... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №5
Дослідження контрабанди культурних цінностей є вкрай актуальним для нашої молодої держави. Ця актуальність полягає в тому, що контрабанда по своїй суті є одним із найнебезпечніших злочинних явищ у сфері суспільного життя будь-якої країни, адже вона завдає збитків не тільки фінансовій та економічній системам держави, але з нею тісно пов’язані такі види злочинів, як крадіжки, хабарництво, грабіж, розбій, корупція. Особливо вразливі на цей вид злочину країни, де відбувається становлення державності, формування економічної, фінансової та політичної систем. До них належить й Україна [5, с. 2].
Особливої небезпечності набуває цей злочин тепер, коли загострилася світова економічна та фінансова криза, наслідком якої є знецінення національної та іноземної валюти, посилення інфляційних процесів, масові звільнення людей з роботи, зниження рівня заробітних плат, несвоєчасність виплат пенсій тощо. Ці фактори провокують криміналізацію частини населення, яка у злочинний спосіб намагається поліпшити своє фінансове становище. Єдиною стабільною «валютою» у такій ситуації є культурні цінності, які можуть стати засобом обігу у ролі еквівалента грошей та засобом капіталовкладень.
І справді у сучасних економічних реаліях грошова спроможність культурних цінностей зростає більше, ніж вартість дорогоцінних металів чи конвертованих валют. Так, при середній вартості звичайного золота 20 доларів США за один грам, така ж вага «скіфського» золота коштує близько 7 тисяч доларів [2, с. 30].
Найбільш важливим із усіх ознак контрабанди є її суспільна небезпека, що виявляється в посяганні на суспільний та державний лад, систему господарювання, власність, особу, майнові й інші права громадян і правопорядок. Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, які охороняються кримінальним законом, або містить у собі реальну загрозу заподіяння такої шкоди. 
Оцінка суспільної небезпечності діяння як ознаки злочину відбувається на двох рівнях:
 законодавчому, коли законодавець криміналізує суспільно небезпечне діяння;
 правозастосовчому, коли орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя оцінюють суспільну небезпечність вчиненого злочину. 
Критерієм оцінки суспільної небезпечності, її ступеня виступають об’єктивні і суб’єктивні ознаки злочину: об’єкт, на який посягає злочин, суспільно небезпечні наслідки, спосіб вчинення злочину, форма вини, мотив і мета тощо [4, с. 47]. 
Лише оцінка всієї їх сукупності може розкрити об’єктивну, реальну небезпечність злочину – його тяжкість. Значення суспільної небезпечності як матеріальної ознаки злочину полягає в тому, що вона, по-перше, є основним об’єктивним критерієм визнання діяння злочином, його криміналізації; по-друге, дозволяє класифікувати злочини за ступенем тяжкості; по-третє, визначає межу між злочином та іншими правопорушеннями; по-четверте, є однією з загальних засад індивідуалізації кримінальної відповідальності і покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК) [1].
З огляду на вищевказане, можна зробити висновок, що суспільна небезпека контрабанди полягає і в тому, що вона є головним способом переміщення за кордон культурних цінностей, унікальних творів мистецтва та інших раритетів, які мають для держави велику духовну та історичну цінність. Зважаючи на цю специфічну рису суспільної небезпеки контрабанди як злочину, законодавчий орган України формулюючи ознаки складу контрабанди, надав їй особливого значення і вніс у диспозицію відповідної норми пряму вказівку щодо незаконного переміщення через митний кордон культурних цінностей (ч. 1. ст. 201 КК України) [1].
На наш погляд, необхідно звернути увагу на ще одну суттєву рису суспільної небезпеки цього злочину. Суть її полягає в тому, що контрабандист, незаконно переміщуючи через митний кордон культурні цінності, завжди переслідує мету отримання незаконного матеріального прибутку. Тобто, вчинивши цей злочин, він має можливість фактично розпоряджатися його предметами, в тому числі й визначати їх подальшу долю.
Наступною, не менш важливою рисою суспільної небезпеки контрабанди, є її міжнародний характер. Взагалі, боротьба з контрабандою по своїй суті відноситься до внутрішніх функцій кожної держави, проте за сучасних умов розвитку держав з різним рівнем соціально-економічних відносин та розширенням інтеграційних процесів ця функція часто переростає національні рамки і вимагає спільних зусиль декількох країн. Незаконна торгівля культурними цінностями є одним із розповсюджених видів міжнародної злочинної діяльності, яка дедалі більше інтернаціоналізується та поширюється. Останнім часом у складі організованих злочинних груп, які займаються контрабандою, відбулися кардинальні зміни. Серед їх членів з’явилося більше осіб з вищою освітою, колишніх та діючих співробітників правоохоронних органів, митників. Внаслідок цього посилилась тенденція до інтеграції з представниками злочинних угрупувань суміжних держав. За оцінкою Інтерполу, тільки в Західній Європі діє близько 40 організованих злочинних угрупувань, що спеціалізуються на викраденні і контрабанді культурних цінностей з України та інших пострадянських країн. Цими угрупуваннями вивозяться за межі країни такі унікальні предмети, як картини, скульптури та інші раритети, що спричиняють невиправну матеріальну та духовну шкоду інтересам нашої держави [3, с. 56].
Таким чином, підводячи підсумки, варто відзначити, що, по-перше, суспільна небезпека контрабанди культурних цінностей полягає в нанесені непоправної втрати національній культурній спадщині України і держава в такому випадку не має можливості використовувати ці предмети з метою культурного та духовного виховання своїх громадян, розвитку мистецтва, науки і культури.
По-друге, культурні цінності задіяні в суспільній діяльності, і тому вони є предметом різних суспільних відносин. Наприклад, вони виступають в якості майна, чи знаходяться у розпорядженні або використанні громадян, виконують функцію предмета купівлі-продажу, вигідного вкладення фінансових заощаджень. З огляду на це, культурні цінності виступають предметом різних суспільних відносин, а контрабанда цих цінностей призводить до порушення їх функціонування. 
Отже, вищезазначене свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки контрабанди культурних цінностей та необхідності у зв’язку з цим проведення широкомасштабної, ефективної боротьби з нею як на державному, так і на міжнародному рівнях.
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
2. Дьомін Ю. Про необхідність вдосконалення законодавства щодо порядку переміщення через митний кордон України культурних цінностей / Ю. Дьомін, О. Кравченко // Вісник прокуратури. – 2001. – №7. – С. 30.
3. Кондратьєв Я.Ю. Контрабанда. Засоби попередження та протидії: навч. посібник / Я.Ю.Кондратьєв, В.В. Романюк. – К.: МІВВЦ, 2001. – 116 с.
4. Марко В.І. Поняття і суспільна небезпечність контрабанди історичних та культурних цінностей / В.І. Марко  // Митна справа. – 2010. – №1(67). – С. 45-49.
5. Марко В.І. Соціальна обумовленість кримінально-правової заборони контрабанди історичних і культурних цінностей / В.І. Марко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 3. – С. 1-11. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
September
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція