... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №3
Однією з важливих складових людського буття є духовне життя індивіда. У зв'язку з цим цілком природно, що право, будучи соціальним феноменом, покликане надати належну охорону за допомогою свого особливого механізму регулювання суспільних відносин тим результатам творчості, що створюються людським генієм.
У даний час склався цілий комплекс міжнародно-правових угод універсального характеру, що стосуються інтелектуальної власності, а також система національно-правового регулювання результатів творчої діяльності.
Але сьогодні, на наш погляд, необхідно обрати кардинально інший підхід у сфері правової охорони результатів творчої діяльності, так як існуючий механізм багато в чому є неефективним. Сучасний світ характеризується цілою низкою інтеграційних процесів, що знаходять свій прояв у різних сферах політичного, соціально-економічного, культурного і, звичайно ж, правового життя. У нашому випадку, коли ми говоримо про ефективність правової охорони творчого генія людини, необхідно визнати, що ні універсальні міжнародні угоди, ні виключно національно-правове регулювання у сфері інтелектуальної власності не досягають зазначеної мети. Вихід бачиться в активізації такого елемента полісистемного комплексу правової охорони результатів творчості, як міжнародний регіональний правовий механізм.
Говорячи про сьогоднішній день, необхідно, як нам здається, зупинитися на досвіді Європейського Союзу у сфері правової охорони інтелектуальної власності, тим більше це актуально у зв’язку з тим, що Європейський Союз являє собою одну з найбільш успішно функціонуючих міжнародних регіональних організацій, володіючи значною специфікою як інституціонального плану, так і політико-правового характеру.
Як відомо, спочатку основною метою створення Європейського Співтовариства була необхідність у створенні єдиного інтракоммунітарного економічного простору, побудованого на принципах вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили, обмеження монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції, що проголошено в установчих документах Європейського Співтовариства. [1, с. 69]
Право інтелектуальної власності, будучи за своєю початковою природою територіально-обмеженим правом, існуючим в рамках лише однієї певної держави (на відміну, наприклад, від права власності на матеріальні об'єкти), з необхідністю увійшло в протиріччя з цілями і завданнями, що стоять перед Європейським Співтовариством, природним чином стримуючи досягнення головної мети ЄС – створення повномасштабно-функціонуючого єдиного інтракоммунітарного економічного ринку. Вихід з даної ситуації, при всій її складності і небажанні держав-членів ЄС поступитися хоча б частиною своїх правотворчих повноважень у сфері правової охорони інтелектуальної власності, був знайдений в розширенні «територіальної обмеженості» права інтелектуальної власності з території однієї конкретної держави до масштабів всього Європейського Союзу, що знайшло вираження, наприклад, у закріпленні так званого принципу «коммунітарного вичерпання прав на об'єкти інтелектуальної власності». Згідно з цим принципом, правовласник охоронюваного результату інтелектуальної діяльності в момент першої ініціації належного йому об'єкта в господарський обіг за допомогою продажу де-небудь на території ЄС втрачає своє право на контроль за подальшим поширенням зазначеного результату інтелектуальної власності в рамках всього Європейського Союзу. Таким чином, охоронюваний об'єкт інтелектуальної власності вільно циркулює в масштабах ЄС без яких би то не було обмежень .
Можна виділити дві форми інтеграційних правових процесів у сфері інтелектуальної власності в рамках Європейського Союзу. У рамках першої форми – гармонізації права – відбувається зближення національних законодавств країн-членів ЄС у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Така форма характерна, перш за все, для авторського права і суміжних прав. Гармонізація права в ЄС здійснюється за допомогою такого нормативно-правого акту, як директива. Директива має обов'язкову силу тільки для тієї держави, якій вона адресована і лише щодо того результату, до досягнення якого вона спрямована. Її відмінною рисою також є те, що форми і способи реалізації правових положень, закріплених у директиві, визначаються самою державою. Директиві, як правило, має кореспондувати акт національного законодавства, що імплементує її положення. У самій же директиві встановлюється певний строк для здійснення імплементації.
При другій формі – уніфікації права – відбувається введення єдиного інструменту правової охорони інтелектуальної власності, що діє на всій території ЄС, що не замінює, однак, національних інструментів правової охорони. Така форма більшою мірою характерна для сфери засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними продукції (робіт, послуг), права промислових зразків, правової охорони селекційних досягнень у сфері рослинництва. Уніфікація права в рамках ЄС здійснюється за допомогою прийняття такого нормативно-правового акту, як регламент. Головні властивості регламенту – загальне застосування в державах-учасницях, загальнообов’язковість в повному обсязі і пряму дію – зумовлюють значну ефективність його положень. Регламенти не потребують подальшої ратифікації державами-членами, імплементації в національне законодавство і не можуть бути змінені ніяким органом держави-члена.
Одним з найважливіших векторів розвитку права інтелектуальної власності в Європейському Союзі є його інтернаціоналізація. Це, зокрема, виражається в усе більшому впливі норм універсальних міжнародних угод, прийнятих під егідою міжнародних організацій, на право інтелектуальної власності ЄС. Одним із прикладів цього є приєднання Європейського співтовариства 30 травня 2005 в якості учасника до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, переглянутої в Женеві 19 березня 1991 р. [1, с. 76].
З іншого боку, спостерігається певне випередження розвитку правового регулювання інтелектуальної власності в ЄС у порівнянні з міжнародним універсальним та регіональними механізмами правової охорони інтелектуальної власності. Так, можна стверджувати, що механізм правової охорони інтелектуальної власності в ЄС є зараз більш модернізованим, що включає сфери охорони, які зараз не в достатній мірі врегульовані на міжнародному універсальному рівні в рамках ВОІВ. Виникає питання про відставання механізмів Світової організації інтелектуальної власності від регіональних ( європейської ) систем, що, природно, вимагає свого рішення.
У зв'язку з формуванням Спільного європейського економічного простору між Європейським Союзом і Україною доцільно укладення спеціальної угоди, що охоплює питання правової охорони інтелектуальної власності. У вказаній угоді слід закріпити положення про важливість забезпечення належного рівня ефективної охорони і забезпечення реалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності, а також підтвердити значимість зобов'язань, що випливають з цілого ряду міжнародних універсальних угод про охорону інтелектуальної власності як для країн-членів ЄС , так і для України.
Крім того , доцільно закріпити зобов'язання України щодо вдосконалення механізмів охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності з метою забезпечення рівня правової охорони, аналогічної рівню, існуючому в ЄС (включаючи і ефективні засоби забезпечення дотримання таких прав), за допомогою вдосконалення українського законодавства щодо правової охорони інтелектуальної власності, гармонізації та уніфікації українського законодавства до положень директив і регламентів ЄС в сфері інтелектуальної власності та приєднання України до цілого ряду універсальних міжнародних угод у цій сфері.
 
Список використаних джерел:
1. Охорона інтелектуальної власності в Україні: [монографія] / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчик. – К.: Форум, 2002. – 319 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція