... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 17.05.2012 - Секція №3
Ефективність використання робочої сили залежить від багатьох факторів: організаційних (досконалість організації виробництва та праці), соціально-економічних (умови праці, матеріальне та моральне стимулювання), матеріально-технічних (прогресивність техніки і технологій, що застосовуються) тощо. Разом з тим, забезпечення ефективності праці багато в чому залежить від досконалості застосування системи мотивації трудової діяльності працівників. Не є виключенням і державна служба.
У зазначеній багатогранній системі мотивації матеріальне стимулювання посідає найвагоміше місце.
Проблеми правового регулювання оплати праці, в тому числі преміювання, у різні історичні періоди приділяли увагу у своїх роботах такі відомі науковці, як С.С. Каринський, О.І.Процевський, Р.З. Лившиць, О.Д. Зайкін та інші.
Багато відомих вітчизняних науковців-економістів досліджують проблеми реформування та вдосконалення системи оплати праці на ринкових засадах і сьогодні, серед них: Д. Богиня, А. Колот, Г. Осовий, Н. Павловська. Проблемам оплати праці державних службовців присвячені праці А. Рачинського, С. Дубенко, В. Філіпповського та ін. [1].
В Україні тривалий час існують суттєві проблеми в процесі вирішення завдання побудови ефективної системи державної служби, яка ґрунтувалася б на праці висококваліфікованої команди професіоналів. На сьогодні ж, державна служба, особливо її найнижчі ланки, представляє собою досить нестійкий та неконкурентоспроможний інститут державотворення, формування якого триває за рахунок випускників, або навіть студентів, ВНЗ та осіб, що вбачають в цій роботі можливість заробляти та збагачуватися за рахунок використання посадового становища, шляхом зловживання владою або перевищенням влади. 
Свідченням цього є високий рівень так званої «текучості» кадрів та один з перших у світових масштабах показник корумпованості державної влади, а першопричиною – недосконала політика держави щодо питання оплати праці державних службовців.
Так, згідно ст. 33 Закону України «Про державну службу», оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов’язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.
Безпосередньо питання оплати праці більшості категорій державних службовців регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Цією постановою встановлено фіксовані посадові оклади керівних працівників і спеціалістів, однак розмір посадових окладів, за виключенням посадових окладів для керівних працівників, Кабінетом Міністрів України з дня ухвалення постанови не переглядалися [2]. Такий стан справ призвів, до ситуації, коли посадовий оклад помічника судді місцевого загального суду, що виконує всю рутинну роботу судді, складає на даний час 1094 грн., а з урахуванням податків заробітна плата навіть не дотягує до прожиткового мінімуму.
Таким чином, питання подальшого реформування системи оплати праці державних службовців з урахуванням специфіки формування ринкових механізмів в Україні залишаються актуальними та потребують подальшого наукового дослідження.
Найперше слід враховувати, що на процес вдосконалення правового регулювання означеної сфери суспільних відносин впливають не виключно ринкові механізми взаємодії роботодавець-працівник, але й інші, які пов’язані з особливостями державної служби, як втіленням державної волі та політики, тобто з наявністю владних повноважень у державного службовця та порядком фінансування державної служби. Зазначені особливості безпосередньо пов’язані з такими суспільними явищами як корупція, збалансованість державного бюджету тощо [3, 40].
10 січня 2012 року Віктор Янукович підписав Закон «Про державну службу» в новій редакції. Незважаючи на те, що Закон набере чинності лише з 1 січня 2013 року, вже сьогодні таке оновлення законодавства викликало значний інтерес суспільства та призвело до жвавих дискусій з приводу переваг та недоліків нового підходу до окремих аспектів одного з найважливіших інститутів правової системи України.
Як стверджує прес-служба Президента, вказаний Закон спрямований на «створення сучасної правової бази для побудови в Україні професійної та ефективної державної служби» [4].
Одним з найбільш помітних питань, яке отримало принципово нове вирішення у зазначеному Законі, є питання оплати праці державних службовців, їх преміювання та інших видів заохочень.
Слід відзначити, що незважаючи на окремі недоліки цього Закону, він є значним кроком в процесі удосконалення інституту державної служби, зокрема аспекту оплати праці державних службовців.
Так, беззаперечним проривом є перехід на законодавчий рівень регулювання питання оплати праці цієї категорії працівників, порівняно з ситуацією, коли зазначені питання вирішувалися постановами Кабінету Міністрів України.
Норми Закону щодо оплати праці державних службовців ґрунтуються на забезпеченні конкурентоспроможності заробітної плати державних службовців на ринку праці на основі принципу рівної оплати за рівну працю. Визначається мінімальний посадовий оклад державного службовця, що становить не менше двох розмірів мінімальної заробітної плати.
Отже, посадові оклади, надбавки за вислугу та ранг новим законом істотно збільшені. Так, наприклад, найнижчий посадовий оклад державного службовця найнижчої підгрупи за новим законом складатиме не менше двох розмірів мінімальної заробітної плати. В той час, коли відповідно до зазначеної вище постанови КМ України найнижчі категорії державних службовців мали оклад який дорівнював одній мінімальній заробітній платі.
Крім того, зміни торкнулися окремих надбавок та порядку преміювання. Так, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюватиметься залежно від стажу державної служби у співвідношенні до мінімальної заробітної плати (на сьогодні така надбавка встановлюється у співвідношенні до окладу). Особливістю Закону також є те, що відповідно до нього право на її отримання наступає після завершення першого року перебування на державній службі.
Передбачено також можливість встановлення ще однієї надбавки (аж до 100 відсотків посадового окладу), але вона може бути встановлена лише для окремих категорій державних службовців. Таку надбавку за певних умов можливо встановити фахівцям, які працюють в Адміністрації Президента України, Апараті Верховної Ради України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України та міністерствах.
У цілому, можна стверджувати, що Закон з точки зору питання про оплату праці державних службовців демонструє бажання влади покращити ситуацію в даному сегменті. Намітилися позитивні тенденції. Однак, за цим не слід випускати з зору й того, що найпростіші розрахунки демонструють значний розрив між рівнями оплати праці різних категорій державних службовців. Так, відповідно до Закону мінімальний розмір посадового окладу на посаді державної служби підгрупи I-1 не може перевищувати 10 мінімальних розмірів посадового окладу на посаді державної служби підгрупи V-4. Тобто мінімальний розмір посадового окладу цієї категорії працівників може сягати майже 20 мінімальних заробітних плат, а з урахуванням можливої надбавки до 100 відсотків посадового окладу, розрив стає ще більшим.
Таким чином, слід констатувати, що Україна все ж стала на шлях вирішення проблеми оплати праці державних службовців та створення конкурентоспроможної високоефективної державної служби. Однак, ще не всі негативні тенденції подолано в цьому напрямку, зокрема, поруч з названими вище, існує проблема фінансування даних заходів, адже одна справа проголосити гарантії, а інша – втілити їх до життя.
 
Список використаних джерел:
1. Капінус М.Р. Шляхи вдосконалення системи оплати праці державних службовців у сучасних умовах України / М.Р. Капінус // Державне управління: теорія та практика. – 2005. – №2. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej2/txts/ds/05kmrsuu.pdf
2. Барабошкіна О.В. Оплата праці державного службовця / О.В. Барабошкіна. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://shev.gov.ua/index. php?option=com_content&task=view&id=4812&Itemid=171
3. Павловська Н. Роль науки у реформуванні оплати праці та деякі дискусійні питання щодо її вдосконалення / Н. Павловська // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 7. – С. 39-41.
4. Гончарук Г. Зарплата держслужбовців зросте в рази. Але радітимуть не всі / Г.Гончарук. 13 березня 2012 року // Тема. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tema.in.ua/article/7075.html {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
May
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція