... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №3
У доповіді з’ясовано проблеми визначення розміру допомог за правом соціального забезпечення. Зокрема обґрунтовано необхідність забезпечення ними рівня життя не нижче прожиткового мінімуму, проаналізовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про соціальний захист.
У ст. 46 Конституції України проголошується, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними [1]. Виходячи з цього, соціальний захист передбачає певний рівень матеріальної забезпеченості. Аналізуючи дане питання з позицій економіки, соціальний захист – це правила перерозподілу суспільного багатства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особливої підтримки з боку суспільства від багатих до бідних, від здорових  Таким чином, соціальний захист передбачає як пасивні, так і активні засоби підтримки доходів. Пасивними заходами є соціальна допомога, активними – соціальне страхування (тобто забезпечення доходів на випадок втрати працездатності чи роботи), лікування і профілактика хвороб, сприяння здобуттю освіти й підвищенню кваліфікації.
Отже, кінцевою метою соціального захисту є надання кожному члену суспільства незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності. Соціальна допомога по суті є адресною, адже вона надається лише тим, хто її потребує. Адресні допомоги – це допомоги людям, які найбільше їх потребують, оскільки не мають засобів до існування. А. Нечай пише про це так: “Адресними є лише ті допомоги, що орієнтовані на осіб, які не мають достатніх власних джерел в сукупності на рівні прожиткового мінімуму” [2, с. 86-87]. Це означає, що адресними є допомоги, які надаються людині, рівень доходів якої нижчий за вартісну величину прожиткового мінімуму. Вчена невипадково пов’язує виникнення права на адресні соціальні допомоги із прожитковим мінімумом. Отже, прожитковий мінімум – це критерій, що визначає рівень життя кожної людини. Необхідність реформи соціального забезпечення, держава усвідомила давно. Однак тривалий період часу не наважувалася на рішучі кроки, а запровадження нею нових видів допомог чи введення додаткових соціальних платежів були радше імітацією реформи, аніж її реальним проведенням. Реформи потребувала уся система соціального забезпечення. І лише на зламі століть, після тривалого підготовчого періоду, були прийняті важливі для реформи нормативні акти нова редакція Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” [3] та Закону України “Про державну допомогу малозабезпеченим сім’ям”. З прийняттям цих актів розпочався відлік нової системи соціального забезпечення ринкового типу, що прийшла на зміну державній системі соціального захисту, основною метою якої є захист людини від соціальних ризиків, у тому числі і ризиків соціальних допомог [4, c.104].
Проаналізуємо динаміку зміни розміру виплат державної допомоги. Так, наприклад, якщо розмір допомоги при народженні дитини складав на першу дитину з грудня місяця 2012 року – 28830 грн., на другу дитину – 57660 грн., на третю – 115320 грн., то в 2013 році з січня місяця на першу дитину розмір допомоги складає – 29160 грн., на другу – 58320 грн., на третю – 116640 грн. Ми бачимо ,що держава підвищує розмір допомоги при народженні дитини. Так з грудня 2013 року на першу дитину допомога складатиме 30960 грн., на другу - 61920 грн., на третю - 123840 грн. [5]. Також можна помітити зміни і в інших сферах. Так, в Україні для осіб ,які втратили працездатність, з січня 2012 року сума прожиткового мінімуму становила 884 грн. Суми прожиткового мінімуму, особам, що втратили працездатність, на 2013 рік встановлено Законом України з 1 січня – 894 грн., а з 1 грудня – 949 грн. [6]. Таким чином, ми бачимо, що наша держава в деякій мірі піклується про громадян, але є і достатньо проблем в даному питанні, серед яких можна виділити наступні: надзвичайно стрімке зростання вартості послуг, які надають заклади охорони здоров'я, освіти, культури; неефективність бюджетного управління наявними фінансовими ресурсами як головними розпорядниками, так і окремими соціальними установами; недостатність коштів для фінансування заходів у сфері соціального захисту населення [7]. З метою вирішення розглянутих проблем, розроблена Загальнодержавна програма подолання та запобігання бідності на 2010-2015 роки, яка передбачає запровадження системи раннього виявлення осіб та сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; надання пільги в обсязі, достатньому для забезпечення нормальної життєдіяльності особи (сім’ї); покращення демографічної ситуації, забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок в українському суспільстві [8]. 
Слід зробити висновок, що система соціального захисту в Україні передбачає, насамперед, необхідність забезпечення соціально гарантованого мінімуму задоволення потреб, створення належних умов для життя тих, хто цього потребує, і паралельно з тим створення передумов, аби скоротити кількість тих, хто потребує допомогу. Це можливо шляхом підвищення рівня соціально-медичного забезпечення, освітнього рівня, покращення законодавчої бази. Але аби ефективно діяла система соціального захисту населення має бути на належному рівні теоретико-методологічне обґрунтування.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України – 1996. 
2. Нечай А. Вдосконалення правового забезпечення соціальної допомоги в Україні / А.Нечай // Право України. – 2000. – № 12. – С. 86-89.
3. Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 р. № 2811-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 5. – Ст. 21.
4. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. – К.: Центр громадської експертизи, 2010. – 104 с.
5. Про Державний бюджет України на 2013 рік: Закон України від 06.12.2012 р. № 5515-VI // Голос України від 26.07.2013. – № 137.
6. Про схвалення проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік”: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 №662 // Урядовий кур’єр від 17.09.2013. – № 168.
7. Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 // Офіційний вісник України від 11.01.2002. – 2001. – № 52, стор. 94, стаття 2365.
8. Про затвердження Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. №1057 // Урядовий кур’єр від 02.11.2011. – № 203. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
September
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція