... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 17.05.2012 - Секція №3
У сучасних умовах призначення держави виступати потужним гарантом забезпечення і дотримання прав та свобод людини і громадянина стало усе більш вираженим. Разом із цим значно зросла актуальність розширення можливості децентралізованого регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері праці, у межах, які централізовано  визначаються  державою. 
Як відомо, одним із фундаментальних принципів трудового права є принцип оптимального поєднання централізованого і локального правового регулювання. Безумовно, не можна переоцінити значення ані централізованого, ані локального, бо обидва вони наповнюються значенням лише у поєднанні та взаємодії. З цього приводу слід зазначити, що останнім часом спостерігається цілком логічна тенденція до підвищення ролі локального правового регулювання трудових відносин, зокрема, внутрішнього трудового розпорядку. Якщо до недавнього часу такий вид правового регулювання розглядався лише, як другорядний та похідний від централізованого правового регулювання суспільних відносин у сфері праці, то сьогодні вчені приписують йому пріоритетність та більшу ефективність порівняно із централізованим. 
Абсолютно погоджуємось із думкою В.В. Жернакова стосовно того, що перехід до ринкової економіки та відхід від авторитарно-командної системи управління обумовив зміни у співвідношенні між централізованим і децентралізованим, тобто локальним регулюванням умов праці на підприємстві, в установі, організації на користь останнього [1, с. 53-54]. Цілком справедливим є твердження про безпосередню зацікавленість самої держави у зменшенні імперативності правового регулювання та відмові від командного втручання у суспільні процеси [2, с. 347]. Загальновизнаним є факт зростання ролі локального регулювання й одночасного розширення кола питань, які є предметом регулювання за допомогою локальних актів. Паралельно з цими процесами обсяг державно-нормативного (централізованого) регулювання відповідних відносин зменшується та набуває ознак диспозитивності і рекомендаційного характеру [3, с. 89]. Приймаючи нормативні акти в централізованому порядку, держава виступає гарантом забезпечення прав і свобод працівників, сприяє зміцненню законності в царині трудового права. У такий спосіб імперативно встановлюються загальнообов’язкові правила поведінки, які поширюються на усіх суб’єктів трудових відносин. Однак, поступово окреслюється  межа державного втручання та виразніше виділяється сфера локального регулювання відповідних відносин. Локальні нормативні акти, які приймаються в межах підприємства й регламентують його внутрішній трудовий розпорядок – правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції та інструкції з охорони праці, положення про преміювання працівників тощо – не можуть погіршувати правове положення учасників трудових відносин. Вони, у будь-якому разі, не повинні суперечити чинному законодавству про працю. Але те, що локальні акти не повинні виходити за межі і суперечити стандартам, визначеним централізовано, не свідчить про вторинність локального регулювання порівняно із законодавчим. 
Як зазначає О.М. Ярошенко, локальне нормативно-правове регулювання дає можливість учасникам спільного процесу праці самостійно визначати умови співробітництва, максимально враховуючи специфіку підприємства та його трудового колективу [4, с. 131]. Саме цьому внутрішній трудовий розпорядок потребує передусім використання локального правового регулювання. Показово, що в розвинутих західних демократичних країнах акцент у правовому регулюванні праці зміщений у сторону локального регулювання (в рамках галузі та підприємств), а роль локальних актів може навіть переважати  роль законодавства [5, с. 242].
Таким чином, у наш час спостерігається істотне підвищення значення локального правового регулювання трудових відносин, зокрема, внутрішнього трудового розпорядку, а це є очевидним свідченням того, що Україна справді стала на шлях побудови повноцінної демократичної, правової та соціальної держави.
 
Список використаних джерел:
1. Жернаков В.В. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие / Под. ред. В.В. Жернакова. – X.: «Одиссей», 2000. – 599 с.
2. Козак З.Я. Сфера договірного регулювання за трудовим правом / З.Я. Козак // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 37. – 2002. – С. 343-348.
3. Кожушко С.І. Трудова дисципліна у системі елементів трудових правовідносин // Право України. – 2005. - №9. – С. 89-91.
4. Ярошенко О.М. Щодо природи локальних нормативно-правових актів у сфері трудового права / О.М. Ярошенко // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – №2. – С.131-139.
5. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: учебник для вузов / И.Я. Киселев. – М.: ИНФРА, 1999. – 728 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція