...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.10.2012 - Секція №2
Підтримання публічного інтересу спрямоване на забезпечення непорушності конституційного ладу України, прав та свобод людини і громадянина, національної безпеки країни, стабільного функціонування державних інституцій в режимі законності. Публічний інтерес – це інтерес соціальної спільності, що визнаний та задоволений державою і здійснюється шляхом його правового забезпечення (фіксації в нормах) [1, c. 33]. Він залежить від рівня правової культури та правосвідомості суб’єктів правотворчості, які і представляють інтереси держави. Тому те, в чому влада бачить загальне благо, може насправді розходитися з інтересами значної частини населення. Але у всякому разі вимоги, які пред’являються до об’єктів публічного управління, мають забезпечувати загальне благо народу та не можуть виражати приватний інтерес суб’єктів публічної адміністрації [2, c. 181]. З цього приводу, слушною є думка Т.О. Коломієць, що публічний інтерес є своєрідною сукупністю приватних інтересів.
Адміністративне право як публічне право, насамперед, пов’язане з реалізацією публічної влади і ґрунтується на засадах централізації, коли права та обов’язки побудовані за принципом влади і підпорядкування [2, с. 179]. Отже, невід’ємною рисою складових предмета адміністративного права є його публічна спрямованість, адже адміністративне право врегульовує публічні правовідносини, змістом яких є завжди публічний інтерес [3, c. 42]. Від приватних суб’єктивні права публічного характеру відрізняє те, що у відносинах зобов’язальною стороною, крім самого носія цих прав, виступає носій публічної влади – суб’єкт владних повноважень [4, c. 4]. 
Важливе місце в системі державних органів, які забезпечують реалізацію публічного інтересу в фінансовому секторі, належить суб’єктам фінансового моніторингу. Фінансовий моніторинг є досить новою сферою правової та економічної діяльності держави. Зокрема, В.О.Коваленко “фінансовий моніторинг” визначає як спеціально організоване систематичне безперервне спостереження за станом економічного об’єкта та негайною його оцінкою, метою якої є вивчення та підготовка економічної інформації заради підтримки рішень на різних рівнях управління [5, c. 5]. В усьому світі держави з різними формами правління здійснюють контроль і впливають на формування відносин у суспільстві, при цьому характер контролю і заходи, які його супроводжують, свідчать про характер державної влади та її спрямованість, відповідність проголошеним демократичним принципам розвитку. Крім того, контроль спрямований на взаємодію всіх видів діяльності держави та систем її органів.
Виходячи із розуміння суті контролю у сфері державного управління можна констатувати, що завданням контролю є: по-перше, аналіз та співставлення фактичного стану в тій чи іншій галузі з вимогами, що були поставлені; по-друге, виявлення відхилень при виконанні поставлених завдань; по-третє, оцінка діяльності та її доцільність. Така специфічність призначення контролю і дає змогу створити спеціальні органи, основним видом діяльності яких буде контроль, і визначити їх компетенцію [6, c. 342]. 
Нові умови розвитку держави, визначені Конституцією України, потребують нових підходів до системи державного контролю та її законодавчого забезпечення. Згідно з чинним законодавством в Україні запроваджена система фінансового моніторингу, яка включає дві категорії суб'єктів: суб'єкти державного фінансового моніторингу; суб'єкти первинного фінансового моніторингу (внутрішній фінансовий моніторинг) [8].
Правова природа фінансового моніторингу як сфери державного контролю проявляється в тому, що він проводиться визначеними державою органами та їх посадовими особами у межах і відповідно до норм права. На вищому рівні він здійснюється центральними органами виконавчої влади та НБУ, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій, а також спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг). Суб’єкти фінансового моніторингу при виконанні своїх функцій застосовують відповідні норми права для вирішення конкретних завдань, визначення характеру відносин, за якими здійснюється моніторинг фінансових операцій і процедура його проведення. За результатами контрольних дій суб’єкт, що їх здійснює, приймає відповідне рішення. Це рішення може мати рекомендаційний чи примусовий характер. Зазначені суб'єкти державного фінансового моніторингу здійснюють нагляд та регуляторну політику щодо окремої специфічної сфери фінансових відносин і виконують особливу роль в інституційному забезпеченні. Зокрема, вони уповноважені державою вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу виконання завдань та обов’язків, передбачених законом; проводити перевірку стану організації професійної підготовки працівників та керівників підрозділів, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу; забезпечувати зберігання інформації, одержаної від правоохоронних органів; погоджувати з уповноваженим органом будь-які нормативні документи тощо [7, c. 97]. 
Якщо ж при правовій оцінці фінансових операцій, що контролюються, виявиться неправомірна поведінка суб’єкта контролю, тоді застосовуються правоохоронні заходи [6, c. 356]. 
Водночас, згідно з Директивою Ради Європи, як приклад, на наглядові органи може покладатись обов’язок повідомлення про виявлені в ході здійснення своєї діяльності факти, які можуть свідчити про відмивання коштів. Закріплення такої норми є зрозумілим з огляду на те, що наглядові органи в межах здійснення своєї діяльності мають доступ до відповідної інформації й можуть ефективно використовувати для аналізу цієї інформації власний досвід у сфері їхньої діяльності [6, c. 267]. Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” ураховує такі можливості наглядових органів, і покладає на них відповідний обов’язок. 
Отже, фінансовий моніторинг є конкретним і специфічним напрямом реалізації правової та економічної політики демократичної держави, відіграє важливу роль у забезпеченні функціонування основних інститутів громадянського суспільства, в чому і проявляється його публічний інтерес.
 
Список використаних джерел:
1. Гончарук С.Т. Адміністративне право України. Загальна та Особлива частини: навч. посіб. / С.Т. Гончарук. – К.: НАВСУ, 2000. – 240с.
2. Галунько В.В. Публічний інтерес в адміністративному праві / В.В. Галунько // Форум права. – 2010. - №4. – С.178-182 [Електронний ресурс]. – http://www.nbuv.gov.uale-purnals
3. Єлістратов А.І. Адміністративне право: [лекції ] / А.І. Єлістратов / ред. та упоряд. В.В.Галунько, С.В. Діденко. – Херсон: ВАТ ХМД, 2007. – С. 42.
4. Адміністративне право України: законодавчі визначення: словник-довідник / укладачі Р.А. Колюжний, С.В. Пєтков. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 220 с. 
5. Коваленко В.О. Управління виробничими економічними системами з використанням фінансового моніторингу: Автореф. кан. екон. наук / В.О. Коваленко. – Х., 1996. – 16 с. 
6. Протидія відмиванню коштів в Україні: правові та організаційні засади правоохоронної діяльності: навч. посіб. / [О.Є. Користін, С.С. Чернявський] – КНТ, 2009. – 614 с.
7. Боротьба з відмивання коштів: правовий, організаційний та практичний аспекти / [С.Г.Гуржій, О.Л. Копиленко, Я.В. Янушевич та ін.]. – К.: Парлам. вид-во, 2005. – 465 с.
8. Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28.11.2002 р., № 249-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №1. – Ст.2. {jcomments lock}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
June
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція