... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.10.2012 - Секція №2
Відзначальною рисою двадцять першого сторіччя є бурхливі глобалізаційні процеси, що відбуваються в усіх сферах життєдіяльності людини й розповсюджуються, у тому числі, на правовий простір. Одним з основних напрямків уніфікації правових норм є вдосконалення системи прав та свобод людини, а також подальший розвиток юридичних механізмів їх захисту. Слід відмітити зміщення у новому столітті акцентів із формального закріплення рівності всіх перед законом на забезпечення збереження відмінностей, як то за національними, расовими, релігійними, статевими ознаками. У світлі цього вкрай актуальними залишаються гендерні питання та їх розв’язання у правовій площині. 
Україна також взяла курс на інтеграцію у світове співтовариство, обов’язковою умовою чого є сприйняття та впровадження прогресивних стандартів у галузі прав людини, зокрема утвердження гендерної рівності. І хоча Українською державою зроблено певні кроки на шляху до встановлення паритетних відносин між особами обох статей – ратифіковано міжнародні документи щодо захисту жінок, прийнято Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», впроваджено антидискримінаційні положення у галузевих законах, розроблено низку підзаконних нормативних актів, – проте, реальний стан вирішення гендерного питання навряд можна визнати задовільним. Безумовно, розробка та прийняття нормативно-правових актів з цього питання, а також вироблення концепції практичного забезпечення рівних прав та можливостей чоловіка й жінки є неможливими без фундаментальних наукових досліджень, в тому числі і правових. 
Приницип рівності є одним з основоположних принципів права, який пронизує всю його систему. Вказаний принцип багатогранний та, зокрема, включає поняття гендерної рівності. Категорія гендерної рівності може бути визнана загальнонауковою та вживається у дослідженнях з соціології, культурології, лінгвістики, психології, політології, філософії, юриспруденції. Не дивлячись на те, що поняття гендерної рівності на сьогодні широко використовується у різних сферах наукового знання, як в Україні, так і за її межами, єдиного його визначення науковою спільнотою дотепер не вироблено. 
На жаль, слід констатувати недостатню кількість на українському науковому просторі фундаментальних загальноправових досліджень із зазначеної тематики. Пріоритетні напрями дисертаційних пошуків на сьогодні залишаються вузько спрямованими та, як правило, висвітлюють інституційні питання в сфері гендеру (проблеми міжнародного захисту жінок, злочинність серед жіноцтва, гендерне насильство, проходження служби жінками-працівниками ОВС тощо).
Науковцями вироблено кілька концепцій «гендерної рівності». Концепція правової рівності чоловіків і жінок у теорії й практиці правовідносин – це сукупність поглядів і рекомендацій щодо того, яку соціальну й правову політику слід проводити в певному суспільстві для реального забезпечення рівноправності статей в усіх сферах суспільного життя [1, с. 286].
Вченими-теоретиками держави і права категорія рівності розглядається як сутнісна ознака прав людини [2, с. 7], принцип права [2; 4], соціальна ознака права [3; 4], а також як ознака громадянського суспільства [3, с. 78]. У визначенні правової конструкції «гендерна рівність» доцільним буде використання поняття рівності саме як основоположного принципу, який виявляється у рівності правового становища перед законом, наявності рівних прав та обов’язків, рівному захисті перед судом [4, с. 196].
Поняття гендерної рівності вченими-правознавцями найчастіше подається через перелік його складових. Серед компонентів гендерної рівності згадуються: 
 Рівність прав як відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі. Цей компонент науковцями одностайно визнано обов’язковим.
 Рівність можливостей, що її трактують як рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків, або як наявність механізмів, які забезпечують реальне відтворення гендерної рівності в усіх сферах соціального життя, у тому числі й нормативних, інформаційних та освітніх системах, або як надання певної законодавчо закріпленої переваги певній соціально-демографічній групі для створення однакових умов на старті з іншими групами. Згадану ознаку виокремлюють автори праці «Основи теорії гендеру» [1, с. 292], Ю.Шемшученко, [5, с. 126], О. Руднєва [6, с. 58], Н. Аніщук [7, с. 12], К. Левченко [8, с. 12], І. Полховська [9, с. 8-9].
 Рівність результатів, під якою розуміють ліквідацію негативних наслідків попередньої дискримінації та забезпечення рівних стартових можливостей для жінок і чоловіків (Ю. Шемшученко [5, с. 126]), а також цілеспрямоване забезпечення ліквідації перешкод для конкуруючих сторін, які можуть бути викликані попередньою дискримінацією (К. Левченко [8, с.12]).
 Рівність у волевиявленні, тобто здатність впливати на процес людського розвитку і робити внесок у нього [10].
 Рівність обов’язків – система засобів і рівних фактичних умов розподілу й використання політичних, економічних, соціальних та культурних ресурсів і цінностей, що унеможливлюють дискримінацію та будь-які соціальні обмеження щодо статей, їх життєдіяльності та самовираження. Така складова визначення поняття названа у збірці праць сучасних західних дослідників, присвячених різним аспектам гендерної проблеми, «Гендер і державна політика» [10], а також у дисертаційному дослідженні О. Руднєвої [6, с. 58].
 Рівність відповідальності, включена у визначення поняття авторами навчального посібнику «Основи теорії гендеру» [1, с. 292] та О. Руднєвою [6, с. 58]. 
Не дивлячись на наявність у правовій літературі низки позицій з приводу визначення гендерної рівності, а також спільних для усіх підходів ознак, розробка даного поняття на сьогодні ще триває. Крапкою у такій дискусії могло б стати нормативне визначення, надане у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Законодавець пропонує розгляд гендерної рівності як рівного правового статусу жінок і чоловіків та рівних можливостей для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь в усіх сферах життєдіяльності суспільства [11]. Однак, представляється незайвим доповнити законодавчу дефініцію. 
На наш погляд, до основних ознак гендерної рівності належать: 
1. нормативне закріплення принципу, що включає наявність розгалуженої системи нормативно-правових актів у сфері забезпечення рівності прав жінки та чоловіка, до якої, зокрема, належить Вищий закон держави, імплементовані норми міжнародного права, законодавчі та підзаконні акти, що є узгодженими між собою і комплексно регулюють вказані суспільні відносини; 
2. фактичне втілення принципу рівності в суспільних відносинах через правомірну поведінку соціальних суб’єктів. Такий процес реалізації, з одного боку, полягає у використанні жінками та чоловіками юридично визнаних за ними можливостей, виконанні ними зобов’язуючих правових приписів й дотриманні забороняючих правових норм, а з іншого – у спеціальній правозастосовчій діяльності уповноважених органів державної влади та їх посадових осіб; 
3. рівність прав та свобод має означати визначення для жінки та чоловіка рівних правових можливостей, з одночасним урахуванням відмінностей та особливих потреб кожної статі; 
4. рівність обов’язків поянюється тим, що можливість реалізації права особи виникає лише тоді, коли йому кореспондує обов’язок всіх інших осіб не порушувати цього права (універсальна модель «право-обов’язок»); 
5. рівна відповідальність передбачає можливість нести відповідальність однакового виду та міри за аналогічні проступки. Проте, вкзана ознака, аж ніяк не суперечить принципу індивідуалізації відповідальності в межах, визначених нормами права; 
6. рівність перед судом є найважливішою гарантією належної реалізації та відновлення порушених прав.
Отже, гендерною рівністю можна вважати закріплений на нормативному рівні та втілений у реалізації норм права принцип рівності жінки та чоловіка, що включає рівність прав, свобод, обов’язків та відповідальності, а також рівність перед судом.
 
Список використаних джерел:
1. Основи теорії гендеру: Навч. посіб. / В.П. Агєєва, В.В. Близнюк, І.О. Головашенко та ін. – К.: К.І.С., 2004. – 536 с.
2. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навч. посібник / П.М. Рабінович. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / О.Ф. Скакун. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 520 с.
4. Загальна теорія держави і права: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / [М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.]; за ред. М.В.Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
5. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво “Юридична думка”», 2007. – 992 с.
6. Руднєва О.М. Гендерна рівність у праві України: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / О.М.Руднєва. – Х., 2002. – 178 с.
7. Аніщук Н.В. Правові засоби викоренення гендерного насильства в Україні: історико-теоретичний аналіз: автореф. дис. … доктора юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Н.В. Аніщук. – О., 2008. – 35 с.
8. Левченко К.Б. Управління процесами формування гендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / К.Б. Левченко. – Х., 2003. – 30 с.
9. Полховська І.К. Конституційний принцип рівності людини і громадянина в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муниципальное право» / І.К. Полховська. – Х., 2007. – 18 с.
10. Гендер і державна політика / пер. з англ.; упоряд. П. Ренкін. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. – 394 с.
11.  Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 08.09.2005 №2866-IV. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2866-15.{jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція