... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №2
Дослідження такого явища як державний борг повинно відбуватись з економіко-правової точки зору. Це не означає, що юрист повинен ставати економістом і навпаки, лише необхідно враховувати те, що відповідне явище є економіко-правовим і досліджувати його з правової точки зору необхідно враховуючи його економічні витоки. О.В. Покачалова вважає, що економічна зумовленість фінансово-правового регулювання є важливою особливістю фінансового права [1, с. 513]. Авторитетною є позиція А.О. Шварцмана, який наголошував на тому, що фінансове право повинно звертатись до економічної основи досліджуваних правових явищ, при тому, що право та економіка повинні відрізнятись між собою, чіткий кордон між ними є необхідною умовою розвитку тієї та іншої дисципліни [2, с. 7]. 
Завданням права, його найголовнішою функцією, є регулювання суспільних відносин. Відносини, що виникають в процесі виникнення, існування та управління боргом мають владно-імперативний характер і безпосередньо регулюються публічною галуззю права, а саме – фінансовим правом, предметом регулювання якого і є відносини з приводу формування, розподілу та витрачання публічних фінансів. За твердженням Д.Л. Головачьова, управління державним боргом можна розглядати у вузькому та широкому сенсі. Діяльність держави пов’язану з випуском та розміщенням державних боргових зобов’язань, обслуговуванням, погашенням та рефінансуванням державного боргу, а також регулювання ринку державних цінних паперів дослідник відносить до управління державним боргом у вузькому значенні [3]. Здійснення заходів по управлінню державним боргом потребує від держави системного підходу та визначає багатоплановий характер регулювання існуючої заборгованості. Управління державним боргом є необхідною діяльністю держави в особі її компетентних органів, що потребує її узгодження з бюджетною та грошово-кредитною політикою. У процесі управління державним боргом можна виділити декілька функціональних елементів: безпосередньо управління, що включає визначення порядку, умов та розміщення державних боргових зобов’язань; обслуговування за рахунок здійснення операцій по розміщенню запозичень, виплаті відсоткового доходу за ними, рефінансуванню та погашенню; контроль за станом державного боргу. Наскрізною ж ціллю боргового управління є баланс між мінімізацією бюджетного ризику та вартістю обслуговування боргу.
Світові тенденції пов’язані з домінуванням такої форми державних запозичень як емісія державних цінних паперів. Ю.О. Данилов вирізняє дві основні форми запозичень, а саме: несек’юритизовані кредити та позики; емісія боргових цінних паперів [4, с. 23]. 
Емісія боргових цінних паперів має свої переваги, якими є: суттєво більший обсяг інвестиційного попиту, можливість гнучкого регулювання обсягу та вартості запозичень та ін. Крім того сек’юритизовані позики (зроблені за допомогою емісії боргових цінних паперів) мають більше можливостей для рефінансування. Кредити та позики, за твердженням Ю.О. Данилова, в теперішній час найбільшою мірою є прийнятими для найбільш слаборозвинутих держав [4, с.24]. Державні цінні папери мають певну особливість порівняно з цінними паперами приватного сектору, яка пов’язана саме з природою правового регулювання. Відповідні державні цінні папери виступають інструментами за допомогою яких здійснюється управління державним боргом. Використання різних видових конструкції державних цінних паперів дає можливість змінювати такі характеристики державного боргу як час до погашення, витрати на обслуговування та ін. Для сучасної України кредити та позики тривалий час залишались переважаючою формою запозичень. В останні роки частина запозичень у формі позик та кредитів суттєво скоротилась, але все ж таки має місце. Вибір форми запозичення все більше залежить від уподобань потенційних кредиторів. Аналітичні матеріали Міністерства фінансів України говорять про те, що 60,48% державного боргу сконцентровано в державних цінних паперах, 13,8% – заборгованість за позиками, наданими міжнародними фінансовими установами [5]. Зазначені дані свідчать про позитивний стан структури державного боргу України за відповідним критерієм. Наявність значної частки державних цінних паперів у структурі державного боргу дає змогу реалізовувати наступні цілі активної боргової політики: покращення якості боргу за рахунок зниження вартості його обслуговування, удосконалення структури; забезпечення стабільного обслуговування як зовнішніх так і внутрішніх зобов’язань держави за будь-якої кризової ситуації; сприяння досягненню інвестиційного кредитного рейтингу та його подальшого покращення, що не тільки забезпечить здешевлення нових позик для держави та недержавних структур, але і буде сприяти приливу нових прямих та портфельних інвестицій; гнучке реагування на зміну умов зовнішнього та внутрішнього фінансових ринків та використання найбільш сприятливих джерел та форм запозичення; посилення привабливості державних цінних паперів для широкого кола інвесторів, недопущення різких коливань їх ціни на світових фінансових ринках; інше [6, с. 5]. 
Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» [7] передбачено всього на всього два види державних цінних паперів: державні облігації; казначейські зобов’язання. Боргові емісійні інструменти, що сьогодні представлені в Україні, слід охарактеризувати як такі, що не задовольняють інтересам усіх можливих інвесторів держави, адже вони зорієнтовані на вузьке коло суб’єктів (як то банківські, кредитні, інвестиційні установи). На нашу думку, внутрішній ринок державних запозичень має потенціал для розширення за рахунок створення нових видів (конструкцій) державних цінних паперів. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 170 «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011-2013 роки» [8] , а також Постановою від 10.05.2012 №607 «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки» [9] задекларовано можливість розширення переліку державних боргових інструментів та запровадження державних цінних паперів для населення, а також активізація роботи з випуску державних боргових цінних паперів для населення. 
Запровадження державних цінних паперів зорієнтованих на населення може мати на меті наступне: використання ресурсів внутрішнього ринку державних запозичень (тимчасово вільних коштів населення); зміна структури державного боргу в бік збільшення частки внутрішнього боргу по відношенню до зовнішнього; формування довіри до державного сектору економіки з боку населення. Запровадження відповідної категорії державних цінних паперів може відбуватись і без створення нового їх виду в рамках існуючих в чинному законодавстві. Так, можливе використання правової конструкції облігацій державних позик. З цією метою вбачається необхідним визначення основних рис таких цінних паперів. Враховуючи особливості відповідної галузі права, в межах якої здійснюється правове регулювання, необхідним є чітке визначення суб’єктом владних повноважень характеристик цінних паперів, що пропонуються до емісії. 
На наш погляд, відповідна категорія державних цінних паперів повинна володіти наступними ознаками: надійність; вільна купівля-продаж, високий рівень ліквідності; достатній рівень дохідності; диверсифікація за строками обігу та дохідністю; податкові пільги для держателів; інші переваги, спрямовані на створення попиту на них. 
Надійність є важливою характеристикою будь-якого цінного паперу, що гарантує нам при настанні строку оплату вартості цінного папера та виплату дивідендів. Надійність передбачає достатній рівень довіри до відповідного цінного паперу з боку кредиторів, а також знаходиться у безпосередньому зв’язку з іншими характеристиками боргового цінного паперу. Варто також враховувати те, що державні цінні папери мають найвищий рівень надійності та безризиковості, яка гарантується всіма доходами держави. Деякі автори при класифікації державних боргових цінних паперів проводять розмежування ринкових та неринкових цінних паперів за критерієм їх вільного обертання після та під час емісії. Ринковими є цінні папери, що випускаються без особливих обмежень на їх обіг, в противагу ним неринкові цінні папери мають суттєві обмеження в обігу. Неринкові цінні папери захищені від спекулятивних коливань ринку, у зв’язку з чим призначені перш за все для найменш фінансово досвідчених верств населення, що мають у розпорядженні досить невеликі грошові кошти. Віднесення відповідних цінних паперів до категорії неринкових не повинно ставати на заваді кредиторам держави (населенню – держателям цінних паперів) реалізовувати зазначені цінні папери. Дохідність є властивістю, що знаходиться у взаємозалежності від інших показників (надійність, строк обертання). Чим вищий ступінь надійності (безризиковості) тим менша дохідність (менший ризик – менша ризик-премія), а державні цінні папери мають найменшу ризиковість, відповідно надійність – найбільша. В залежності від строку обертання дохідність також може змінюватись – при збільшенні строку обертання збільшується і дохідність. Диверсифікація за строком обігу та дохідністю покликана задовольнити різні категорії кредиторів держави. Необхідно запроваджувати інструменти, що користуються найбільшим попитом. Податковим кодексом не включено до об’єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходи, що є сумою доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на цінні папери, емітовані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику та на боргові зобов'язання Національного банку України. На нашу думку, відповідне положення також повинно відіграти свою роль в привабливості державних цінних паперів для населення. Розповсюдження державних цінних паперів, орієнтованих на населення повинно відбуватись з використанням інтернет технологій, що передбачає наявність спеціального інтернет сервісу на сайті емітента. За допомогою якого особа, що виявила бажання придбати державні цінні папери, мала б можливість здійснити підписку на них, обрати основні параметри останніх (строк обігу, дохідність, умови погашення та ін.). Використання Інтернет сервісу також доцільне для здійснення інформування населення про заплановані емісії цінних паперів, з’ясування параметрів цінних паперів, що користуються підвищеним попитом. Нехтування чи недооцінка можливостей Інтернет технологій сьогодні – це відставання в майбутньому. Можливим кроком на шляху запровадження цінних паперів зазначеної категорії може стати існування двох форм – документарної та без-документарної. Існування бездокументарних цінних паперів відповідає тенденціям сучасного світу, а також практиці обертання цінних паперів в Україні. Доцільним вбачається надання можливості погашення своїх зобов’язань перед державою (зобов’язання з сплати податків, зборів, обов’язкових платежів) за допомогою відповідних цінних паперів.
Отже, розширення переліку інструментів державного запозичення за 
рахунок державних цінних паперів орієнтованих на населення, дозволить використати ресурси внутрішнього ринку, сприяти реалізації державної політики управління державним боргом, підвищити рівень довіри до державного сектору, що в підсумку призведе до покращення ситуації у сфері управління державним боргом. 
 
Список використаних джерел:
1. Очерки финансово-правовой науки современности: монография (под общ. ред. Л.К.Вороновой и Н.И. Химичевой). – Москва-Харьков: Право, 2011. – С. 513-514.
2. Финансовое право [Текст] / под ред. М.А. Гурвича. – М., 1940. – С. 7.
3. Головачев Д.Л. Государственный долг. Теория, российская и мировая практика / Д.Л.Головачев. – М., 1998. – 103 с.
4. Данилов Ю.А. Рынки государственного долга: Мировые тенденции и российская практика / Ю.А. Данилов. – М.: ГУ ВШЭ, 2002. – С. 23.
5. Міністерство фінансів (сайт). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/file/link/376981/file/032013.pdf.
6. Брагинская Л.С. Государственный долг: анализ системы управления и ее эффективности / Л.С. Брагинская. – М.: Университетская книга. – 2007. – С. 5-15.
7. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2006. № 31. – ст. 268.
8. Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011-2013 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 170 // Офіційний вісник України. – 2011. – №16. – ст.71.
9.  Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.2012 №607 // Офіційний вісник України. – 2013. – №35. – ст.16.{jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
September
MoTuWeThFrSaSu
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція