... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2013 - Секція №4
Процес реформування земельних відносин триває вже понад 20 років. Головним завданням реформування земельних відносин є визначення та встановлення прав щодо користування та володіння землею, які б відповідали нинішнім умовам економічного та соціального розвитку та завдяки яким було б досягнуто баланс суспільних інтересів різних власників. Головними причинами, що стримують процес успішного завершення земельної реформи і формування повноцінного земельного ринку, є відсутність дієвого нормативно-правового поля та відповідної ринкової інфраструктури. Тому дане питання обумовлює актуальність дослідження [1, с. 285].
Проблеми державного управління земельних відносин досліджувалися в роботах О.Я.Савчина, В.М. Другака, Л.Я. Новаковського, О.М. Соніна, А.М. Третяка. Попри великий обсяг наукових досліджень, потребує подальшого вивчення питання законодавчого забезпечення механізму державного регулювання земельних відносин.
Метою даної роботи є визначення основних шляхів вдосконалення законодавчого забезпечення управління земельними відносинами на підставі виявлених проблем його застосування. 
Управління земельними ресурсами - це реалізація політичного курсу держави щодо реформування земельних відносин. Таким чином земельна реформа є складовою частиною загальнодержавного курсу економічної реформи, здійснюваної в Україні з переходом економіки держави до відносин власності. Вона являє собою комплекс правових, економічних, і організаційних заходів, здійснення яких забезпечує вдосконалення земельних відносин, перехід до нового земельного устрою, що відповідає характеру регульованої, соціально орієнтованої ринкової економіки України.
Існують дещо різні думки щодо державного управління, яке передбачає застосування державою певних механізмів з метою регулювання відносин між державою та суб’єктами господарювання. Форми державного регулювання спрямовані на створення економічної бази, створення у державі оптимальних умов поєднання адміністративних й економічних методів регулювання господарської діяльності [2].
Одним з найважливіших завдань сучасного етапу розвитку земельних відносин та земельної реформи в Україні є законодавчо-нормативне забезпечення та повноцінне формування ринку землі, без якого навряд чи можна сподіватися на позитивні зрушення в напрямку раціонального використання та охорони земельних ресурсів. Державна земельна політика завжди базується на утвердженні земельних відносин, які відповідають земельному ладу суспільства. Від ефективності функціонування механізмів державного управління залежить соціально-економічний та гуманітарний розвиток України, як держави.
Задля реалізації масштабних завдань, які постали перед владою, Верховною Радою України прийнято низку законів, що кардинально змінюють підходи до регулювання земельних відносин та шляхи їх реформування [3]. 
З метою реалізації завершальних етапів земельної реформи 7 липня 2011 року Верховною Радою нарешті було прийнято довгоочікуваний Закон України «Про Державний земельний кадастр», що набув чинності 1 січня 2013 року, яким встановлено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері повноцінного обліку земель. Наявність дієвої системи кадастру забезпечить інформаційні потреби місцевих органів влади та заінтересованих фізичних і юридичних осіб щодо існуючих землекористувань та наявних вільних земельних ресурсів. Але в Україні поки що не створено умов для вільного ринкового обороту сільськогосподарських земель, відсутній дієвий механізм регулювання обігу земельних ресурсів.
На початку жовтня 2012 року Верховна Рада України ухвалила ряд законодавчих актів щодо регулювання земельних відносин, зробила черговий значний крок на шляху завершення земельної реформи, яка беззаперечно є ядром економічних перетворень, а залучення земельного ресурсу в економічний обіг стає головною ланкою економічного розвитку країни [3].
У 2013 році до земельного законодавства було внесено зміни щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, ведення державного земельного кадастру та реєстрацію земельних ділянок, та продовжує змінюватися.
Формування та впровадження механізму збалансованого користування земельними ресурсами є одним із головних напрямків удосконалення механізму земельних відносин. Механізм управління земельних відносин щодо володіння, використання, охорони і відтворення земель в Україні потребує подальшого вдосконалення. Належно сформована правова база регулювання земельних відносин має створити відповідні умови для розвитку дієвого, ефективного, прозорого, інвестиційно привабливого ринку земельних ресурсів, зможе забезпечити захист прав та інтересів усіх його учасників та подальший розвиток інституту приватної власності на землю.
 
Список використаних джерел:
1. Савчин О.Я. Напрями удосконалення механізму державного управління ринку земельних ресурсів в Україні / О.Я. Савчин // Науковий вісник ЛНТУ України. – 2011. – Вип.21.5. – С. 283-286.
2. Євтушенко М.В. Щодо використання державних механізмів в процесі землекористування та напрями їх удосконалення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eprints.kname.edu.ua/29765/1/18.pdf. 
3. Земля: від законодавчого регулювання до економічного успіху // Народний депутат. – 2012. – № 6 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nardepjournal.com/article/2012/6/Zemlya-vid-zakonodavchogo-reguluvannya-do-ekonomichnogo-uspihu {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція