... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2013 - Секція №4
На сьогодні в ст. 42 Конституції України зазначається, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка на заборонена законом. У ст. 20 Господарського кодексу України закріплено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхами, визначеними нормами чинного законодавства. При цьому господарське законодавство дозволяє використовувати суб’єкту господарювання самозахист свого права, тобто захищати свої права власними діями без звернення за допомогою до суду чи інших органів. Сама категорія «захист» є неоднозначною та характеризується різноманітними підходами щодо її розуміння. Виходячи з цього, постає необхідність встановлення ознак захисту прав суб'єктів господарювання та розробки на їх базі однозначного розуміння поняття захисту прав суб'єктів господарювання, адже це є умовою оцінки і аналізу правовідносин, які виникають у разі порушення прав суб'єктів господарювання. 
Існує достатньо законодавчих актів, які спрямовані на захист прав суб'єктів господарювання. Однак це не означає, що останні можуть пасивно чекати поновлення державою порушених прав, в будь-якому разі вони повинні активно боротися та протидіяти порушенням закону та захищати свої права. 
Питанню захисту прав суб'єктів господарювання приділяли увагу такі вчені як, І.В.Головань, О.П. Подцерковний, Р.Б. Шишка, Н.О. Саніахметова та інші.
Так, під захистом прав суб'єктів господарювання І.В. Головань розуміє введення в дію системи правових і організаційно-творчих заходів, що спрямовані на забезпечення реалізації прав цих суб’єктів і недопущення їхніх порушень. Разом з тим, можна погодитись з О.П.Подцерковним у тім, що наведене вище визначення представляється спірним, оскільки за межами захисту в цьому випадку залишається сукупність взаємозалежних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких при необхідності забезпечується захист. Останнім запропоновано більш вдале поняття захисту прав суб’єктів господарювання, зокрема це сукупність взаємозалежних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких при необхідності забезпечується захист законних прав суб’єктів господарювання при їх порушенні. 
Враховуючи різноманітність підходів до розуміння поняття захисту прав суб'єктів господарювання, необхідно виділити його ознаки, які, в свою чергу, допоможуть з'ясувати сутність самої категорії. 
По-перше, мета захисту, а саме відновлення порушених прав, яка одночасно є й призначенням захисту, оскільки захист має значення тільки за умови можливості й бажання особи, чиї права порушені, відновити свої права, що обов’язково повинно бути здійснене при їхньому захисті. При досягненні мети захисту значимим є максимальне дотримання при цьому інтересів суспільства. 
По-друге, забезпеченість захисту вповноваженими державними органами, серед яких: господарські й адміністративні суди України; органи прокуратури, Міністерства юстиції України, Державного комітету України з питань регуляторної політики й підприємництва, податкові органи, органи захисту прав споживачів, охорони праці, Антимонопольного комітету та інші.
По-третє, наявність способів, за допомогою яких уповноважені державні органи захищають права суб'єктів господарювання. І.В. Головань поділив їх на загальні і специфічні. До загальних засобів і методів віднесені, наприклад, такі: загальне укріплення законності; поширення правових знань; розвиток системи правової допомоги; впровадження принципу невідворотності покарання за порушення прав суб’єктів підприємницької діяльності. Специфічними засобами і методами є використання норм господарського законодавства та норм інших галузей законодавства щодо захисту прав суб’єктів підприємництва; оскарження незаконних дій чи бездіяльності; невиконання незаконних вимог; повідомлення компетентних органів про факти порушень прав суб’єктів підприємницької діяльності; звернення уваги громадськості на факти порушень прав суб’єктів підприємницької діяльності; вжиття заходів щодо одержання інформації про діяльність контролюючих органів; фіксація фактів незаконних дій чи бездіяльності контролюючих органів.
Важливим аспектом захисту прав сторін підприємницьких відносин є форма захисту. Сучасна світова практика виходить з трьох основних методів вирішення договірних спорів:
1) судовий процес – звернення до суду, створеного відповідно до закону;
2) арбітраж – добровільне підпорядкування спору не суду, але особі або арбітражній установі, обраній сторонами або призначеній третьою стороною, яку вони обрали для цього;
3) процедури альтернативного вирішення спорів (АВС) – процес, у якому третя сторона запрошується сторонами суперечки з метою вирішення спору миром та без юридично обов’язкового вирішення. АВС може набувати різних форм, включаючи медіацію (найбільш поширена форма), примирні процедури та міні-розгляд.
Виходячи з цього, необхідно наголосити, що інститут захисту прав суб'єктів господарювання має комплексний характер, оскільки форми, засоби такого захисту визначаються нормами як матеріального права, так і процесуального.
Таким чином, захист прав суб'єктів господарювання – це система передбачених законом заходів, які здійснюються уповноваженими особами або суб’єктами господарювання з метою відновлення порушених прав, усунення перешкод у реалізації цих прав, запобігання вчиненню таких порушень у майбутньому та притягнення винних осіб до відповідальності. Використання даного поняття допоможе зрозуміти сутність та зміст захисту прав суб'єктів господарювання та сприятиме удосконаленню відносин, які виникають у разі порушення прав цих суб'єктів. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція