... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 17.05.2012 - Секція №3
Загальна декларація прав людини у частині першій статті 16 проголосила право чоловіка і жінки, які досягли повноліття, одружуватися і засновувати сім’ю. Національне та зарубіжне право по-різному підходить до визначення поняття шлюбу та сім’ї, встановлює відмінні вимоги, дотримання яких є необхідними для забезпечення дійсності шлюбів, а також передбачає різні за своїм змістом підстави їх недійсності. 
Неоднозначне розуміння правової природи підстав недійсності шлюбів, різноманітні підходи до визначення переліку підстав визнання шлюбу недійсним та неоднакове бачення питання щодо порядку визнання шлюбів недійсними свідчить про актуальність наукових досліджень питання недійсності шлюбу та його правових наслідків. 
У статтях та монографіях проблематику недійсних шлюбів висвітлювали багато зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема: Ромовська З.В., Бірюков І.А., Гопанчук В.С., Маслов В.Ф., Борисова В.І., Жилінкова І.В., Пчелінцева Л.М., Залеський В.В. та інші.
У даній роботі автором розкривається правова природа фіктивності шлюбу як підстави його недійсності. 
Чинний Сімейний кодекс України не містить поняття недійсності шлюбу. Разом з тим, у статті 38 вказуються підстави його недійсності, а саме порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу: досягнення шлюбного віку, добровільності шлюбу (в зміст даного принципу законодавець вкладає дієздатність особи, здатність особи в момент реєстрації шлюбу усвідомлювати сповна значення своїх дій і (або) керувати ними, а також відсутність фізичного чи психічного примушування до укладення шлюбу), одношлюбності, відсутності близького кровного споріднення або споріднення, заснованого на усиновленні, взаємної обізнаності про стан здоров’я.
Виходячи із правової природи підстав недійсності шлюбів законодавець передбачив адміністративний та судовий порядок визнання шлюбів недійсними. Згідно загального підходу дійсності правочинів, запропоновано виділяти абсолютно недійсні (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані у суді) шлюби [3, с. 99].
Адміністративний порядок визнання шлюбу недійсним застосовується відповідно до статті 39 Сімейного кодексу України до випадків, коли наявні абсолютні порушення вимог, що встановлені законодавством для укладення шлюбу, а саме: одношлюбність, відсутність близького споріднення та дієздатність осіб. Шлюб, укладений з порушенням зазначених вимог є нікчемним, визнання такого шлюбу недійсним судом не вимагається, необхідно лише анулювання запису про шлюб органами РАЦС за заявою заінтересованої особи. В інших випадках визнання шлюбу недійсним відбувається у судовому порядку.
Поділ недійсних шлюбів на нікчемні та оспорювані існує і в законодавстві європейських країн. Відповідно до швейцарського Цивільного уложення нікчемними визнаються шлюби, які порушують принцип одношлюбності, шлюби душевнохворих та шлюби в заборонених ступенях спорідненості. Такий самий характер має поділ шлюбів за німецьким Цивільним уложенням. За законодавством Англії нікчемними визнаються шлюби, які з точки зору права ніколи не існували, в той час як оспорювані шлюби вважаються такими, що існували до того часу, поки не були визнані недійсними. 
Поділ недійсних шлюбів на нікчемні та оспорювані не завжди сприймається як правильний. Деякі автори займають позицію, що при визнанні шлюбу недійсним потрібно виходити з правил щодо оспорюваних правочинів. Свою позицію вони аргументують тим, що лише визнання шлюбу недійсним в судовому порядку може забезпечити стабільність відносин, підставою яких стала державна реєстрація [1, с. 126-127; 2, с. 326]. 
Визнанню шлюбу недійсним в судовому порядку присвячені дві статі Сімейного кодексу України – стаття 40 та стаття 41. Перша регулює випадки, коли шлюб безальтернативно визнається недійсним за рішенням суду (шлюб, укладений без вільної згоди жінки та чоловіка та фіктивний шлюб). Друга стаття регулює випадки, коли залежно від обставин справи шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду (шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною; двоюрідними братом та сестрою, тіткою, дядьком та племінником, племінницею; шлюб з особою, яка приховала тяжку хворобу; шлюб з порушенням вимог відносно шлюбного віку). 
Таким чином, абсолютною підставою визнання шлюбу недійсним у судовому порядку є його фіктивність, тобто укладення шлюбу жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.
Водночас, стаття 38 Сімейного кодексу України, визначаючи підстави недійсності шлюбу, не називає таку підставу як відсутність наміру подружжя створити сім'ю та набути прав та обов’язків подружжя. Таким чином, на наш погляд, національне сімейне законодавство має певну неузгодженість норм статей 38 та 40 Сімейного кодексу України, оскільки з однієї сторони, Кодекс прямо не передбачає наявність наміру подружжя створити сім'ю та набути прав та обов’язків подружжя в якості обов’язкової вимоги до шлюбу та не відносить відсутність такого наміру до підстав недійсності шлюбу за статтею 38, з іншого боку – на відсутність такого наміру, як обов’язкову підставу визнання шлюбу недійсним, вказує стаття 40 Сімейного кодексу України.
Дана неузгодженість норм сімейного права може призвести до втрати правового навантаження статті 38 Сімейного кодексу України, оскільки при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним з підстав його фіктивності, суд керуватиметься лише статтею 40, не вдаючись до правової оцінки загальних підстав недійсності шлюбу, встановлених статтею 38 Кодексу.
Водночас, в розрізі питання національної правової спадщини сімейного права, слід звернути увагу на той факт, що стаття 45 Кодексу про шлюб та сім’ю України окрім тих підстав недійсності шлюбу, що знайшли своє відображення в статті 38 Сімейного кодексу України, називала також реєстрацію шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб).
Як показує судова практика, встановлення факту відсутності наміру створити сім’ю є утрудненим. З. В. Ромовська, зазначає, що одним із доказів фіктивності шлюбу може бути нетривале спільне проживання, приховання наміру виїхати за кордон, відмова від інтимних стосунків, підтримання інтимних відносин з іншими особами тощо. Водночас велика вікова різниця або матеріальний розрахунок, задля досягнення якого особа одружується, чи небажання мати дітей не можуть трактуватися як достатній доказ відсутності наміру створити сім’ю [3, с. 101-102].
Проаналізовані судові справи свідчать про те, що найчастіше підставами для визнання шлюбу недійсним у зв’язку з відсутністю у сторін наміру створювати сім’ю та набувати для себе прав та обов’язків подружжя, вказуються наступні: окреме проживання, відсутність спільно набутого майна, відсутність турботи один про одного та взаємної матеріальної підтримки, не показування подружніх відносин перед третіми особами, небажання народжувати спільних дітей, підтримання статевих стосунків з третіми особами, відкрите демонстрування перед третіми особами відсутності фактичних шлюбних відносин та наголошення на фіктивності реєстрації шлюбу [6; 7; 8].
Водночас, жодна з наведених обставин справи не взята до уваги судом як самостійна чи єдина підстава визнання шлюбу недійсним. При ухваленні рішення суд оцінював докази в їх сукупності та лише за наявності достатніх підстав вважати, що укладаючи шлюб сторони не мали наміру створювати сім’ю та набувати для себе прав та обов’язків подружжя, суд приходив до висновку про фіктивність такого шлюбу.
Складність доведення фіктивності шлюбу пов’язана з тим, що відсутність наміру створювати сім’ю та набувати прав та обов’язків подружжя, часто ототожнюється сторонами з укладенням шлюбу «з розрахунку». Зауважимо, що судова практика багатьох зарубіжних країн взагалі не визнає фіктивність шлюбу як підставу його недійсності. Так, наприклад, судова практика Австралії та Англії пішла шляхом визнання дійсними шлюбів, укладених особами лише для досягнення певної мети (найчастіше задля набуття громадянства) без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов’язків подружжя [5, с.138-139]. Водночас, законодавство США, визначає що, вступ у шлюб без наміру створити сім'ю, а лише з метою підвищити свій рівень життя, отримати які б то не було юридичні переваги або приховати вагітність, або уникнути виконання раніше взятих на себе зобов’язань, або пожартувати над будь-ким є підставою визнання шлюбу недійсним [4, с. 152].
Натомість, мотиви укладення шлюбу не мають правового значення. Так, на нашу думку, шлюб між жінкою та чоловіком, який має досить великий статок, не може бути визнано фіктивним з тих підстав, що дружина уклала шлюб з чоловіком лише з метою свого матеріального забезпечення, якщо дружина доведе у судовому засіданні, що перебуваючи у шлюбі, вона приймала участь у вирішенні сімейних питань, сторони вели спільне господарство, робили спроби народити чи народили дитину, сторони сприймалися третіми особами як подружжя.
Отже, вивчення природи фіктивності шлюбу як однієї із підстав визнання шлюбу недійсним сприяє правильному уявленню про недійсність шлюбів взагалі. Разом з тим, наявність певних правових неузгодженостей питання визнання шлюбу недійсним у зв’язку з його фіктивністю, свідчить про актуальність подальших досліджень даного питання.
 
Список використаних джерел:
1. Бикова О.Ю. Укладення та розірвання шлюбу за законодавством України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / О.Ю. Бикова. – О., 2005. – 220 c. 
2. Гражданское право: учебник: в трех частях / [Н.Д. Егоров, И.В. Елисеев, А.А. Иванов и др.]; под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Проспект, 1998. – Ч.3. – 592 с.
3. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / З.В.Ромовська. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 532 с.
4. Семейное право Российской Федерации и иностранных государств: Основные институты / [Н.И. Гайдаенко-Шер, О.Д. Грачев, В.В. Залесский и др.]; под ред. В.В. Залесского. – М.: Юринформцентр, 2004. – 310 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція