... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №5
Якісним показником кримінальної процесуальної форми є те, на скільки швидко та, водночас, ефективно вона здатна виконувати завдання кримінального провадження [1, с. 71]. У значній мірі досягти цих вимог можливо через впровадження фіксування кримінального процесу за допомогою технічних засобів. Хоча з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) [2] були зроблені прогресивні кроки у цьому напрямку, але й з'явились нові проблеми, які потребують вирішення.
У чинному КПК фіксуванню кримінального провадження присвячена окрема глава. Відповідно до ст. 103 процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання. 
У ст. 104 КПК зазначається, що у протоколі фіксуються хід і результати процесуальних дій, при цьому не уточняється яких саме. Аналіз норм КПК дає підстави вважати, що протокол є основним засобом фіксування лише під час провадження досудового розслідування. Як правило, у протоколі фіксуються хід та результатами слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, але й тут є виключення. 
Так, відповідно до ст. 232 Кодексу хід і результати слідчої (розшукової) дії, проведеної у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеофіксації, а за результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв’язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. 
Якщо на стадії досудового розслідування за допомогою технічних засобів фіксується допит, то текст показань може не вноситися до протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. 
Як бачимо, за новим КПК суть протоколу може зводитись лише до носія інформації про умови і методи проведення процесуальної дії, який не містить відомостей, що можуть бути використані у доказуванні.
Основною формою фіксування кримінального процесу під час судового провадження є журнал судового засідання, у якому, як слідує з ч. 1 ст. 108 КПК, фіксується лише технічна інформація і не відображається зміст процесуальних дій. Відповідно цей документ не являється джерелом доказів, а такої якості набуває носій інформації, на якому за допомогою технічних зафіксовано процесуальні дії. Останні ж згідно зі ст. 99 КПК визначаються як документи, які законодавець відносить до джерел доказів.
Фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів є обов'язковим в суді під час судового провадження, окрім випадків передбачених законом (ч. 4 ст. 107 КПК). Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними (ч. 6 ст. 107 КПК). Офіційним записом же судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК (ч. 5 ст. 27 КПК). 
Під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, за клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів є обов'язковим (ч.1 ст. 107 КПК).
Таким чином, аудіо- чи відеозапис допиту може стати єдиним матеріальним об'єктом, який міститиме відомості, надані підозрюваним, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин, що мають значення для кримінального провадження. Запис же судового засідання фактично являється таким об'єктом і лише на основі зафіксованих на ньому відомостей суд приймає свої рішення, учасники судового провадження користуються ними для досягнення своїх законних інтересів, а вищестоящий суд – для перевірки правильності рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Безумовно, застосування технічних засобів фіксування в кримінально-процесуальному доказуванні сприяє об'єктивізації і оптимізації доказування. Завдяки застосуванню технічних засобів процес доказування стає “прозорим, наглядним, а його результати – переконливішими”, посилюється надійність і достовірність доказів, економиться час та мінімізуються сили на їх закріплення. Але на ряду з цим існують й недоліки, адже фіксування процесуальних дій за допомогою технічних засобів: 
1) ускладнює подальшу роботу з доказами, зафіксованими на технічний носій інформації;
2) потребує суворого дотримання почерговості діалогу і послідовності поведінки учасників процесуальної дії для отримання якісного технічного запису, що в свою чергу може негативно впливати на тактику проведення процесуальної дії;
3) вимагає створення особливих умов для довгострокового зберігання матеріалів технічного запису та вжиття спеціальних заходів попередження від випадкових пошкоджень;
4) утрудняє ідентифікацію людини за голосом й мовою, що зафіксовані за допомогою технічних засобів, у разі виникнення сумнівів чи оскарженні їх приналежності, що виражаються у необхідності експертного дослідження.
Саме у цьому контексті варто розглянути встановлений новим КПК порядок фіксування кримінального провадження.
Хоча у новому кримінальному провадженні закладена засада безпосередності дослідження судом показань, речей і документів, але останньому та й іншим учасникам провадження все ж доводиться досліджувати докази, які не були предметом їх безпосереднього сприйняття, зокрема при:
 відкритті прокурором або слідчим за його дорученням матеріалів досудового розслідування іншій сторонам кримінального провадження;
 здійсненні прокурором процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманні обвинувачення;
 з'ясуванні достовірності показань свідка;
 перевірці законності та обґрунтованості судового рішення.
Якщо в матеріалах досудового розслідування докази відображені в основному за допомогою письмових знаків (виключенням можуть бути лиш докази, здобуті під час допиту), то ті, які досліджувались в судовому засіданні, зафіксовані лише на носієві звукозапису. Щоб ознайомитись з останніми необхідно прослухати увесь запис, тобто витратити стільки ж часу, скільки продовжувалось судове засідання. Така ж проблема постає і у випадках необхідності пошуку чи аналізу потрібного фрагмента запису. А коли судовий розгляд одного кримінального провадження буде здійснюватись на протязі декількох тижнів, а то й місяців? Зрозуміло, що може накопичитись надзвичайно великий об'єм записів, на опрацювання яких ні судді, ні сторонам процесу просто не вистачить часу. 
Зазначена обставина також буде негативно впливати на підготовку учасників судового провадження до судових дебатів та на винесення судом вироку, адже як у першому, так і в другому випадках суб'єкти кримінального провадження будуть оперувати лише тими доказами, які фактично утримуються в їх пам'яті, і це при тому, що суддя, прокурор та адвокат зазвичай одночасно беруть участь в кількох кримінальних провадженнях.
На наш погляд, вирішення зазначених проблем може полягати у запровадженні обов'язкового стенографування процесуальних дій. Це значно полегшить оперування доказами, так як в учасників кримінального провадження з'являється реальна можливість у будь-який момент без допомоги технічних засобів ознайомитись із змістом процесуальної дії. 
Для оптимізації процесу стенографування пропонується використовувати комп’ютерні системи розпізнання мовлення для перетворення звуку в текст.
З розвитком комп'ютерних технологій в США почали застосовувати метод, оснований на надиктовці через спеціальний пристрій “stenomask” (стенографічна маска), який дозволяє професійно підготовленому судовому репортеру записувати на диктофон весь хід судового засідання (зі швидкістю до 300 знаків на хвилину), повторюючи за кожним учасником судового процесу змістовну частину його виступу, а також ідентифікуючи кожного учасника. На сьогодні поєднання цього методу з комп'ютерними системами перетворення мови на текст дозволяє з вірогідністю до 95 % в автоматичному режимі отримувати текстові звіти [3, с. 84]. Систему стенографування при такій надійності розпізнання мовлення у науковій літературі відносять до автоматичної. Її недоліком є те, що вона розпізнає мовлення тільки одного диктора.
Розрізняють також автоматизовані системи стенографування, надійність яких 80 % і вище, при цьому може розпізнаватись мовлення кількох дикторів. Оператор повинен буде виправляти не більше, як кожне п'яте слово в тексті, що можна робити під час прослуховування звукової доріжки в процесі її відтворення [4, с. 73]. Досить високі результати показали розроблені експериментальні системи автоматизованого стенографування українського мовлення, які до цього ж характеризуються невимогливістю до апаратного забезпечення, не потребують адміністрування і значних витрат на впровадження, прості у користуванні [4, 5].
У КПК не передбачено можливості подання вимоги про розшифрування фонограми процесуальної дії. Не передбачає закон й обов’язкового відтворення технічного запису і це цілком зрозуміло, адже для цього потрібно стільки ж часу, скільки тривала процесуальна дія. За наявності ж стенограми учасники процесуальної дії мали б змогу засвідчити правильність її змісту, тим самим у них не виникало б сумнівів у відповідності технічного запису. За таких обставин втратила б актуальність одна з підстав для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а саме відсутність технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, оскільки ця інформація містилася б у стенограмі.
Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки: 1) обов'язкове технічне фіксування кримінального провадження є позитивним явищем, що сприяє його об'єктивізації та оптимізації; 2) встановлений у новому КПК порядок фіксування кримінального провадження, за якого технічний запис стає єдиним матеріальним носієм, на якому зафіксовані відомості, що можуть бути використані у доказуванні, не здатний виступати ефективною гарантією правосуддя; 3) удосконалення процесуальної форми фіксування кримінального провадження вбачається у запровадженні обов’язкового стенографування технічного запису процесуальних дій.
 
Список використаних джерел:
1. Карабут Л.В. Форма і формалізм у кримінально-процесуальній діяльності. / Л.В. Карабут // Вісник прокуратури. – 2011. – № 10. – С. 69-76.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012: редакція від 15.08.2012 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
3. Богданов Л.Технічна фіксація судових процесів : системний підхід до розвитку комп’ютерних технологій та інформаційних ресурсів. / Л. Богданов, О. Рудницький // Юридичний журнал. – 2002. – №2. – С. 84-85.
4. Пилипенко В.В. Експериментальна система автоматизованого стенографування українського мовлення / В.В. Пилипенко , В.В. Робейко // Обробка сигналів і зображень та розпізнання образів : Дев'ята Всеукраїнська міжнародна конференція. – К., 2008. – С. 73-76.
5. Кривонос Ю.Г. Автоматизированная система стенографирования / Ю.Г. Кривонос, Ю.В.Крак, О.В. Бармак, О.С. Загваздін // Штучний інтелект. – 2009. – №3. – С. 228-233. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
September
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція