... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №3
Стаття 368 Цивільного кодексу України (ЦКУ) дає визначення поняття спільної сумісної власності подружжя, вказуючи на те, що «майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом» [1].
У даному аспекті одним з важливих питань є проблема належності майна, яке використовується одним з подружжя у цивільному обороті, до спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, інститут спільної сумісної власності подружжя породжує низку питань, одним з найактуальніших серед яких є проблематика визначення прав подружжя на майно приватного підприємства як спільної сумісної власності подружжя. 
Це питання стало предметом розгляду Конституційного Суду України (КСУ) після звернення щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України (СКУ), яке зробило приватне підприємство (ПП) «ІКІО». У цій статті визначається, що об'єктом права загальної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, крім такого, що вилучене з цивільного обороту. Автор клопотання просив розтлумачити положення ст. 61 в аспекті того, чи є статутний капітал і майно ПП об'єктом права сумісної власності подружжя [2].
Згідно з роз'ясненням КСУ від 19 вересня 2012 року подружжя має рівні права на статутний капітал і майно приватного підприємства. «Положення ч. 1 ст. 61 СК України потрібно розуміти так, що статутний капітал і майно підприємства є об'єктом права загальної сумісної власності подружжя», – йдеться у рішенні Конституційного суду [3].
На думку суду, основою майнових відносин подружжя є положення, що майно, придбане подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві загальної сумісної власності, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.
Варто зазначити, що, згідно зі ст. 63 СК України, чоловік і дружина мають рівні права на майно загальної сумісної власності [2].
Слід зазначити, що в постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділу спільного майна подружжя» у п. 28 зазначається, що внесок до статутного капіталу господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У даному контексті мова йде саме про господарські товариства, проте з певних позицій постанову Пленуму ВСУ можна розглядати і стосовно юридичних осіб різних організаційно-правових форм [4].
При розгляді даного питання варто не залишити осторонь наукову доктрину. З.В.Ромовська зазначає, що згадана позиція ВСУ є спірною, адже жодна із указаних статей ЦК окремо й усі вони разом не дають достатньої підстави для такого висновку; згадка у ст. 52 ЦК про особисте майно підприємця не означає, що особистим майном закон вважає все те майно, яке він набув з початку підприємницької діяльності [8, ст. 96].
У свою чергу Ярема А.Г., Карабань В.Я., Кривенко В.В., Ротань В.Г. зазначають, що майно фізичної особи – підприємця вважається спільним сумісним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу [7, ст. 213].
Аналізуючи вищезгадані позиції науковців, доцільно зауважити, що позиція З.В.Ромовської хоча і ґрунтується на законодавстві, проте з точки зору ефективного управління підприємством постає питання стосовно доцільності поширення спільної сумісної власності подружжя на майно, яким керує один з подружжя.
Буквально в рішенні КСУ зазначається, що «приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, – це окремий об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності». І справа не в тому, чи можна погодитися з таким підходом або ні, а в тому, що в цьому виразі наявне змішання понять суб’єкта та об’єкта права, що в жодному разі не допустимо. ПП не може бути об’єктом права, а тому й об’єктом спільної власності подружжя. Об’єктом права може бути ЄМК (підприємство) ПП (приватного підприємства) [6, ст. 88-102].
Сутність правового режиму спільного майна подружжя, за рахунок якого утворилося майно ПП, як системи правових засобів полягає в наступному: до складу спільного майна подружжя входить не майно ПП (його ЄМК), а право засновника на це майно. Тому вони мають право не на майно ПП, а інше майнове право, яке безпосередньо не поширюється на майно ПП, як це має місце у відносинах власності. Сутність цього права в одного з подружжя – засновника ПП як його вищого органу – полягає в можливості управляти майном ПП [5, ст. 12-13]. 
У контексті даного питання слід розглянути особливості розподілу доходу від діяльності ПП. Сутність такого розподілу полягає в можливості вимагати другим з подружжя від подружжя-засновника половину отриманого ним доходу від діяльності ПП; половину майна, що залишилось після ліквідації ПП, а у разі поділу майна між подружжям – сплати половини вартості майна ПП.
Новий СКУ як акт чинного законодавства діє близько 10 років, однак до нього постійно вносяться нові зміни, доповнення та роз’яснення. У даному випадку КСУ не роз’яснив ситуацію, а ще більш ускладнив розуміння прав подружжя на майно приватного підприємства. У зв`язку з цим, на нашу думку, слід, врахувавши як правові позиції КСУ, так і правової доктрини, внести зміни до СКУ стосовно поняття особистого майна подружжя та спільного доходу від діяльності приватного підприємства.
 
Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV. – [Електронний ресурс]. – Верховна Рада України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
2. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III. – [Електронний ресурс]. – Верховна Рада України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14.
3. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО“ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України від 19.09.2012 № 17-рп/2012 // Справа № 1-8/2012. – [Електронний ресурс]. – Конституційний Суд України. Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v017p710-12.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua
5. Спасибо-Фатєєва І.В. Частные предприятия – ошибка ХК? / І.В. Спасибо-Фатєєва, Я.Н.Шевченко // Юридична практика. – 2007. – № 8. –2002. – С. 12-13.
6. Спасибо-Фатєєва І.В. Деякі розсуди про юридичні особи та їх організаційно-правові форми / І.В. Спасибо-Фатєєва // Право України. – 2007. № 2. – С. 88-102.
7. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: (в 4 т.) / А.Г.Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т.1. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид.дослідж., 2004. – 213 с.
8. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / З.В.Ромовська. – [3-тє вид., перероб. і доп.] – К.: Правова єдність, 2009. – 96 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
September
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція