... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №3
Прагнення України до інтеграції і гармонізації національного законодавства в галузі охорони права інтелектуальної власності із законодавством країн Європейського Союзу потребує розробки нових та значного вдосконалення існуючих практичних та теоретичних підходів у сфері охорони прав на торговельну марку в Україні та за межами нашої держави. Вдосконалення законодавства має проходити з дотриманням досить жорстких стандартів і умов, які висуває Європейський Союз.
Слід зазначити, що у зв’язку із комерціалізацією права інтелектуальної власності та активним розвитком ринкових відносин в Україні почастішали прояви недобросовісної конкуренції, пов’язані із незаконним використанням торговельних марок у сфері господарської діяльності. Причому ці діяння мають тенденцію до зростання з року в рік. Це є також одним із факторів, які вимагають перегляду на законодавчому рівні існуючих правових положень у сфері захисту прав на торговельну марку.
На національному рівні правова охорона відносин, що виникають у зв’язку з набуттям, здійсненням, припиненням та захистом майнових прав на торговельну марку, забезпечується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», а також підзаконними нормативно-правовими актами. 
Цивільний кодекс України дає визначення поняттю «торговельна марка», визначає перелік, строк чинності та дострокове припинення майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, а також регламентує право попереднього користувача на торговельну марку. Зокрема, в ч. 1 ст. 500 Цивільного кодексу зазначено: будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використовувала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою [1].
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» значну увагу приділяє умовам надання правової охорони та обставинам, які перешкоджають отриманню правової охорони на знак для товарів та послуг. Декілька розділів Закону присвячені порядку одержання свідоцтва на знаки для товарів та послуг, припинення його дії та визнання недійсним. Також зазначено перелік прав, що випливають із свідоцтва та можливість передачі майнових прав інтелектуальної власності. Стаття 25 Закону присвячена охороні прав на добре відомий знак. Зокрема, в ній зазначено, що охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно із ст. 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні [2].
  Слід зазначити, що у Цивільному кодексі Україні та Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» вживаються різні терміни для позначення одного і того ж поняття – «торговельна марка» та «знак для товарів та послуг». В науковому обігу та в практиці вживається термін «торговельна марка», оскільки Цивільний кодекс України, який оперує цим терміном прийнятий після вище зазначеного закону.
У випадку виникнення спірних питань, а зокрема розгляду справи господарським судом, вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав на знаки для товарів та послуг, регулюється Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» від 17.10.2012 року.
На міжнародному рівні правова охорона знаків для товарів та послуг здійснюється на підставі Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, Ніццької угоди про міжнародну класифікацію товарів та послуг, Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності та на підставі інших міжнародних договорів.
Законодавство України у сфері правової охорони торговельних марок потребує оновлення та вдосконалення. Зокрема, наявним прикладом недосконалості є вживання різних термінів – «торговельна марка» та «знак для товарів та послуг». Також існує проблема неврегульованості використання торговельних марок у мережі інтернет. Прагнення України приєднатися до Європейського Союзу потребує приведення національного законодавства у відповідність з міжнародними стандартами.
 
Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р., №435-ІV // Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003. – 2003 р., № 40, стаття 356.
2. Про охорону прав на знаки для товарів та послуг: Закон України від 15.12.1993 р., №3689-ХІІ // Відомості Верховної Ради України від 15.02.1994. – 1994 р., № 7, стаття 36.
3. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності: постанова Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v1107600-04. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
September
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція