...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 10.10.2012 - Секція №2
Відповідно до Указу Президента України від 10 вересня 1998 року №996/98 «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків України» [1] в нашій державі був створений Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Метою його створення було забезпечення захисту інтересів фізичних осіб – вкладників банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів у разі неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення коштів. 20 вересня 2001 року був прийнятий Закон України «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» [2], який протягом наступних одинадцяти років визначав засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулював відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.
23 лютого 2012 року прийнятий Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» [3] (далі – Закон), яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до зазначеного Закону вітчизняна система гарантування вкладів фізичних осіб зазнала певних змін. Окреслимо основні з них.
Насамперед, Закон закріпив за Фондом функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку. На наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, Фонд розпочинає процедуру виведення такого банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації. У разі прийняття НБУ рішення про ліквідацію банку Фонд набуває прав ліквідатора, призначає уповноважену особу та розпочинає процедуру ліквідації банку (за виключенням випадків, коли ліквідація відбувається за ініціативою власників банку, який Національним банком України не віднесено до категорії проблемних або неплатоспроможних).
Законом встановлено мінімальний обсяг коштів Фонду, який не може бути нижчим за 2,5 відсотка від суми гарантованих Фондом коштів вкладників у межах суми відшкодування з урахуванням суми зборів з учасників Фонду, які мають надійти протягом наступного кварталу.
Значних змін зазнав порядок формування коштів Фонду. Зокрема, відтепер впроваджується дві базові ставки регулярного збору до Фонду залежно від валюти вкладів: 0,5 відсотка бази нарахування в національній валюті та 0,8 відсотка бази нарахування в іноземній валюті. Застосування підвищеної ставки збору для вкладів в іноземній валюті неминуче вплине на відсоткову політику банків при залученні таких вкладів, що, у свою чергу, стимулюватиме фізичних осіб віддавати перевагу вкладам у гривнях. Зазначимо також, що Фонд одержав право встановлювати своїм нормативно-правовим актом порядок розрахунку розміру регулярних зборів до Фонду у формі диференційованих зборів. Розрахунок розміру диференційованого збору проводиться шляхом зважування базової річної ставки збору за ступенем ризику. При цьому, розмір диференційованого збору має бути не менше розміру базової річної ставки. Методика оцінки ступеню ризиків банку для розрахунку диференційованих зборів встановлюється нормативно-правовим актом Фонду, що підлягає погодженню з НБУ. Такий крок законодавця вбачається цілком логічним, оскільки для банку, в діяльності якого виявлено підвищений ступінь ризику, зростає ймовірність настання його неплатоспроможності, що може призвести до необхідності виплати Фондом компенсацій вкладникам такого банку внаслідок його ліквідації. Якщо інформація про встановлені Національним банком України диференційовані ставки регулярного збору до Фонду буде загальнодоступною, то це стане додатковим чинником, який впливатиме на вибір фізичними особами того чи іншого банку для розміщення своїх коштів.
Законом не визначена гранична сума відшкодування за вкладами. Натомість зазначено, що Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Негативний суспільний резонанс викликала відсутність у Законі заборони за рішенням адміністративної ради Фонду зменшувати граничну суму відшкодування. Однак слід зазначити, що на практиці за весь час існування Фонду такого зменшення жодного разу не відбувалося. Навпаки, 21 серпня 2012 року було прийняте рішення про чергове підвищення вказаної суми до двохсот тисяч гривень [4].
У Законі чітко не визначено строки виплати коштів вкладникам. Вказано лише, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Завершується виплата гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Законом не передбачена участь у Фонді філій іноземних банків, які створені і діють на території України. Отже вклади фізичних осіб в таких філіях, у разі настання їх недоступності, Фондом не відшкодовуються. Також не відшкодовуються кошти за вкладами, підтвердженими ощадними (депозитними) сертифікатами на пред’явника. Крім того, дія Закону не поширюється на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (до прийняття відповідного закону щодо участі такого банку у Фонді).
Підвищенню ефективності функціонування системи гарантування вкладів, безперечно, сприятиме те, що в Законі передбачено адміністративну відповідальність керівника банку за неподання, несвоєчасне подання або подання Фонду недостовірних відомостей, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Фонду. Також встановлено достатньо жорсткі адміністративно-господарські санкції щодо банків за порушення законодавства про гарантування вкладів фізичних осіб. 
Загалом можна стверджувати, що в Україні сформована достатньо потужна система гарантування вкладів фізичних осіб, підтвердженням чому є постійне зростання загальної суми коштів, залучених вітчизняними банками від населення.
 
Список використаних джерел:
1. Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків України: Указ Президента України від 10 вересня 1998 року №996/98 // Голос України. – 1998. – №179.
2. Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 20 вересня 2001 року // Офіційний Вісник України. – 2001. – №42. – Ст. 1882.
3. Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23 лютого 2012 року // Офіційний Вісник України. – 2012. – №22. – Ст. 824.
4. Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами: рішення адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 серпня 2012 року №27 // Голос України. – 2012. – №168.  {jcomments lock}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
June
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція