... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №2
У правовій доктрині адміністративне затримання особи є одним із найпоширеніших заходів адміністративного примусу, що належить до групи заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це пояснюється, з однієї сторони, доцільністю та практичною спрямованістю такого заходу адміністративного примусу, з іншої – широтою правових приводів його застосування. У той же час неоднозначність порядку застосування адміністративного затримання, а саме: приводів та підстав застосування, строків та порядку їх відрахування, призводить до порушення порядку застосування адміністративного затримання, наслідком чого є порушення прав і свобод громадян. Адміністративне затримання як захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення полягає в примусовому короткочасному обмеженні волі, дій і пересування особи, яка підозрюється у вчиненні адміністративного проступку. На відміну від доставлення, адміністративне затримання може застосовуватися міліцією не за будь-яке адміністративне правопорушення, а лише за деякі з них, перераховані в ст. 262 КУпАП, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України [2]. Перелік цих правопорушень можна визначити як підстави для застосування адміністративного затримання. На нашу думку, наведена норма закону не відповідає потребам практики припинення адміністративних проступків, міліція має право застосовувати адміністративне затримання в усіх випадках, коли на неї покладається складення протоколів про ці проступки (ст. 255 КУпАП).
Оскільки існує загальний строк адміністративного затримання, що у відповідності до ч. 1 ст. 263 не може тривати більше трьох годин, існують певні процесуальні проблеми щодо визначення моменту початку строку адміністративного затримання. У науковій літературі неодноразово зверталась увага на необхідність його визначення. Так, А.Т. Комзюк зазначає, що закон не встановлює порядок обчислення строку адміністративного затримання у випадках, коли особа спочатку доставляється в штаб громадського формування з охорони громадського порядку чи в інше приміщення, а вже потім – у міліцію [3]. Він підтримує висловлену авторами Науково-практичного коментаря до Кодексу України про адміністративні правопорушення під редакцією А.С. Васильєва думку про те, що моментом затримання в цих випадках необхідно вважати перше доставлення [4]. Однак Закон України «Про міліцію» (п. 5 ст. 11) не дає переліку адміністративних правопорушень, при вчиненні яких осіб може бути затримано, крім цього передбачається затримання з метою розгляду справи по суті [4]. Ця норма не співпадає з правилами ст. 262 КУпАП, хоча її зміст більше відповідає потребам практичної діяльності міліції з охорони правопорядку. 
Особливий порядок обчислення строку адміністративного затримання встановлено щодо іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України. У відповідності до ч. 4 ст. 263 КУпАП таких осіб може бути затримано до розгляду справи суддею або посадовою особою органу Державної прикордонної служби України. Однак ця норма не узгоджується з іншими нормами КУпАП, що встановлюють підстави та порядок адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства. Так, ч.1 статті 203 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України. Компетенцією щодо складення протоколу про зазначені адміністративні правопорушення, відповідно до п.1 ч.2 ст. 255 КУпАП, та щодо застосування адміністративного затримання, відповідно до п.1 ч.2 ст.262 КУпАП, наділені посадові особи органів внутрішніх справ. Таким чином, останнє речення ч. 4 ст. 263 КУпАП доцільно викласти в такій редакції: «Іноземців та осіб без громадянства, які порушили правила перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, може бути затримано до розгляду справи суддею або посадовою особою органу внутрішніх справ чи Державної прикордонної служби».
Відповідно, до вищесказаного адміністративне затримання особи повинно  бути чітко визначено в КУпАП і залежати, по-перше, від ступеня суспільної шкідливості адміністративного правопорушення та виду адміністративного стягнення за його вчинення; по-друге, від процесуальної доцільності провадження у справі про адміністративне правопорушення. При цьому повинні чітко визначатись на законодавчому рівні підстави та процедури його встановлення.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення (науково-практичний коментар) Під заг. ред. А.С. Васильєва. – Х.:Одіссей, 2000. – 1008 с.
4. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 №565-XII / Відомості Верховної Ради УРСР від 22.01.1991. – 1991 р., № 4, стор. 95, стаття 20
5. Комзюк А.Т. Законність застосування міліцією доставлення і адміністративного затримання правопорушників / А.Т. Комзюк // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод і обов’язків: Науковий збірник. – Х.: Українська академія управління при Президентові України (Харківський філіал), 2000. – С. 151-156. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
September
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція