... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №6
Одним з важливих напрямків діяльності держави та її органів у житті суспільства є виконання завдань по захисту прав і свобод людини і громадянина, охороні прав і законних інтересів державних та недержавних організацій, об’єднань громадян, боротьбі зі злочинами та іншими правопорушеннями. Про це говориться в ст. З, п. 1, 14 ст. 92, п. 1, 2 ст. 116 Конституції України. Так, у ч. 2 ст. З Конституції України закріплено: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Чинне законодавство чітко не закріплює поняття правоохоронної діяльності. Цей термін і поняття, що позначається ним, уведені в юридичний обіг на початку 60-х років. Тому щодо нього йдуть активні суперечки, висловлюються різні думки про те, які органи слід вважати правоохоронними.
Відтак, не існує єдиного погляду на сутність правоохоронної діяльності, а отже, і на її структуру. На нашу думку, доцільним є з’ясування сутності правоохоронної діяльності через застосування діяльнісного підходу, адже виходячи зі змісту принципу діяльності, дослідження динамічних аспектів соціальних явищ повинно пов’язуватись з фактом існування людської діяльності [2].
Діяльнісний підхід при дослідженні того чи іншого явища можна розуміти як гармонійну сукупність установок, прийомів, ансамбль методів, серед яких метод діяльності вважається провідним, а інші стосовно нього виконують обслуговуючу роль. Цей підхід дозволяє сконцентрувати увагу дослідника не тільки на проблемі власне діяльності, а й на інших явищах, у співвідношенні або взаємодії з якими знаходиться діяльність [2].
Так, наприклад, дослідження держави, її окремих форм пов’язуються з її функціонуванням, розвитком, режимом здійснення влади, де здійснення людської діяльності є першоосновою всякого динамізму. Правоохоронна діяльність, будучі однією з форм діяльності держави має розумітися не лише як здійснення певного впливу на суспільні відносини з боку компетентних органів з метою протидії порушенням права, але й як один із способів реалізації динамічної функції права в цілому, що характеризується предметною цілеспрямованістю цього виду діяльності. 
При застосуванні діяльнісного підходу ми вбачаємо за доречне звернутися до положень стосовно структури діяльності, розроблених вченими-психологами. Тут можна спостерігати певну багатоманітність поглядів, але загальним є визначення структури діяльності через застосування суб’єктного плану.
І, хоча, при аналізі через суб’єктний план в різних працях спостерігаються певні розбіжності, є можливим виокремлення спільного ряду структурних елементів діяльності. Такими елементами є: мотив, ціль, планування діяльності, переробка поточної інформації, оперативний образ (та концептуальна модель), прийняття рішень, дії, перевірка результатів, корекції дій [3].
Спробуємо визначити структуру правоохоронної діяльності на основі зазначених вище положень.
Мотив правоохоронної діяльності.
Мотив (лат. emovere – штовхач) – це внутрішня, стійка психологічна причина поведінки чи вчинку людини, те, що спонукає людину до роботи і надає своїй діяльності осмисленість. Тобто, мотивом є ніщо інше, як те, що спонукає досягти чи уникнути поставленої мети, здійснити певну діяльність чи утриматися від неї. Отже, можна стверджувати, що мотив є тим елементом діяльності, що виходить безпосередньо з психологічних особливостей тієї чи іншої особистості й може бути суто індивідуальним. Так, І.В. Платонов виділяє 10 груп мотивів до здійснення правоохоронної діяльності, де основним провідним мотивом вважається соціально значущий мотив [4].
Цілі правоохоронної діяльності.
Правоохоронна діяльність має складні і багатогранні цілі, завдання і функції, що дозволяє класифікувати її залежно від цілей та завдань, що перед нею поставлені, на ряд відносно укрупнених груп, утворень, напрямків. Це, наприклад, боротьба зі злочинністю в цілому, з організованою злочинністю, з економічною злочинністю, оперативно-розшукова діяльність, слідча діяльність, боротьба з порушеннями правил дорожнього руху, боротьба з адміністративними правопорушеннями, діяльність з профілактики правопорушень, зміцнення громадського порядку тощо. Кожен з них має важливе значення і певною мірою відносно самостійний характер.
Характер правоохоронної діяльності через багатоманітність і особливості цілей, завдань і функцій обумовлює активні дії не тільки спеціалізованих органів і служб, а й багатьох інших державних органів (не тільки правоохоронного характеру), що здійснюють різні державні функції – економічні, соціально-культурні, екологічні, фінансові, в галузі охорони здоров'я, а також митні, податкові та ряд інших. Не може бути державного органу, який би не був зацікавлений у якісній правоохоронної діяльності та не сприяв їй, навіть якщо його компетенція, на перший погляд, далека від цього.
Планування правоохоронної діяльності.
Перш ніж виконати яку-небудь дію, будь-яка людина спочатку думкою складає її проект (модель) дій. Коли дії нескладні та звичні й не передбачається складна узгоджена спільна діяльність людей, цей процес не вимагає документального оформлення.
План для того і складається, щоб виконавці діяли у певному порядку, тобто узгоджено і послідовно. Усякий план має охоплювати чотири основні питання: що робити? кому робити? коли робити? як робити?
Наочним прикладом планування правоохоронної діяльності є кримінологічне планування. Кримінологічне планування охоплює процес підготовки, складання і затвердження планів попередження злочинів. План – це окреслена система заходів, що передбачає їх певний порядок, послідовність і строки виконання, а також відповідальних виконавців.
     Процес планування складається з п'яти основних етапів:
- організаційно-підготовчого;
- інформаційно-аналітичного;
- безпосередньої розробки плану;
- організація виконання плану;
- оцінювання попереджувальної діяльності й висновки.
Обробка поточної інформації.
Важливим елементом структури правоохоронної діяльності, а особливо і структури управління правоохоронною діяльністю є обробка поточної інформації при здійсненні тих чи інших дій або прийнятті тих чи інших рішень. Психологічним поясненням цього є те, що індивід постійно заглиблений в інформаційне середовище, і увесь час у нього накопичується, видозмінюється й удосконалюється базова інформація, яку має індивід незалежно від даного процесу прийняття рішення. Вона поповнюється й у зв’язку з реалізацією прийнятих ним рішень, оцінкою отриманих результатів.
Оперативний образ.
При дослідженні структури елементів правоохоронної діяльності, слід звернути увагу на те, що вона, як і будь-яка інша діяльність має певну модель, тобто певні завдання, механізми та інші компоненти, що дають змогу представити її в свідомості людини як сукупність окремих образів та сформувати загальні уявлення та понятійну основу про діяльність.
Різні оперативні образи об’єднуються в концептуальну модель, як поняття більш ширше по відношенню до них, адже при здійсненні правоохоронної діяльності можливі різні варіанти її здійснення.
Прийняття рішень, дії, перевірка результатів, корекції дій.
На нашу думку перелічені елементи є похідними і стосуються безпосереднього здійснення правоохоронної діяльності та функціонують відповідно до її основних структурних компонентів. Так, проаналізувавши наведені вище твердження, можна прийти до висновку, що ключовим елементом структури правоохоронної діяльності є концептуальна модель, на формування якої впливають всі перелічені вище елементи. На основі цілі в суб’єкта управління формується мотив, що формує певний оперативний образ діяльності. На основі цього здійснюється обробка оперативної інформації та здійснюється її планування, у зв’язку з чим приймається певне управлінське рішення, що закріплює її концептуальну модель. При чому, концептуальна модель обов’язково має відповідати цілям. Що стосується здійснення правоохоронної діяльності, то його схема є похідної від схеми управління. Так, обробка оперативної інформації та прийняття рішень  має здійснюватись відповідно до концептуальної моделі (при чому оперативні образи мають чітко відповідати цілям правоохоронної діяльності). На основі цього, керуючись власними мотивами, суб’єкт вчиняє дії, закладені в концептуальну модель (вони обов’язково мають здійснюватись у межах законодавства) та досягає певного результату, що має бути перевірений та врахований у подальшому плануванні правоохоронної діяльності, відповідно до чого має відбутися корекція дій суб’єкта здійснення правоохоронної діяльності.
Запропонована схема дає можливість найбільш повно проаналізувати правоохоронну діяльність, визначити проблемні питання та в подальшому надати пропозиції по їх вирішенню.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України  від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради, 1996. – №30. – ст. 48.
2. Гусарєв С. Діяльнісний підхід у структурі методології сучасного правознавства / С.Гусарєв // Право України. - № 8. – 2011 рік. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.info-pressa.com/article-1199.html
3. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологи / Б.Ф. Ломов. – М., 1984. – 445 с.
4. Платонов І.В. Динаміка психологічної готовності майбутніх офіцерів внутрішніх військ до правоохоронної діяльності: автореф. дис... канд. психол. наук: 20.02.02 / І.В. Платонов. – Хмельницький, 2001. – 17 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція