... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №6
Суспільні відносини щодо здійснення правосуддя охороняються нормами різних галузей права. За правопорушення, що посягають на інтереси правосуддя, передбачено такі види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільна. 
Російські вчені зазначають, що всі правові норми, що охороняють інтереси правосуддя, можна поділити на п’ять груп: 1) норми дисциплінарної відповідальності; 2) цивільно-правові норми, 3) процесуальні норми конституційного, арбітражного, цивільного, адміністративного і кримінального судочинства; 4) адміністративно-правові норми; 5) кримінально-правові норми [1, с. 19; 2, с.52].
При регламентації правової охорони відносин щодо здійснення правосуддя можуть виникати проблеми при розмежуванні складів злочинів і адміністративних правопорушень за окремі діяння, що посягають на встановлений порядок судочинства та виконання судових рішень.
Так, у ст. 185-11 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за таке діяння, як розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист [3]. 
Зазначимо, що в ст. 381 КК України передбачено кримінальну відповідальність за розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, спеціальними суб’єктами – службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв’язку з її службовим становищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії спричинили шкоду здоров’ю особи, взятої під захист (ч. 1 ст. 381 КК України). У ч. 2 ст. 381 КК України передбачено кримінальну відповідальність за ті самі дії, якщо вони спричинили смерть особи, взятої під захист, або інші тяжкі наслідки [4].
Отже, розмежовуючи названі вище норми КК України та КпАП України, слід зазначити, що за ст. 185-11 КпАП України адміністративна відповідальність настає у разі, якщо розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист здійснено загальним суб’єктом – будь-якою особою, в тому числі і службовою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв’язку з її службовим становищем, а так само особою, взятою під захист, - за відсутності суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди здоров’ю особи, взятої під захист, смерті особи, взятої під захист, або інших тяжких наслідків. 
За ст. 381 КК України кримінальна відповідальність настає за сукупності таких умов - у разі, якщо розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист: 1)здійснено спеціальними суб’єктами - службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв’язку з її службовим становищем, а так само особою, взятою під захист; 2) якщо розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист спричинило суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення шкоди здоров’ю особи, взятої під захист (ч. 1 ст. 381 КК України); смерті особи, взятої під захист, або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 381 КК України). За відсутності зазначених умов в сукупності розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист повинно тягнути адміністративну відповідальність.
У ст. 187 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду. Зокрема, відповідальність передбачено за порушення правил адміністративного нагляду у різних формах, зокрема, передбачено: «Порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме:
1) неявка за викликом органу внутрішніх справ у вказаний термін і ненадання усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;
2) неповідомлення працівників органу внутрішніх справ, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району (міста) у службових справах;
3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;
4) порушення заборони перебування у визначених місцях району (міста);
5) нереєстрація в органі внутрішніх справ (ч. 1 ст. 187 КпАП України).
У ст. 395 КК України передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду у таких формах: самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, у разі звільнення з місць позбавлення волі. Виникає запитання: як положення, що міститься в диспозиції ст. 395 КК України, а саме – «самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду», - співвідноситься за змістом з положенням, що визначено в п. 2 ч. 1 ст. 187 КпАП України – «неповідомлення працівників органу внутрішніх справ, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання»? У диспозиції ст. 395 КК України щодо зазначеного вище діяння міститься вказівка на таку обов’язкову суб’єктивну ознаку розглядуваного складу злочину, як мета - ухилення від адміністративного нагляду. Аналогічна ознака відсутня у відповідному складі адміністративного правопорушення. 
У ст. 188 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за незаконну передачу заборонених предметів особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань. Зокрема, в ч. 1 ст. 188 передбачено: «Прихована від огляду передача або спроба передачі будь-яким способом особам, яких тримають у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань, алкогольних напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так само інших заборонених для передачі предметів».
У КК України передбачена відповідальність за аналогічні діяння, однак предметом у даному випадку є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, передбачено в ст.307 КК України, - «збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі» (ч. 2 ст. 307 КК України). А.А. Музика зазначає, що за родовим об’єктом розглядуваний склад злочину належить до групи злочинів, що посягають на правосуддя [5, с.94]. Водночас законодавець помістив розглядуваний склад злочину у розділ ХIII Особливої частини КК України «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення». Слід зазначити, що питання про родовий об’єкт розглядуваного складу злочину є дискусійним і потребує наступних досліджень.
У КпАП України виділена стаття – 185-4 «Перешкоджання явці до суду народного, засідателя, присяжного»: «Перешкоджання посадовою особою під будь-яким приводом явці до суду народного засідателя, присяжного для виконання покладених на них обов’язків». Виникає запитання: чи не є це однією з форм втручання в діяльність судових органів, що передбачена у ст. 376 КК України? Зокрема, в диспозиції ст. 376 КК України зазначено: «Втручання у будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкоджання виконанню ним службових обов’язків». Адже відповідно до п. 23 ч.1 ст. 3 КПК України поняттям «суддя» охоплюється присяжний. Поняття «народний засідатель» взагалі відсутнє в кримінальному процесуальному законодавстві України. Чи можливо у ст. 376 КК України йдеться лише про професійного суддю? Сама назва статті видається не зовсім точною «Втручання в діяльність судових органів [курсив мій. – Л.П.]». Хоча в диспозиції статті вжито лише термін «суддя», і не вжито терміни «присяжний», «народний засідатель». Однак у КК України є ще стаття 377 «Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного». Тут законодавець називає як потерпілих від злочину, окрім судді, також народного засідателя, присяжного. Якщо виходити з логіки законодавця, застосовуючи системне тлумачення, можна зробити висновок, що ст. 376 КК України йдеться лише про професійного суддю. 
У КПК України використовуються терміни «професійний суддя» (ст. 31 КПК) або судді, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя (п. 23 ч. 1 ст. 3 КПК України). Крім того, відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 3 КПК України в КПК України термін «суддя» включає і поняття «присяжний».
У даному випадку термінологія, вжита у розглядуваних нормах Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, потребує уточнення і уніфікації. 
 
Список використаних джерел:
1. Кулешов Ю.И. Преступления против правосудия: проблемы теории, законотворчества и правоприменения: дисс. ... доктора юрид. наук: 12.00.08 / Ю.И. Кулешов. – Владивосток, 2007. – 490 с.
2. Громов Н.А. Санкции в уголовно-процессуальном праве России / Н.А. Громов, С.А.Полунин. – М.: Издательство «Городец», 1998. – 152 с.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст.1122.
4. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
5. Музика А. Об’єкт злочинів, пов’язаних з наркоманією / А. Музика // Право України. – 1997. – №12. – С. 90-95. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
August
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція