... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 11.12.2013 - Секція №7
Розвиток сучасної української правової держави передбачає шляхи удосконалення правоохоронних органів. Тому для ефективного удосконалення органів, які повинні відповідати сучасним умовам, вважаємо за необхідне проаналізувати становлення міліції в Західноукраїнській Народній Республіці (надалі – ЗУНР), оскільки саме правоохоронні органи були і є надійним гарантом державного суверенітету, прав і законних інтересів громадян.
Становленню і розвитку ЗУНР присвячено багато праць відомих вчених, питання щодо правоохоронних органів ЗУНР, зокрема досліджували: О.А. Вівчаренко, Ю.О. Даниленко, М.М.Кобилецький, М.В. Кравчук, М.В. Калашник, С.Й. Кобута, В.С. Кульчицький, М.М.Мацькевич, Б.Й. Тищик, Я.І. Шинкарчук тощо.
Метою нашого дослідження є пізнання ролі правоохоронних органів у Західноукраїнській Народній Республіці як інституту захисту прав і свобод людини та громадянина.
Визначним етапом створення правоохоронних органів ЗУНР постало проголошення у 1918 році на західних землях України незалежної власної держави. Для розбудови державного апарату активно формувалися правоохоронні органи, які входили у склад цього апарату. У цей період основним завданням влади було законодавче регулювання діяльності державних та правоохоронних органів. Починаючи з листопада 1918 року ЗУНР схвалила ряд законодавчих актів щодо правоохоронної діяльності, зокрема: про організацію війська (13 листопада 1918р.), про тимчасову адміністрацію (16 листопада 1918 р.), про тимчасову організацію судівництва (21 листопада 1918 р.), про державну прокуратуру (18 грудня 1918 р.) тощо [3].
Одним з напрямів створення органів правопорядку фігурувало реформування жандармерії. Так, у багатьох повітах і населених пунктах ліквідовано австрійську жандармерію. Замість неї місцеві комісари на добровільних засадах почали формувати, так звану, народну міліцію. Але така система не могла забезпечити надійної охорони порядку в усій державі. Так, 6 листопада 1918 року, згідно з рішенням уряду ЗУНР, на основі Закону Австро-Угорської імперії «Про жандармерію» від 25 грудня 1894 р., почав формуватися «Корпус Української Державної Жандармерії», підпорядкований Державному Секретаріату Військових Справ. Корпус мав і скорочену назву – «Державна жандармерія», центральна команда (керівництво) якої під проводом майора Л. Індишевського знаходилась у м. Львові [2, с. 226]. На місцях передбачалося створити окружні і повітові команди та сільські й міські станиці жандармерії. Організацію жандармерії було покладено на окружних військових комендантів і повітових комісарів. Отже, влада ЗУНР створювала службу правопорядку, яка мала певні функції громадського порядку. Крім того, населенням утворювався орган народної міліції, який забезпечував самооборону населення. Слід зазначити, що на відміну від процесу формування органів державної жандармерії, становлення міліції на місцях відбувалося за відсутності конкретного нормативно-правового акта, прийнятого вищим органом державної влади та управління [4, с. 260]. Зауважимо, що важливим елементом механізму держави були і судово-прокурорські органи ЗУНР, оскільки вони складали один з різновидів державної влади і відігравали вагому роль у правозахисній системі держави. Державні органи ЗУНР створювали правові основи судочинства, щоб забезпечити режим законності, правопорядку, безпеку і нормальні умови життя та праці в новоствореній державі. 
Слід зазначити, що одночасно була утворена Західноукраїнська державна прокуратура, яка виконувала функції звинувачення. Оскільки на той час старі кадри прокуратури складались в основному з поляків та австрійців, які скомпрометували себе, то прокуратуру прийшлось створювати з початку. Називалась вона «Державна прокураторія», а її найвища інстанція – «Вища Державна прокураторія», яка функціонувала на підставі нормативно-правових актів, чинних ще з часів австрійського правління, та прийнятих національних законів. Слід зазначити, що на посаду Генерального державного прокурора так і не було нікого призначено. У нормативних актах зазначалося, що прокуратура буде утворюватись в судових округах і повітах. Призначати прокурорів за поданням Генерального державного прокурора буде Державний Секретаріат судівництва. Таким чином, орган прокуратури входитиме в систему судочинства. В дійсності реалізувати плани щодо утворення прокуратури у ЗУНР не вдалося, а її створення так і залишилося на початковій стадії.
Відрадно відмітити, що не залишилась без уваги у ЗУНР організація захисту в суді, що покладалась на адвокатуру, яка фактично не зазнала значних змін у організації і діяльності. Адвокатам було запропоновано організуватись в Палату адвокатів. 1 березня 1919 року розпорядженням Державного Секретаріату судівництва створено нотаріальну службу ЗУНР. У п. 1 цього розпорядження зазначалося, що «закони і розпорядження, на підставі яких у колишній австрійській державі урядували нотаріуси, залишаються аж до їх зміни чи відміни у правовій силі» остільки, оскільки не протирічать українській державності. Очолювала нотаріальну службу Нотаріальна палата, яка організаційно підпорядковувалась Державному Секретаріату судівництва [1; 5].
Усім правоохоронним органам: судам, прокуратурі, нотаріату, адвокатурі належало виготовити відповідні вивіски і таблиці на українській мові, з гербом (тризубом) посередині. Якщо на даній території проживали національні меншини, то написи слід було робити і на їх мовах.
На нашу думку, Західноукраїнська Народна Республіка внесла вагомий внесок в розвиток державного і правоохоронного апарату, оскільки перебуваючи у часі воєнних дій, змогла створити незалежну державу з органами примусу і правопорядку, повноваження яких були нормативно закріплені. Всі органи ЗУНР функціонували на підставі нормативно-правових актів, чинних ще з часів австрійського правління, та прийнятих національних законів. Отже, правоохоронні органи мали виключну компетенцію, що передбачена законодавством. Проте, воєнні умови не дали змоги повністю реалізувати плани у сфері судочинства та правопорядку.
 
Список використаних джерел:
1. Вівчаренко О.А. Правоохоронні органи Західноукраїнської Народної Республіки / О.А.Вівчаренко // Матеріли міжнародної наукової конференції присвяченої 75-річчю Західноукраїнської Народної Республіки. – Львів, 2009. – С. 31-33. 
2. Даниленко Ю.О. Жандармерія та її роль у захисті Західноукраїнської Народної Республіки / Ю.О. Даниленко // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Том 25 (64). – 2012. – № 1. – С. 225-230.
3. Кульчицький В.С. Історія держави і права України. Академічний курc: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В.С. Кульчицький, Б.Й. Тищик. – К.: «Ін-Юре», 2008. – 622 с.
4. Мацькевич М.М. Правоохоронні органи ЗУНР / М.М. Мацькевич // Право України. – 2011. – № 7. – С. 255-261.
5. Тищик Б. Західно-Українська Народна Республіка (1918-1923). Історія держави і права / Б. Тищик. – Л.: Тріада плюс, 2005. – 359 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2022
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція