... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 17.05.2012 - Секція №3
Велике значення для дотримання вимог законодавця, спрямованих на захист інтересів сторін та учасників цивільного процесуального судочинства, а також для нормального виконання завдань правової держави мають положення закону, що визначають обставини, за наявності яких учасники процесу можуть скористатися правом на відвід. Питання про усунення особи від виконання обов’язків досить важливе, оскільки судова процедура вважається справедливою тільки тоді, коли вона спрямована на забезпечення верховенства права, законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності, гласності та відкритості.
Чинним процесуальним законодавством, зокрема Цивільним процесуальним кодексом (далі – ЦПК) України, Кодексом адміністративного судочинства України передбачена можливість відводів (самовідводів як вид відводу) суддів, судового експерта, секретаря судового засідання, спеціаліста, перекладача, у Господарському процесуальному кодексі України передбачає можливість відводу лише судді та судового експерта. Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає відвід судді, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, захисника, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря. Така різниця між зазначеними кодексами пов’язана тільки зі специфікою кожної цієї галузі права.
Особливою властивістю суду як суб’єкта цивільно-процесуальних правовідносин є те, що він повинен бути безстороннім та об’єктивним. Процесуальною гарантією забезпечення цього правила є право відводу. Тобто за наявності обставин, передбачених ЦПК України, судді, секретарі судових засідань, інші службові особи суду не можуть брати участі у розгляді справи і підлягають відводу або самовідводу. 
Норми, що регламентують відвід у цивільному процесі, містяться в главі 3 першого розділу ЦПК України - «Склад суду. Відводи». У вказаному розділі компактно зосереджені правові норми, які регламентують певну сферу цивільних процесуальних відносин – відвід судді, секретаря судових засідань, експерта, спеціаліста, перекладача. Проте, нормативного визначення терміна «відвід» Цивільний процесуальний кодекс не містить. У юридичному словнику відвід – це усунення від участі в цивільному процесі окремих його учасників, якщо хтось із них особисто (прямо чи побічно) заінтересований у справі, але не є стороною чи третьою особою у цивільному процесі. Отже, я схиляюся до думки, що відвід як спосіб захисту прав осіб та спосіб забезпечення верховенства права, законності, рівності учасників процесу перед законом і судом, змагальності тощо, є своєрідною скаргою, оскільки заява про відвід містить в собі безпосередньо прохання про відвід та законну причину відводу.
Варто звернути увагу на те, що законодавець детально підійшов до нормативного переліку підстав відводів і до визначення кола осіб, яким може бути заявлений відвід (самовідвід). В залежності від особи-учасника цивільного судочинства, враховуючи специфіку його ознак і ролі у процесі, формуються підстави та порядок відводу. Але тут з’являється цікавий момент – усі відводи розглядаються судом, про що приймається ухвала, навіть відвід самого судді вирішує цей самий суддя. Саме тому, аналізуючи судову практику з цього питання, помічається цікава картина – відвід судді в зв’язку із зацікавленості судді у певному вирішенні справи, неупередженості, необ’єктивності судді майже не можливий. Адже, ніякий суддя не буде сам себе визнавати не компетентним, чи якимсь іншим чином визнавати себе не професійним. 
Що стосується шляхів подолання такої недосконалості то на мою думку найбільш слушною, на мій погляд є та модель, коли заяву розглядає голова відповідного суду або суд вищої інстанції, але у чітко визначені строк. Однак, з огляду на завантаженість судів такі строки навряд чи будуть дотримані.
Ще одним недоліком на мою думку є те, що більшість ухвал, у яких суд приймаючи рішення про відвід судді з підстав необ’єктивності, зацікавленості тощо, відхиляючи заяву, обґрунтовує це тим, що вона не мотивована та безпідставна. Також дана ухвала оскарженню не підлягає. Незважаючи на це, на практиці мають місце непоодинокі випадки оскарження таких ухвал. Якщо законодавець все ж таки наважиться надати таке право, йому необхідно бути обережним, оскільки це може стати засобом звичайного затягування процесу. Також варто відмітити, що більшість практикуючих юристів схиляються до думки, що учасники цивільного процесу можуть просто затягувати процес вирішення справи зловживаючи своїм правом на подачу відводів.
Таким чином, сукупність правових норм, які регламентують питання відводу в цивільному процесі, виступають своєрідною гарантією захисту прав та інтересів учасників цивільного судочинства. Але про дієвість даного інституту можна судити лише по аналізу практики. Також на це впливає і рівень нормативної регламентації всіх питань, що стосуються відводу. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція