільки тут і зараз твориться нова сторінка історії, яка змінить кардинально наше життя та стан нашої держави.
Список використаних джерел:
1. Кравчук М. В. Уроки російсько-українських війн на початку ХХ ст. (історико-правове дослідження). Російсько-українська війна: право, безпека, світ: матеріали VІ міжнародної науково-практичної конференції, (м. Тернопіль, Західноукраїнський національний університет, 29-30 квітня 2022 р.). Тернопіль: Університетська думка, 2022. С. 72-79. URL: http://confuf.wunu.edu.ua/index.php/confuf/article/view/890.
2. Залізняк Л.Л. Україна між Сходом і Заходом. Про витоки і суть російсько-української війни 2014 р. Київ: Шлях, 2014. 168 c.
3. Залізняк Л. Історичні витоки та цивілізаційні передумови російсько-української війни 2014– 2016 рр. Українознавство. 2016. № 3. С. 26–39.
4. Гай-Нижник П., Чупрій Л. Російсько-українська війна: особливості розв’язання військовополітичного конфлікту на Сході і Півдні України за сучасних геополітичних умов. Українознавство. 2016. № 4. С. 103–121.
5. Дацюк А. Політичні чинники московської агресії проти України. Молода нація. 2015. № 53. С. 85–89.
| < Prev | Next > |
|---|
| - |
 | 2023 |  |
 | December |  |
| Mo | Tu | We | Th | Fr | Sa | Su |
| 1 | 2 | 3 | ||||
| 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
| 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
| 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 |
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.
Лічильники і логотипи
