... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №1
Досвід функціонування правової системи США та його впровадження у розбудову українського права є актуальними на сучасному етапі розвитку держави. Під правовою системою розуміється сукупність всіх правових явищ, які існують у суспільстві, та вона є інструментом взаємодії елементів політичної, економічної та інших соціальних систем.
Після проголошення незалежності для України є надзвичайно важливим вивчення основних закономірностей розвитку правової системи США, однієї з найбільш розвинутих країн світу. Зокрема, слід увагу звернути на особливості розвитку правової системи, функціонування органів влади, правового регулювання [13]. 
США та Україна є країнами, що належать до різних правових сімей (англо-американської та романо-германської). Історично в кожній країні діють свої звичаї, джерела права, юрисдикційні органи, сформувався власний правовий менталітет. Порівняльний аналіз правової системи США та України дає змогу знайти як спільні ознаки, так і відмінні [5, с. 35-42].
Автор статті опирається на останні публікації, у яких започатковано вивчення досвіду державотворення США [8, с.33]. Окремі аспекти поставленої проблеми опрацьовані у наукових розробках вчених М. Атаєва [4], Х. Бехруза [5], М. Дамірлі [7], С. Джованні [9], Л. Додда [8], М. Кравчука [11, 12, 13] та ін. і слугують своєрідним орієнтиром нашого дослідження. 
Для оптимізації методології і визначення напрямів дослідження взаємодії правових систем США і України доречним є врахування наукового підходу Р. Ромашова [14], який наголошував на значущості зарубіжних вчень про право та їх використанні для розвитку національної науки; аргументував важливість рецепції інститутів зарубіжного права, принципів і технологій правового регулювання національної правової системи, вказав механізми взаємодії національного і зарубіжного права в процесі правотворчості й правореалізації. 
Цікавими є дослідження М. Кравчука, де він зазначає, що «національна правова система» запроваджувалася одночасно з розбудовою незалежної України [12, с. 143-150]. За його ж твердженням в основі правової системи США лежать три правові акти: Конституція США (1787р.), Декларація незалежності США (1976 р.), Велика хартія вольностей, прийнята в Англії у 1215 році. Ідентично в основу правової системи України покладено Декларацію про державний суверенітет України (1990 р.), Акт про незалежність України (1991 р.), Конституцію України (1996 р.) [11, с. 67].
Звернімося до законодавчих актів обох держав. У Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки зазначено, що люди за своєю природою є вільними й незалежними, вся влада належить народу, а «правителі є слугами народу та несуть перед ним відповідальність» [3]. Конституція України проголошує Україну «суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою» [1, с. 4], у якій найвищою цінністю визнається людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ» [1, с. 5]. У обох документах закріплювалися основи державного ладу України й США. Вони є гарантами стабільності суспільного розвитку. Однак для України важливо піднести авторитет власної Конституції. 
В основі правової системи США лежить президентська форма правління [9]. Відповідно до чинної Конституції в Україні запроваджена змішана форма правління. 
Україна пройшла складний шлях від парламентсько-президентської до президентсько-парламентської республіки. Реалії політичного життя України вказують на те, що президентсько-парламентська форма правління містить загрозу фактичного виходу Президента України за межі своєї компетенції. Процес становлення і розвитку президентства в Україні, на відміну від США, відбувався в інших історичних умовах під впливом різних чинників і триває понад 22 роки, тоді як у США – більше двох століть.
Спільними рисами інститутів президентства в Україні та США є наступні: президенти – глави держав; верховні головнокомандувачі Збройних Сил; головні репрезентанти своїх країн на міжнародній арені; наділені правом укладати міжнародні угоди; здійснюють керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою. 
Крім того, президент США є главою виконавчої влади, тобто призначає міністрів (за згодою сенату), керує роботою федеральної виконавчої влади, звільняє з посади членів уряду [6]. У своїй діяльності президент не залежить від Конгресу, за винятком випадків, коли необхідні його повноваження: затвердження асигнувань, формування оцінки і висновків щодо міжнародних договорів, законодавчих актів, призначення претендентів на важливі державні пости. Президент США позбавлений законодавчої ініціативи, але має право накладати вето на будь-який законопроект, прийнятий обома палатами, завертати його на доопрацювання зі своїми поправками та запереченнями [11].
Особливістю президентської республіки є те, що її класичному варіанту притаманна наявність двох центрів влади – президента і парламенту. При цьому обидві гілки влади залишаються незалежними одна від одної, забезпечуючи демократичне управління державними справами [12]. Крім того, Основним Законом Сполучених Штатів Америки, а також іншими правовими документами юридично закріплена система стримувань і противаг. Зокрема, Конституція США визначає різні способи формування всіх трьох різновидів влади: Конгрес (розділ 3, ст. 1), Президент (розділ 1, ст. 2), Верховний Суд (розділ 2, ст. 2). Ідея стримувань і противаг у її конституційному оформленні пов’язується також із різними строками повноважень вищих органів. Усе це покликано забезпечити достатню самостійність головних ланок державного механізму [10]. 
На відміну від США, в Україні система стримувань і противаг потребує вдосконалення, переходу від декларативності до реального функціонування. У діях вищих органів влади України мають місце факти небажання, а іноді й неспроможності дотримуватися конституційних положень, насамперед тих, що регламентують механізми здійснення їхніх спільних повноважень [4]. Загалом система стримувань і противаг, сконструйована у чинній редакції Конституції України, має ризики потенційних політичних конфліктів. Парламент, як базова владна ланка у структурі політичної системи країни, створена коаліційною більшістю, стала ареною різноманітних конфліктів. 
У той же час залежність Президента США від партійної підтримки з боку Парламенту не є настільки значимою, як у європейських республіках [7]. 
Поділяємо думку М. Кравчука, який вважає, що започатковане вивчення американського досвіду функціонування правової системи і державного будівництва є надзвичайно цінним. Цей досвід увібрав знання, й практику суспільного життя та державотворення всіх націй. Основою правової системи США є проголошена свобода особи, права і свободи людини, а гарантом виступає держава, її правова система [11, с. 116].
Отже, у статті розглянуто деякі особливості правової системи США. Заявлена проблема потребує подальших ґрунтовніших досліджень правових систем США та України в порівняльному аспекті, оскільки врахування американського досвіду у сфері організації системи влади сприяє виробленню перспективних напрямків вдосконалення власної правової системи, законодавства, створенню сучасної демократичної та правової держави. 
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 4. 
2. Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательство. Под ред. О.А.Жидкова. Перевод В.И. Лафитского. – М.: Прогресс, Универс, 1993. – 766 с.
3. Декларація незалежності США [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.isras.ru/files/File/Vlast/2010/09/Ataev.pdf.
4. Атаєв М. Международная интеграция в Западном полушарии: проект АЛКА / М. Атаєв [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.isras.ru/files/File/Vlast/2011/09/ Ataev.pdf .
5. Бехруз Х. Сравнительное правоведение как самостоятельная юридическая наука и учебная дисциплина / Х.Н. Бехруз // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2007. – Вып. 2. – С. 35-42
6. Боботов С. Введение в правовую систему США / С. Боботов, И. Жигачев. – М.: НОРМА, 1997. – 332 с.
7. Дамірлі М. Сравнительно-правовая наука в Украине: теоретико-методологические традиции (XIX-XX начало вв.): Научно-учебное издание / М.Дамірлі.– О.: Феникс, 2007.– 96 с.
8. Додд Л. Конгрес, Президент и американский опыт: перспективы развития / Л. Додд. – М.: Прогресс, Юниверс, 199. – 416с. 
9. Сарторі Джованні. Порівняльна конституційна інженерія: дослідження структур, мотивів і результатів / Джованні Сарторі. – К.: АртЕк, 2001. – 224 с.
10. Keller Mark. Latin American Leaders Convergeto Form CELAC. [Електронний ресурс] / Mark Keller. – Режим доступу: http://www.as-coa.org/article.php?id=3825. 
11. Кравчук М. Правова система США: навч. посіб [для студ. вищ. навч. закл.] / М.Кравчук. – К.: Нора-Друк, 2004. – 146 с.
12. Кравчук М. Правова система США: уроки для України: міжнародний семінар з порівняльного права / М. Кравчук // Порівняльно-правові дослідження. – 2007. – №1-2. – С.143-150. 
13. Кравчук М.В. Проблеми теорії держави і права: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – 2-ге вид., змін. й доп. / М.В. Кравчук. – К.: Професіонал, 2004. – 400 с.
14. Ромашов Р.А. Теория государства и права / Р.А. Ромашов. – Питер, 2010. – 304 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція