... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2013 - Секція №7
Організації прокуратури і судівництва ЗУНР та правове забезпечення їхнього діяльності є важливими уроками для сучасного державотворення. Адже найбільш проблемними питаннями в незалежній Україні є саме реформування цих органів. Тому досвід ЗУНР у цій сфері є повчальний і цінний. Цій проблематиці присвячені праці багатьох вчених, зокрема, таких як: В.Кульчицького, М. Литвина, П. Музиченка, Б. Тищика, О. Шевченка та ін. 
Тому метою нашого дослідження є висвітлення особливостей формування органів прокуратури і суду в період ЗУНР.
З проголошенням 1 листопада 1918 р., на західних землях України утворення незалежної власної держави український національний провід відразу приступив до розбудови державного апарату, у складі якого формувалися органи охорони правопорядку. 
У цей період основним завданням влади було законодавче регулювання діяльності державних органів. Починаючи з листопада 1918 року ЗУНР прийняла ряд законодавчих актів “Про організацію війська” (13 листопада 1918 р.), про “Тимчасову адміністрацію” (16 листопада 1918 р.), “Тимчасову організацію судівництва” (21 листопада 1918 р.), “Про державну прокуратуру” (18 грудня 1918 р.) та ін. [2, с. 157].
Політичний провід молодої держави в першу чергу почав формувати власну судову систему, адже вона була важливим елементом механізму держави, найважливішим органом організації правопорядку. Саме судова система є однією із складових державної влади і відіграє велику роль у правозахисній системі держави, оскільки наділена спеціальними повноваженнями і здійснює свої функції з дотриманням особливих процедур. 
Судова система ЗУНР спиралася на «Закон по тимчасову організацію судів і власті судейської» від 21 листопада 1918 року. На початках судівництво ЗУНР здійснювали суди, сформовані на території “Австрійського вищого суду крайового у Львові” і від її імені здійснювали судочинство, розглядали “спорові, не спорові і карні” справи [1, с. 37]. Судову владу молодої держави очолив Державний Секретар судівництва О. Бурачинський, який розгорнув активну діяльність з перебудови судівництва.
Структурно судова система складалася: з повітових, окружних судів та вищого суду. Суд присяжних тимчасово припиняв діяльність у зв’язку з воєнним станом. Для її реформування було запроваджено ряд заходів. Мовою судочинства стала виключно українська мова. Уся територія держави була поділена на судові округи (всього 12) і судові повіти (всього 130). Населення мало обирати окружних і повітових суддів. Для національних меншин було встановлено певну квоту. Загальна кількість суддів мала становити 144 чоловіки. Для зайняття посади судді тепер необхідно було скласти іспит перед спеціальною комісією (діяли при окружних судах), членів якої призначав Державний секретар судівництва. У пресі неодноразово друкувалася інформація про наявність вільних суддівських посад. Для суддів та інших працівників судів обов’язковою умовою перебування на посаді було складання присяги на вірність Українській державі.
У зв’язку з “надзвичайними обставинами, ведення війни” у судочинство було внесено зміни. Зокрема, тимчасово для розгляду кримінальних справ були утворені (лютий 1919 р.) трибунали першої інстанції (у повітах). Суддів цих трибуналів призначав Державний Секретаріат судівництва, а затверджувала УН Рада або її Виділ. У наукових розробках зазначено, що трибунали першої інстанції діяли у складі: 1) одноосібного судді (якщо покарання за вчинене правопорушення не перевищувало одного року в'язниці і грошова кара – незалежно від розміру); 2) у всіх інших випадках трибунал діяв колегіально, у складі трьох суддів. Серед інших вимушених змін були - скорочення з трьох до двох років "підготовки до суддівської служби" (тобто стажування) і тимчасове (на один рік у зв'язку з воєнним станом) припинення діяльності суду присяжних. Було також у судочинстві запроваджено ряд принципів (базових засад), поряд україномовним веденням судових засідань, принципи – гласності, змагальності, права звинуваченого на захист тощо [3]. 
У цей час судове провадження над цивільними особами здійснювали військові суди. Вищою інстанцією з цивільних і кримінальних справ, згідно закону УН Ради від 15 лютого 1919р., був Вищий суд у Львові, і найвищою інстанцією був – Найвищий державний суд ЗУНР. Відповідно до постанови Державного секретаріату судівництва від 20 лютого 1919 року всі судді, які не скомпрометували себе антинародною, антиукраїнською діяльністю і склали кваліфікаційні іспити та присягу (обітницю), що спонукало їх до неухильного і точного виконання всіх законів республіки, могли залишитися на посадах судів. 
Функції звинувачення у судочинстві виконувала державна прокуратура. Прокуратурою розслідувались найважливіші кримінальні справи, в основному пов’язані з розкраданням державного майна, та посадові злочини. Відсутність достатньої кількості прокурорських кадрів стала основною причиною неможливості забезпечення високоефективної діяльності прокурорських органів у ЗУНР.
Діяльність прокуратури ЗУНР регламентувалась Постановою Державного секретаріату судочинства від 18 грудня 1918 року “Про державну прокураторію” [4, с. 109]. Оскільки на той час старі кадри прокуратури складались в основному з поляків та австрійців. які скомпрометували себе, то прокуратуру прийшлось створювати наново. Називалась вона “Державна прокураторія”, а її найвища інстанція – “Вища Державна прокураторія” яку очолив Генеральний державний прокурор. До речі слід зазначити, що на цю високу посаду так і не було нікого призначено. Передбачалось, що прокуратура буде утворюватись в судових округах і повітах. 
Старші прокурори, перші прокурори, їх заступники, подібно до суддів, повинні були скласти кваліфікаційні екзамени і прийняти присягу на вірність ЗУНР до 1 січня 1919 року. А в разі не виконання цих умов усувалися від виконання обов'язків і звільнялися з посади [4, с. 109]. Призначення прокурорів здійснювалося за поданням Генерального державного прокурора Державним Секретаріатом судівництва. Таким чином організаційно і юридично прокуратура була віднесена до системи судочинства [3]. Мабуть доцільно це врахувати і сучасним державотворцям.
Отже, судові органи та прокуратура ЗУНР була важливою ланкою функціонування її державного механізму. Створення власної судової системи, органів прокуратури базувалися на відповідній нормативній базі. Найбільш увага приділялася судоустрою. Створення прокуратури в ЗУНР перебувало на початковій стадії. 
    Як стверджують В. Комар і С. Сворак, організація і налагодження судової справи в ЗУНР проводились в інтересах більшості громадян і передбачала забезпечити спокій і нормальні умови життя та праці в краю [1, с. 37]. Проте, важке внутрішнє і зовнішнє становище не дало змоги повністю реалізувати ці плани.
Отже, ЗУНР мала чітко побудовану структуру державного апарату, в тому числі органів правопорядку. Всі органи функціонували на підставі нормативно-правових актів, чинних ще з часів австрійського правління, та прийнятих національних законів. Розвій боротьби за власну державу свідчить про те, що успіх державотворення у зазначений період міг бути досягнутий тільки за умови єдності, згуртованості народу та його солідарності та жертовного служіння українській справі його політичних провідників. Поряд з уроками поразки ця доба для українського народу стала етапом певних досягнень та зміцнення віри в необхідності розбудови власної держави. 
 
Список використаних джерел:
1. Комар В. Судова справа в ЗУНР / В. Комар С. Сворак // Матеріали міжнародної наукової конференції присвяченої 75-річчю Західноукраїнської народної республіки. – С. 37-38.
2. Мищак І. До історії законотворчості Західноукраїнської Народної Республіки / І. Мищак // Право України. – 2008. – №10. – С. 156-163.
3. Адамович С. Західноукраїнська Народна Республіка, 1918-1923 рр. / С. Адамович, П.Арсенич. – Льві- Івано- Франківськ, 2008 – 524 с.
4. Кравчук В.М. Інституційно-правовий аспект функціонування прокуратури України як органу державної влади: [монографія] / В.М. Кравчук. – Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2013. – 272 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція