... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.10.2012 - Секція №2
Окремі терміни, які перейшли в українське законодавство із західних джерел, не враховують національних стандартів нормативної лексики і тому не зовсім точно передають зміст відповідних понять. Так в Законі України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг» дано наступне визначення фінансової послуги – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [3]. Перелік фінансових послуг, зазначений у ст. 4 Закону фактично продубльовано в Законі України від 28 листопада 2002 року «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» під назвою фінансова операція. У банківському законодавстві поняття «фінансова операція» є одним із основних і часто заміняє поняття «фінансова послуга». Глава 35 Господарського кодексу України регламентує фінансову діяльність суб'єктів господарювання, яка включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування [1]. Таким чином, у законодавстві відбувається підміна понять, яка негативно впливає на якість правового регулювання.
Насамперед, слід відрізняти фінансові послуги від фінансових операцій, дані поняття, на наш погляд, співвідносяться, як ціле і частина. Фінансові послуги і фінансові операції мають ряд спільних рис, вони, зокрема:
– опосередковують рух фінансових активів;
– здійснюються в інтересах третіх осіб;
– надаються фінансовими установами;
– здійснюються на підставі відповідних дозволів і ліцензій;
– надаються з метою отримання прибутку;
– надаються на підставі договору, укладеного між фінансовою установою і клієнтом.
До рис, які відрізняють фінансові послуги від фінансових операцій належать: фінансова операція – найменший структурний елемент у системі фінансових послуг; фінансова операція конкретна і не може поділятися на складові частини; фінансова операція є складовою фінансової послуги; фінансова послуга може включати декілька фінансових і допоміжних операцій, а за необхідності – супутніх послуг і дій; фінансова послуга має споживчу вартість, яка відображається в тарифах.
Процес надання фінансової послуги включає ряд фінансових і допоміжних операцій. Фінансові операції – залучення, зберігання, видача, управління, купівля, продаж та інші дії з фінансовими активами [5, с. 90].
Допоміжні операції – здійснення обов'язкових дій (операцій) з не фінансовими активами, наприклад, інформаційні та контрольні операції.
Таким чином, фінансові послуги – це здійснення фінансових і допоміжних операцій, які в сукупності набувають споживчої вартості, мають попит і задовольняють потреби споживача [4, с. 31].
Визначення фінансової послуги, зафіксоване в законодавстві України, фактично обмежує її економічний зміст терміном «операції з фінансовими активами» [3]. Але фінансова операція не завжди опосередковує рух фінансових активів, прикладом цього є надання гарантій і поручительств. Так в ч. 1 ст. 546. Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року зазначено: виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком [2]. Таким чином, у Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" засоби забезпечення зобов'язань трактуються, як «фінансова послуга», причому особливий статус надано лише двом видам забезпечення зобов'язань. 
Отже, фінансова послуга – це сукупність фінансових і супутніх операцій, що здійснюються фінансовими посередниками в інтересах третіх осіб, на підставі договору з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Зміст фінансової операції полягає у залученні, зберіганні, видачі, управлінні, купівлі, продажу та інших діях, які опосередковують рух фінансових активів. Внесення відповідних змін у законодавство України дозволить розмежувати сфери правового регулювання фінансового і господарського законодавства, а також розширити коло фінансових послуг, регламентованих Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
 
Список використаних джерел:
1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №18, №19-20, №21-22. – ст. 144.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№40-44, ст. 356.
3. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: закон України від 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
4. Фінансові послуги України. У 6-ти томах. Том 1 Енциклопедичний довідник / У.О.Мітюков, В.Т. Александров, О.І. Ворона, С.М. Недбаева. – К.: Укрбланквидав, 2001. – 758 с.
5. Ходарківська В.П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник / В.П. Ходарківська, В.В. Бєляєв. – К.: ЦУЛ, 2002. – 616 с.  {jcomments lock}
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
June
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція