... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.12.2012 - Секція №1
Верховенство права – це фундаментальний принцип сучасного правопорядку в світі, встановленого з прийняттям Статуту ООН – документу, що заснував підвалини якісно новим цивілізаційним правовідносинам і сучасного світового порядку. Він відображає загальне надбання людства – ідеали свободи, демократії, прав людини і поступово реалізує їх шляхом регламентації усіх суспільних відносин у контексті найвищої справедливості.
Законотворчий процес і практика правозастосування показують, що реалізація принципу верховенства права на сьогодні стикається з рядом проблем. Насамперед, поширеним явищем є нерозуміння самого принципу верховенства права, його ототожнення з радянським принципом верховенства позитивного закону. Часто застосовуються закони, які жодним чином не вписуються в концепцію природного права, відірвані від природних прав і свобод людини, порушують їх. Як і за радянських часів, громадяни часто не можуть реалізувати свої права лише через відсутність позитивного закріплення відповідних прав у законах та підзаконних актах або ж через відсутність механізмів реалізації тих прав, які задекларовані у законах. 
Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки порушується, сама роль судів в системі стримувань і противаг залишає бажати кращого – фінансова, політична та інша залежність судів і суддів від інших гілок влади не дозволяє судовій гілці забезпечувати баланс повноважень. Як справедливо відзначає М. Козюбра, в Україні демократія розглядається спотворено – як диктат більшості над меншістю (що перекликається з радянською концепцією розуміння права, озвученої свого часу ще В.Леніним – як об’єктивованої в законі волі панівного класу). Принцип правової визначеності, який прямо випливає з принципу верховенства права, нівелюється постійними і непередбачуваними змінами у законодавстві, неоднозначністю правозастосування [2, с. 27-28].
Конституція і закони часто тлумачаться не системно, у зв’язку з іншими положеннями, а суто буквально. Прикметним є й те, що буквальне тлумачення останнім часом набуло поширення і в практиці Конституційного Суду України – органу, який відіграє ключову роль у забезпеченні принципу поділу влади. Утвердженню принципу верховенства права не сприяє і відсутність належних інституційних механізмів його забезпечення. 
Отже, принцип верховенства права, безумовно, базується на основоположних позиціях концепції природного права. Проте навряд чи спроможне прояснити проблему розуміння принципу верховенства права його ототожнення з верховенством розуму і справедливості. 
Віддаючи належне надбанням доктрини природного права в утвердженні морально-правових цінностей, не можна не визнати, що природно-правові вимоги розуму, справедливості, свободи тощо не призначені для безпосереднього регулювання поведінки людей. Через їхню абстрактність їх нерідко розуміють по-різному, відповідно до ідеологічних уявлень і настроїв особи. Отже, ці вимоги мають бути адресовані переважно суб’єктам не правозастосовної, а правотворчої діяльності [2, с.26].
Нормотворення для прихильників теорії природного права – це цілеспрямована діяльність, яка має задовольняти певні моральні вимоги. Пізніше ця ідея ввійшла до концепції правової держави: закон, ухвалений без чітко визначених суспільних цілей, що пояснюють його необхідність, є нечинним. Крім того, питання чинності та обов’язковості законів не може бути повністю відокремлене від питання їхньої моральної обов’язковості та морального змісту [1, с. 34]. Тому великого значення набуває дослідження питання ефективності законодавства. 
Ефективність законодавства проявляється на різних стадіях: починаючи з правотворчості, правореалізації, охорони та захисту правових рішень від порушень, закінчуючи правоосвітньою та правовиховною діяльністю. На стадії розробки проектів нормативних актів повинні враховуватись наступні моменти: 1) правильний вибір кола суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню; 2) визначення мети правового впливу; 3) своєчасність розробки правових норм; 4) встановлення адекватної форми нормативного акта; 5) врахування принципів системного підходу; 6) оптимальність засобів і методів правового регулювання; 7) дотримання правил нормотворчої техніки. 
Визначаючи коло суспільних відносин, слід мати на увазі, що вилучення тих суспільних зв’язків, які об’єктивно потребують правового опосередкування із сфери правового регулювання, або поширення правового регулювання на відносини, які цього не потребують, може привести до суттєвого зниження ефективності права. Дана умова є особливо актуальною в сучасний період, коли прослідковується загальносвітова тенденція до поступового розширення сфери правового опосередкування. Досягти повноти правового регулювання практично неможливо через постійний розвиток та ускладнення суспільних відносин. Роль правотворчих органів має зводитись до скорочення можливих прогалин, своєчасного прийняття нових правотворчих рішень, коригування діючих норм. У той же час держава повинна утриматись від надмірного регулювання, яке б стримувало ініціативу та самостійність відповідних органів, установ, окремих осіб.
 
Список використаних джерел:
1. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції / С. Шевчук. – Х.: Консум, 2002. – 294с.
2. Козюбра М. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція / М. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4. – С. 24-33. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція