... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 17.05.2012 - Секція №3
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної особи. Тобто в таких випадках має місце процесуальне правонаступництво.
Даний інститут цивільного-процесуального права, поряд з іншими, має достатньо суперечностей та неоднозначних моментів, у зв’язку з чим привертає свою увагу.
Зміст поняття правонаступництва як переходу прав від сторони до іншої особи визначається статтею 106 Цивільного-процесуального кодексу (далі – ЦПК) України. Але правом сторони користуються треті особи із самостійними вимогами (ст. 107 ЦПК), участь яких у процесі обумовлена матеріально правовими відносинами сторін, котрі можуть вплинути на їх матеріальні права і обов'язки стосовно однієї із сторін, тому процесуальне правонаступництво можливе, окрім безпосередньо самих сторін, і таких третіх осіб.
Отже, процесуальне правонаступництво – це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв'язку з переходом до неї суб'єктивних матеріальних прав.
Важливо відмітити, що від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб необхідно відрізняти заміну інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: тих, що виступають на захист прав інших осіб відповідно до ст. 121 ЦПК, а також експертів і перекладачів. Така заміна не має ознак правонаступництва і заміни неналежної сторони та не викликає властивих йому процесуально-правових наслідків.
С.С. Бичкова звертає увагу на те, що виходячи зі змісту ч. 1 ст. 37 ЦПК України у визначенні юридичної природи процесуального правонаступництва та формулюванні дефініції названого процесуального інституту слід ураховувати такі фактори: 1) передумова процесуального правонаступництва - безспірний перехід суб’єктивного права та (або) обов’язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві; 2) одним із суб’єктів такої заміни (правопопередником) у матеріальному праві має бути особа, яка є стороною або третьою особою в цивільному процесі; 3) зміст процесуального правонаступництва - це перехід до правонаступника всіх процесуальних прав та обов’язків правопопередника.
Тому, аналізуючи вищесказане та норми ЦПК України можна визначити процесуальне правонаступництво як заміну сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв’язку з вибуттям із процесу суб’єкта, який пов'язаний зі спірним правовідношенням, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов’язки правопопередника, і він продовжує його участь у цивільній справі.
З приводу ж підстав процесуального правонаступництва може бути як загальне (універсальне) правонаступництво матеріальних прав і обов'язків, так і одиничне (сингулярне) правонаступництво, коли від однієї особи до іншої переходить окреме суб'єктивне право або окремий юридичний обов'язок. Відмінність цивільно-процесуального правонаступництва та цивільного правонаступництва полягає в тому, що у цивільному процесуальному підставою може бути тільки загальним (універсальним), оскільки правонаступник повністю замінює собою попередника у всьому об'ємі його процесуальних прав і обов'язків.
Підстави для процесуального правонаступництва, що зумовлюють перехід суб'єктивних матеріальних прав і обов'язків, є: смерть громадянина (окрім спорів, пов'язаних з особою); припинення діяльності юридичної особи (реорганізації); уступки вимог; переведення боргу; наявність порушеного цивільного процесу до моменту настання фактів; вибуття з процесу певних суб'єктів (сторін і третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору). 
Згідно зі статтею 37 ЦПК цивільне процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу. З моменту вступу до процесу правонаступник набуває всі процесуальні права і обов'язки свого правопопередника. Вступ до процесу правонаступника оформляється ухвалою суду, яка не може бути оскаржена. На ухвалу суду про відмову в допущенні в процес правонаступника може бути подана скарга.
Отже, при визначенні юридичної природи процесуального правонаступництва слід виходити з того, що процесуальне правонаступництво має своєю передумовою безспірний перехід суб’єктивного права та (або) обов’язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Одним із суб’єктів такої заміни (правопопередником) у матеріальному праві має бути особа, яка є стороною або третьою особою в цивільному процесі. Зміст процесуального правонаступництва становить перехід до правонаступника усіх процесуальних прав та обов’язків право попередника;
Також проблеми, пов’язані з дослідженням цивільного процесуального правонаступництва, що виникають в результаті реалізації правових норм, виходять за межі цієї статті і становлять перспективні напрямки подальших наукових розвідок. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція