... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 17.05.2012 - Секція №3
Актуальність даної теми полягає у відсутності досконалої правової регламентації, ґрунтовних розробок вчених та повноважень суду щодо визнання мирової угоди .
Інститут мирової угоди був об’єктом наукових досліджень багатьох науковців, зокрема таких як О.Г. Бортнік, О.Б. Верба, А.Г. Давтян, Д.Л. Давиденко, В.В. Комаров, С.В. Лазарєв, С.Я. Фурса та ін. Однак проблеми укладення сторонами та визнання мирової угоди судом досліджено фрагментарно.
Метою дослідження даної теми є аналіз порядку укладання мирової угоди сторонами та повноважень суду щодо визнання мирової угоди.
Український законодавець розкриває поняття «мирової угоди» у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. Зокрема в ст. 1 цього нормативно-правового акта передбачено, що мирова угода - це домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (прощення боргів).
У цивільному законодавстві характеристика мирової угоди закріплена у ст.175 Цивільного Процесуального кодексу України, та визначається як угода, що укладається між сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін предмета позову. 
У доктрині цивільного процесуального права вважається, що аргументом на користь конституційності інституту мирової угоди є те, що мирова угода набирає чинності з моменту її визнання судом. Тобто, сторони не самі змінюють рішення, не усувають всю попередню діяльність суду, підписавши мирову угоду, а його змінює суд, який ухвалив це рішення раніше (постановляє ухвалу про визнання мирової угоди).
Фактично, головною ознакою мирової угоди в цивільному судочинстві є те, що вона укладається рішенням сторін за відсутності активного впливу інших осіб (хоча суд і допомагає сторонам зноситися, він не впливає на вирішення питання) і оформлюється ухвалою суду.
Проте, процедура мирової угоди має й певні недоліки, які наразі ще неврегульовані законодавцем. Однією з проблем, є нечітке врегулювання процедури проведення судового засідання про визнання мирової угоди, яка не конкретизована у жодному нормативному акті, тому є підстави вважати, що тут діють загальні положення про звичайне судове засідання.
Ще одним недоліком процедури укладення мирової угоди у процесі виконання є відсутність строку, протягом якого суд зобов’язаний її розглянути. На практиці така прогалина у законі призводить до зниження ефективності її виконання. За аналогією з іншими категоріями питань, які вирішуються судом на стадії виконання, доречно було б встановити 10-денний строк її розгляду.
На практиці доволі часто виникає питання, чи вправі суд визнати мирову угоду частково, тобто на власний розсуд вилучити з поданої сторонами угоди певні положення,або доповнити чи уточнити її умови? Наразі дане положення суперечило б законодавству та в першу чергу принципу диспозитивності, свободи договору, вільного волевиявлення сторін. Суд під час здійснення перевірки може лише вказати сторонам на невідповідність умов мирової угоди чинному законодавству. І лише тоді, у разі відмови учасників привести положення мирової угоди у відповідність із законодавством, суд вправі відмовити у задоволенні заяви про визнання мирової угоди у повному обсязі, про що постановляє вмотивовану ухвалу, яка не перешкоджає повторному укладенню мирової угоди і поданню її суду для визнання.
  Наразі можна відзначити що інститут визнання мирової угоди має певну специфіку, і тому правовідносини, пов’язані з визнанням мирової угоди потребують належного правового регулювання та відповідно законодавчого вдосконалення. Даний інститут є дуже важливим для врегулювання протилежних інтересів обох сторін процесу, враховуючи природу судового рішення як імперативного рішення органу державної влади,акта волевиявлення держави, яка у межах чинного законодавства гарантує свободу сторін у цивільному процесі.
 
Список використаних джерел:
1. Верба О.В. Особливості визнання судом мирової угоди [Електронний ресурс] / О.В.Верба // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008. – №3. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvlduvs/2008_3/08vobsvp.pdf
2. Бортнік О.Г. Мирова угода у цивільному судочинстві: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / О.Г.Бортнік. – Х., 2007 – 189 с.
3. Давыденко Д.Л. Мировое соглашение как средство внесудебного урегулирования частных споров / Д.Л. Давыденко. – М., 2004. – 275 с. 
4. Лазарев. С.В. Мировое соглашение в гражданском судопроизводстве:  автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.15 “Гражданский процесс, арбитражный процесс” / С.В. Лазарев. – Екатеренбург, 2006. – 24 с. {jcomments lock}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція