...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2013 - Секція №4
Міжнародний досвід розвинутих країн часто виступає певним підґрунтям і базою для проведення змін і доопрацювання проблемних питань в середині певної країни. За допомогою практики іноземних держав можливо вийти на новий рівень розвитку, досягти більших успіхів у тій чи іншій сфері суспільного життя.
Тому дослідження правового становища суб’єктів організаційно-господарських відносин буде дуже актуальним з огляду на інтеграційні процеси у сфері економіки, недостатність в Україні досвіду оптимального регулювання зазначених відносин в ринкових умовах господарювання, прагненням нашої країни адаптувати власне законодавство до кращих міжнародних та зарубіжних стандартів.
Проаналізувавши законодавство зарубіжних країн можна визначити, що саме поняття організаційно-господарських повноважень та їх суб’єктів в іноземних державах як правило не зустрічається. Проте ряд органів державної влади та інших суб’єктів господарської діяльності наділені даними організаційними повноваженнями, просто вони приховані під іншими термінами і поняттями.
Необхідність здійснення організаційно-господарських повноважень задекларована у багатьох зарубіжних країнах, дані повноваження як правило закріплені в основних законах. Відповідно до ст. 131 Конституції Іспанії до повноважень держави належить планування економічної діяльності з метою задоволення публічних інтересів, вирівнювання регіонального і секторального розвитку, стимулювання зростання доходів та їх справедливого розподілу. Регулюються питання закріплення правового режиму державного майна і наводиться перелік основних об’єктів права власності держави. Таким чином, іспанський законодавець прямо ставить перед державою завдання за рахунок регулювання економічних явищ впливати на небезпечні соціальні процеси [1, с. 135]. 
У зарубіжних державах, подібно до України, органами, що здійснюють організаційно-господарські повноваження є органи державної влади та органи місцевого самоврядування які і реалізують повноваження держави, що закріплені у Конституціях цих країн та інших законах. І звичайно що окрім державних органів дані повноваження держави також забезпечують самі суб’єкти господарювання.
Яскравим прикладом того, які органи державної влади володіють і здійснюють організаційно-господарські повноваження, слугує політична система у США, вона включає в себе: Федеральну торгову комісію і Комісію щодо продажів, функцією яких є охороняти конкуренцію між підприємствами і вести чесну торгову практику; Федеральну резервну комісію, Федеральну корпорацію страхових вкладів, Комісію цінних паперів і біржових операцій, вони всі регулюють фінансову сферу суб’єктів господарювання [2, с. 11]. 
Варто наголосити, що у деяких зарубіжних країнах навіть суди здійснюють певні організаційно-господарські повноваження, що зовсім не притаманно для нашої держави. У Німеччині реєстрація юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється судами за місцем знаходження підприємств, яка полягає у внесенні найменування і адреси підприємства в торговий реєстр, з даними якого може ознайомитися будь-яка заінтересована особа. Суд перевіряє законність створення юридичної особи, звіт засновників, оцінщиків, тобто здійснює юридичну експертизу документів, що подані в суд разом з заявою на реєстрацію [3, с.53]. 
Особливим суб’єктом, що здійснює організаційно-господарські повноваження у зарубіжних країнах, подібно до України, є Національний (центральний) банк. Специфікою центрального банку є те, що він поєднує окремі риси комерційної банківської установи, тобто самостійно може виступати в господарських відносинах, й державного відомства, який наділений деякими владними повноваженнями у сфері регулювання грошово-кредитної та банківської систем. У законодавстві лише декількох країн (США, Німеччини, Швейцарії, Швеції та Голландії) передбачено пряме підпорядкування центральних банків парламентам, це зі свого боку забезпечує певний контроль і за самим суб’єктом організаційно-господарських повноважень.
При характеристиці правового становища суб’єктів, що здійснюють організаційно-господарські повноваження у зарубіжних країнах, доцільно дослідити досвід такого регулювання у країнах пострадянського простору, оскільки Україна теж належить до цих держав. 
Найперше потрібно звернути увагу,як дане питання регулюється на території Російської федерації. Яскравим виразом організаційно-господарських повноважень, може бути Федеральна антимонопольна служба. Ця служба була створена на базі Міністерства Російської Федерації з антимонопольної політики і підтримки підприємництва. Компетенція вищезазначеного міністерства мала комплексний характер, оскільки цей орган діяв не тільки у сфері підтримки конкуренції на товарних і фінансових ринках, а й у сферах захисту прав споживачів, діяльності товарних бірж, державної підтримки підприємництва і регулювання природних монополій [4, с. 307].
Варто також проаналізувати практику Республіки Білорусь зокрема, в Законі „Про місцеве управління і самоврядування в Республіці Білорусь” зазначено, що виконавчі комітети втратили свій колишній статус органів самоврядування та зараховані до системи виконавчої влади і місцевого управління. Одним із головних завдань виконкому є розпорядження майном і фінансовими ресурсами відповідної адміністративно-територіальної одиниці, ухвалення рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій комунальної власності [5, с. 37]. 
Отже, що в зарубіжних країнах, як і в Україні, на рівні держави та територіальних громад діє ціла система суб’єктів, що виконують організаційно-господарські повноваження. Це стосується як країн розвинених ринкових відносин, так і країн перехідної економіки. 
Якщо поглянути на держави з якими межує наша Україна, то можна чітко помітити, що організаційно-господарські повноваження суб’єктів господарської діяльності в нашій країні майже нічим не відрізняються від повноважень якими володіють суб’єкти господарських відносин в Росії чи Білорусії. 
Але звичайно можна щось і запозичити з досвіду зарубіжних країн. Насамперед те, що організаційно-господарськими повноваження в деяких країнах володіють судові органи, це дає змогу встановлювати додатковий контроль і регулювання в господарській сфері зокрема, щодо реєстрації підприємств і законності створення підприємств.
 
Список використаних джерел:
1. Задихайло Д. Конституційний економічний порядок: проблема систематизації нормативно-правового забезпечення / Д. Задихайло // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 4 (47). – С. 127-137. 
2. Административное право зарубежных стран [ред. А. Н. Козырин]. – М.: Спарк, 1996. – 229 с.
3. Аистова Л.С. Зарубежное законодательство о регулировании предпринимательской деятельности. Ответственность за его нарушение / Л.С. Аистова // Закон и право. – 2004. – №10. – С. 51-54.
4. Тотьев Ю.К. Конкурентное право (Правовое регулирование деятельности субъектов конкуренции и монополий) / Ю.К. Тотьев. – М :РДЛ, 2003. – 480 с.
5. Досвід місцевого самоврядування у посткомуністичних країнах Європи та роль молоді у його застосуванні в Україні [упоряд. Л. Грицак]. – К., 2005. – 200 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція