... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2013 - Секція №4
Однією з тенденцій розвитку сучасного інформаційного суспільства є прогресуюча залежність суб’єктів господарювання від інформації та інформаційно-комунікаційних технологій, внаслідок чого відбувається переплетіння сфери господарювання та інформаційної сфери.
Хоча питання про систему господарського права та законодавства висвітлено в юридичній літературі такими науковцями як В.М. Пашков, В.М. Гайворонський, О.М. Вінник, а система інформаційного права досліджена такими авторами як В.А. Копилов, В.М. Брижко, В.С.Цимбалюк, все ж особливості системи правових норм, що регулюють господарські інформаційні відносини поки що залишаються нерозкритими. Це зумовлює необхідність визначити структуру системи відповідних норм, встановити її місце в системі права України.
Залежно від змістовної специфіки предмета правового регулювання всі правові норми, задіяні в процесі правового регулювання господарських інформаційних відносин можна поділити на загальні (господарсько-правові та інформаційно-правові) і спеціальні (господарсько-інформаційні). Загальними є господарсько-правові норми, які регулюють будь-який вид господарської діяльності, в тому числі й господарську інформаційну діяльність. До таких норм, зокрема, належать положення ст. 42 Конституції України, яке закріплює право на підприємницьку діяльність; норми ст.ст. 3, 42, 52 ГК України, якими визначаються поняття та види господарської діяльності; норми, що містяться в розділі IV ГК України та регулюють господарські зобов'язання. Загальними нормами можна вважати і норми Глави 63 ЦК України, які на субсидіарних засадах регулюють господарські зобов’язання, що виникають з договорів про надання послуг.
Спеціальними по відношенню до сфери господарських інформаційних відносин є, наприклад, норми, закріплені в ст. 32-34, 36 ГК України, статті ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції», в яких йдеться про деякі різновиди господарських інформаційних правопорушень. Господарсько-інформаційний характер мають більшість норм Глави 16 ГК України, які регламентують використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності, оскільки переважна більшість об'єктів цих прав мають інформаційну природу. Водночас господарські інформаційні відносини, пов'язані з використанням майнових прав інтелектуальної власності, в частині не врегульованій нормами ГК України, регулюються нормами Книги 4 ЦК України. Окремі господарсько-інформаційні норми можна знайти в ЗУ «Про інформацію», в ст.23 якого, наприклад, визначається поняття інформаційної продукції та інформаційних послуг. 
У зв’язку із зазначеним вище, можна виділити такі масштабні групи господарсько-інформаційних норм, які регулюють відповідні види діяльності:
 в галузі аудіовізуальних ЗМІ (відповідні норми ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», «Про кінематографію»), друкованих ЗМІ (норми ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про видавничу справу»), реклами («Про рекламу» та ін.);
 в галузі зв’язку (відповідні норми ЗУ «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України», «Про поштовий зв'язок» та ін.);
 у сфері інформатизації (відповідні норми ЗУ «Про Національну програму інформатизації», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та ін.);
 у сфері науково-технічної інформації (ЗУ «Про науково-технічну інформацію», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст.156 ГК України, Глави 39 ЦК України та ін.);
 у сфері використання засобів індивідуалізації суб'єктів господарювання та їх продукції робіт і послуг (відповідні норми ст.ст. 157-161 ГК України, ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та ін.);
 у сфері захисту інформаційної безпеки суб'єктів господарювання (ст.ст. 36, 162 ГК України, Глави 46 ЦК України щодо комерційної таємниці, Глави 10 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» щодо банківської таємниці та ін.).
Підсумовуючи, варто наголосити на наступному. Не дивлячись на те, що врегульовані інститутом господарсько-інформаційного права норми мають міжгалузеву природу, врегульовані ним суспільні відносини повністю входять до предмету правового регулювання господарського права, а отже він є невід'ємною складовою цієї галузі. Міжгалузева структура даного правового інституту цілком узгоджується із комплексною сутністю як господарського так і інформаційного права, адже обидві галузі базуються на нормах різних профілюючих галузей). {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
July
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція