... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №3
Декілька норм чинного Цивільного кодексу України, присвячених врегулюванню кредитних відносин, що виникають на підставі об’єктивно необхідного, універсального кредитного договору, що опосередковує ефективне впорядкування та раціональне функціонування економічних відносин, змушують акцентувати увагу на необхідності деталізації та вдосконалення правового регулювання кредитування. Перш за все, привертає увагу відсутність системного підходу в розміщенні самих глав, пов’язаних із договорами в кредитній сфері. Наприклад, не зважаючи на спорідненість відносин, опосередковуваних договорами позики, кредиту та факторингу, норми щодо них роз’єднані положеннями про банківський рахунок, які логічніше мали б передувати безпосередньо нормам про розрахунки. Прикрим є також те, що дискусійний характер багатьох питань, пов’язаних із правовою сутністю кредиту, завадив законодавцю запропонувати більш визначене та змістовне поняття кредитного договору. 
Чинний Господарський кодекс України відтворив основні правові засади здійснення кредитної діяльності, в тому числі, шляхом укладення кредитних договорів. Жодних новел у цій сфері цим нормативним актом не запроваджено, також не виправлено й недоліків правового регулювання кредитних відносин чинним національним законодавством. 
Відсутність єдиних підходів в економічній науці щодо визначення кола соціально-економічних явищ, які необхідно відносити до кредиту, обумовлює розбіжності у трактуванні юристами не лише ознак правовідносин (зобов’язань), які слід вважати кредитними, але й у визначенні меж самого поняття кредитного договору [1, с. 25-26].
В юридичній літературі за останні роки не приділялося достатньої уваги розробці теоретичних положень правового регулювання кредитних відносин, їх структурних особливостей, розмежування окремих видів і форм кредитування і співвідношення їх між собою, що не відповідає їх ролі в сучасний період [2, c. 34].
Латинське «credo» означає «довіра», «credere» – вірити, «creditum» – ввірене. Терміни «кредит», «кредитування» є широковживаними. При спробі з’ясувати, що під ними слід розуміти, можна отримати безліч подібних, але відмінних по суті тлумачень [3, c. 48].
У національному законодавстві тлумачення понять кредиту, кредитування, кредитної діяльності, кредитної операції, кредитного договору, кредитних відносин, кредитних коштів неоднозначні і відмінності між цими категоріями часто нівелюються. 
У чинному Цивільному кодексі України вживається термін кредит, а саме стаття 1054 пропонує визначення кредитного договору; стаття 1057 визначає суть комерційного кредиту, поняття кредиту застосовується також і в деяких інших нормах (наприклад, статті 694, 695 щодо продажу в кредит). Чинний Господарський кодекс України оперує майже усім діапазоном виділених понять, до того ж вживаючи як синонім кредиту ще й терміни «позичка» та «позика». Загалом зміст статей 345-349 цього нормативного акту відтворює окремі норми Положення про кредитування [4].
Як правило, під кредитом в законодавстві мається на увазі грошова сума: «позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування», «кошти, що передаються у позику» [5].
Більш точним видається називати кошти, що передаються в кредит, – кредитними коштами, але не самим кредитом. Іноді кредит характеризують як правовідносини. 
Не пропонуючи іншого тлумачення цього поняття, законодавство містить й інше його застосування. Наприклад, стаття 694 Цивільного кодексу України «Продаж товару в кредит» очевидно виходить з іншого розуміння суті даного явища. 
Тлумачення суті кредиту лише як суми коштів є невиправдано спрощеним підходом. Гроші – це лише об’єкт матеріального світу, який найбільш придатний для оперування ним в процесі кредитування, але вони не є самим кредитом. А відносини – це власне зв’язок, який виникає внаслідок вчинення кредиту чи обіцянки зробити це, тобто вияву довіри. 
Кредит – це дія (сукупність дій) чи бездіяльність, а не річ (гроші) чи відносини.
 
Список використаних джерел:
1. Біленчук П.Д. Банківське право: українське та європейське: навчальний посібник / [П.Д. Біленчук, О.Г. Диннік, І.О. Лютий, О.В. Скороход; За ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 1999. – 400 с.
2. Процьків Н.М. Правове регулювання розірвання цивільно-правових договорів за цивільним законодавством України: автор. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. / Н.М. Процьків. – К., 2003. – 19 с.
3. Флейшиц Е.А. Расчётные и кредитные правоотношения / Е.А. Флейшиц. – М.: Юриздат, 1956. – 276 с. 
4. Про затвердження Положення про кредитування Національним банком України Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: постанова Правління Національного банку України від 18.05.2013 р. №95. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0543-13/.
5. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001р. №2664-14. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2664-14. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
August
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція